Валерія Бурлакова Media Officer українського офісу Amnesty International

В Україні почалась нова хвиля репресій проти громадських активістів

Суспільство
31 Липня 2013, 17:07

Сфабриковані кримінальні справи, серйозні покарання за страшні злочини на кшталт «вигукування гасел незгоди», побиття активістів та моральний тиск на них та їхніх родичів вже стали звичними методами зачистки «інакодумців».

«Пришити» пограбування

Кілька тижнів тому про початок репресії проти активістів, які неодноразово пікетували Межигір'я, заявили представники Демократичного Альянсу. Як відзначили у громадській організації, проти Костянтина Лациби та його брата, громадського експерта Максима Лациби, було відкрите кримінальне впровадження. Активістів звинувачують у пограбуванні. Підставою для підозр стало те, що автомобіль братів, який раніше неодноразово «світився» біля резиденції Януковича, нібито бачили на місці скоєння двох кримінальних злочинів.

«Спочатку ми подумали, що це непорозуміння, але коли зустрілись зі слідчим, то зрозуміли, що все серйозно. Прокоментувати цей абсурд, інакше як фабрикація і репресії – я не можу», – заявив Костянтин Лациба.

Після того, як ЗМІ підхопили інформацію про абсурдні звинувачення, тиск тільки посилився, відзначають у ДемАльянсі. Справа отримала своє продовження: брати з'ясували, що їх підозрюють у здійсненні пограбувань не тільки у Броварському районі, а й у Бориспільському. Міліція, за словами братів, не дотримується навіть законодавчих процедур. «Ніякої повістки ми не отримували. Слідчі телефонують і вимагають з’явитися для того щоб «поговорити». При цьому слідчі різних районів розповідають одну й ту ж історію пограбувань, так ніби хтось їм її надиктував», – каже Максим Лациба. Фігурувало в цій історії і якесь відео, яким правоохоронці залякували братів, мовляв, на ньому зафіксовано як грабіжники тікають з місця злочину на автівці активістів. Утім, коли Лацибам таки його показали, з’ясувалося, що у ньому фігурує Skoda Octavia, але іншої модифікації.

Читайте також: Активістам, що викривають нелегальні гральні заклади, «шиють» кримінальні справи

Щоб сфабрикувати подібну справу чи навіть дійсно «організувати» пограбування в потрібний час в потрібному місці (наприклад, за місцем знаходження машини громадського активіста) правоохоронцям не потрібно особливо напружуватись. Як свідчать самі представники МВС, нерідко аж занадто дивно виглядають дії тих чи тих представників системи. Так, як на умовах анонімності розповів Тиждень.ua один із броварських слідчих, не так давно місцеві правоохоронці затримали двічі судимого чоловіка, який після звільнення пограбував щонайменше 27 квартир. З незрозумілих причин під час обрання міри запобіжного заходу суддя не залишив рецидивіста під вартою, а відпустив його. «У подібних справах завжди фігурують гроші чи певні домовленності», – переконаний слідчий.

Показова справа

Українські судді ніколи не відрізнялись гуманністю, особливо коли справа стосується політичних активістів. Приклад є у тих-таки Броварах. Наприкінці травня ВО «Свобода» та партія УДАР провели у броварському парку «Перемога» мирний суботник. Активісти цих політичних сил виступали проти встановлення будівельного паркана довкола частини парка, яку намагався приватизувати  головний броварський регіонал Сергій Федоренко, особистий масажист Азарова. Під час спроби демонтажу паркану місцеві «тітушки» побили журналіста Андрія Качора, однак до кримінальної справи це «не дотягнуло». Натомість трьом хлопцям, що брали участь у акції – голові Броварської районної «Свободи» Олегу Шевчуку, Руслану Ткаченку та Миколі Смірнову – інкримінували хуліганство, зокрема, «викрики гасел незгоди із неправомірними, на їхню думку, діями міліції» та «пошкодження частини огорожі».

Цікавим в цій історії є не тільки питання чи сядуть активісти на строк до чотирьох років (наступне засідання у цій справі відбудеться 13 серпня), але й обрана міра запобіжного заходу. Після «гасел незгоди» раніше несудимі працюючі чоловіки з добрими характеристиками, в кожного з яких є маленькі діти, за рішенням суду близько місяця провели під цілодобовим домашнім арештом. Певна річ, втратили роботи. Однак переймаються не цим.

Вони впевнені: домашній арешт для найактивніших у Броварах організаторів мітингів (особи решти учасників акції міліція не змогла встановити), зокрема лідера місцевої партійної організації, став своєрідним способом звести на нуль протести у місті. Серйозна ж кримінальна справа (на думку адвокатів, адекватними у цій ситуації могли б бути лише адміністративні санкції за пошкодження паркану як чиєгось майна) є спробою залякати тих, хто сьогодні з ентузіазмом трощить паркани незаконних забудов. Якщо Шевчук, Ткаченко та Смірнов справді сядуть – активісти, в тому числі й київські, тричі подумають перш ніж рятувати черговий дитячий майданчик.

Про фабрикування кримінальної справи говорять і в Криму. 25 липня, напередодні візита Януковича та Путіна до міста, севастопольска міліція затримала та побила молодого місцевого націоналіста Олександра Кірноса. Як розповіла пресі подруга Олександра, ввечері вони з друзями гуляли містом та планували малювати графіті – особу, схожу на президента із червоною крапкою на лобі. Біля входу на пляж їх наздогнали люди у цивільному, почали бити. Одному з хлопців зламали ребро, вибили зуб, також в нього струс мозку. Олександра люди у цивільному після побиття відвезли до РВВС. Близько двох діб адвокат та рідні хлопця не могли домогтися зустрічі з ним. Як виявилось згодом, міліція «знайшла» у націоналіста пістолет. Всі переконані, що його хлопцю підкинули.

Читайте також: Взяти відповідальність на себе. У 2013 році українці мають зайняти активнішу позицію

Олександру Кірносу інкримінують незаконне носіння вогнепальної зброї та вандалізм, тобто графіті. Суд обрав запобіжну міру – затримання на 60 діб чи застава у розмірі 57 тис. грн («антифашиста» Вадима Тітушка, приміром, випустили під заставу у 27 тис. грн). Раніше, ще до затримання, до хлопця вже навідувались правоохоронці, які вимагали припинити малювати на стінах міста «особу, схожу на президента». Зараз Олександр перебуває у СІЗО. Нагадаємо, за малювання такого ж зображення сумський активіст Володимир Никоненко отримав рік колонії.

Кримінальні справи – зброя не тільки у боротьбі проти політичних активістів. Сьогодні в Україні їх використовують, щоб придушити фактично будь-який протест. Нещодавно у протистояння з міліцією знов увійшли односельці Віталія Запорожця – «народного месника», який у 2011 році застрелив із рушниці майора міліції Миколу Симоненка. За свідченнями мешканців села Семиполки, останній терирозував місцеве населення.

Сьогодні конфлікт мешканців Семиполок із міліцією загострився через незаконне виробництво, що «відкрилось» у старій сільськогосподарській будівлі на вулиці Єсеніна. Без жодних документів на діяльність тут виробляють щось на кшталт вугільних брикетів. Спалюють деревину. З димаря будівлі постійно валить густий чорний дим, через який місцеві не мають чим дихати, не можуть відкрити вікна. Постійно чути гучний гуркіт. Селянам, що намагаються протестувати проти підприємства, найманці погрожують зброєю, фізичною розправою тощо. Міліція не приймає заяви та відкрито стала на бік підприємців. «21 липня до однієї з активісток села о десятій годині вечора завітав дільничний з одним з робітників підприємства та погрожували спалити хату, якщо вона не «заспокоїться». 22 липня жінку викликали до міліції та погрожували відкрити кримінальне провадження – мовляв, вона підбурює селян на протиправні дії», – розповідають місцеві. Сьогодні вони просять у депутатів захисту від працівників нелегального підприємства та міліціонерів. Жінка ж, якій погрожували, розповідає – заяву в неї не приймають не тільки в міліції, а й у Броварській прокуратурі. Каже, що дуже боїться за дітей.

«Нікого не звинувачуй»

За свої родини сьогодні бояться й батьки молодих київських активістів, проти яких стали використовувати доволі незвичний метод тиску. Як розповідає активіст «Чорного комітету» Богдан Тицький, невідомі з його номера мобільного телефону серед ночі надіслали повідомлення його матері. Близько 2.30 ночі жінці нібито від сина прийшла смс наступного змісту: «Не тримай на мене зла і нікого не звинувачуй у моїй смерті. У мене великі проблеми».

«Для початку хочу наголосити, що я таких смс нікому не слав, ніяких проблем не маю і накладати на себе руки не збираюсь. Якщо зі мною щось станеться, то звинувачую в цьому СБУ, – підкреслив Богдан на своїй сторінці у Facebook. – А тепер не офіційно. Уроди з СБУ дійшли до моїх батьків. Посеред ночі почали їх залякувати. Це вже навіть не репресії, це бєспрєдєл».

Зі схожою ситуацією зіткнулася і молода художниця Тома Шевчук. 18-річна дівчина, яка не належить до жодної організації, бере активну участь у акціях непокори. Зокрема, вона захищала Гостинний двір, була активісткою «Врадіївського майдану». Тамара каже, що ввечері 25 липня із невизначенного номеру її матері зателефонували невідомі. Жінці, яка й так погано почуває себе після низки тяжких операцій, повідомили, що на роботі на її доньку впала важка декорація та порадили їхати прощатись з Томою до лікарні. «Насправді я була в Пущі, розфарбовувала лікарню, й звязку не було, – розповідає активістка. – Мама не могла дозвонитися…»

Читайте також: Громадянське суспільство та його вороги

Звісно, жодних доказів причетності правоохоронців до цих дій наразі немає. Як і доказів причетності силовиків до попередньої хвилі репресій: травневих нападів на активістів. Тоді «спортсмени» побили голову молодіжної організації ВО «Свобода» Солом’янського району Володимира Назаренка; позапартійного активіста Євгена Мацька; брата свободівця Євгена Карася Володимира Карася. «Ну что, походил на акции?» – спитали нападники останнього. Наслідком «відвідання акцій» (ймовірно, хлопця переплутали з братом) стали тріщини та дірка у черепі, зламані щелепи, зміщені кістки, посічене обличчя.

Не менше дісталось Віктору Святському, ідеологу жіночого руху Femen. 25 липня близько 23 години ночі чоловіка по-звірячому побили невідомі. З розбитим обличчям, підозрою на перелом нижньої щелепи, вибитими зубами, великою втратою крові Віктор був доставлений до лікарні машиною швидкої допомоги. Сьогодні Святський звинувачує у нападі працівників спецслужб. За словами потерпілого, ці люди щодня стежать за ним. Посилення тиску та побиття він пов’язує зі святкуванням Хрещення Русі та візитом до України Путіна та Гундяєва – на думку постраждалого, таким чином спецслужби намагались завадити проведенню акцій протесту. У СБУ звинувачення спростували та підкреслили, що причетними до нападу на Святського не можуть бути й російські ФСБшники – мовляв, «на території України працюють тільки українські правоохоронні органи». Це твердження легко спростувати: варто згадати хоча б викрадення в Україні російського опозиціонера Леоніда Развожаєва.

Епізод із Святським став лише прелюдією до справжньої зачистки Femen. 27 липня громадянин Росії та фотокореспондент західних видань Дмітрій Костюков був затриманий столичною міліцією разом із трьома активістками руху. «Ми вийшли з дівчатами FEMEN із будинку на Оболонському проспекті. Просто у дворі на нас накинулось чоловік десять – п’ятнадцять у цивільному. Осторонь стояли співробітники міліції. Мене дуже дивує, що нападники кинули мене на асфальт і почали копати ногами. Я не належу до FEMEN, не маю з ними якогось особливого зв’язку. Це виглядало ніби якась спецоперація» – розповів Костюков Тиждень.ua.

Того ж дня від дій невідомого чоловіка постраждала і лідерка руху Femen Анна Гуцол – її вдарили просто у столичному кафе, вилучивши ноутбку. 

21 липня у Донецьку жорстоко побили журналіста «Дорожнього контролю» Олега Богданова. Чоловіка чекали біля під’їзду. Били двоє. У потерпілого діагностували закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, перелом кісток носа і щелепи. На сьогоднішній день за фактом побиття порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 296 (хуліганство, скоєне групою осіб). Буквально за кілька годин після побиття Олега на Донбасі, у Маріуполі, побили ще одного активіста руху – Федора Добріцина. Невідомі подзвонили у двері його квартири, а коли господар відкрив – почали завдавати ударів. Врятувало чоловіка від серйозних травм тільки те, що двері йому вдалося зачинити.

Нині зрозуміло, що влада обрала тактику локальної боротьби з «інакодумцями» – активістів залякують і б’ють здебільшого поодинці, демонструючи іншим, що гуртуватися не варто. Втім, активісти запевняють: здаватись ніхто не планує. «Чим більше репресій – тим більше людей під воротами Межигір’я», – запевняє голова ДемАльянсу Василь Гацько.