Найпростіший метод – максимальне державне регулювання інтернету із суворим обмеженням цілих його сегментів, зокрема соціальних мереж. Так діють у Білорусі, Китаї та інших авторитарних країнах. Кібер-контроль посилюється репресивним судочинством: нещодавно, приміром, в Ірані блогера засудили за «антидержавну пропаганду» до 19 років тюрми.
Очевидно, що для України такі методи неприйнятні. Тож влада шукає інші способи протидії онлайн-екстремізму. Так, нардеп-регіонал Олександр Фельдман заявив про підготовку закону, який дозволить силовикам боротися з інтернет-злочинністю та ксенофобією.
Яким буде цей документ, поки що сказати важко. Водночас у тій самій Росії таке законодавство вже діє. Тамтешні онлайн-ЗМІ зобов’язані самотужки стежити за змістом коментарів на своїх сторінках. Якщо вони цього не роблять, отримують попередження уповноваженого органу «Роскомсвязьнадзор», після чого відповідне медіа можуть просто закрити.
Провести межу між боротьбою з кібер-екстремізмом і цензурою вкрай важко.
«Це небезпечна тенденція. У Білорусі та Казахстані неугодні владі видання цілеспрямовано закривають за коментарі», – каже народний депутат від БЮТ Андрій Шевченко.
За його словами, є випадки, коли провокатори «однією рукою пишуть на опозиційному сайті екстремістський коментар, а іншою – заяву в органи».
Спроби керівництва держави контролювати інтернет депутат називає ознакою тоталітарного режиму.
Шевченко також нагадує, що у ВР ще рік тому подано урядовий законопроект про реєстрацію інформагентств, який, у разі його прийняття, змусить реєструватися навіть звичайних блогерів, адже чинне законодавство надто широко тлумачить саме поняття «інформагентство».
«Якщо ухвалять такий закон, тиснути на мережу буде значно легше», – зауважує народний обранець, наголошуючи, що опозиція домагатиметься відкликання документа.
Детальніше про спроби влади взяти під контроль Інтернет читайте у статті «Троль-контроль» надрукованій у журналі «Український тиждень» №28 193.