Відповідно до тексту законопроекту, Мінсоцполітики перебирає на себе невластиві контролюючі функції у сфері волонтерської діяльності. Фактично міністерство надаватиме дозвіл на залучення організаціями іноземних волонтерів. Зараз громадські організації лише повідомляють про факт залучення волонтерів.
СБУ і Національна поліція додатково перевірятимуть і надаватимуть висновок щодо кожного іноземця, який хоче приїхати волонтерити, ще до його приїзду в Україну. При тому, що попередня перевірка відсутня до іноземців, які в’їжджають до України з будь-яких інших причин.
У зв’язку з оформленням і поданням додаткових документів, а також ймовірного оскарження необґрунтованих рішень державних органів, суттєво збільшується бюрократичне навантаження на громадські організації, які й так обмежені у своїх ресурсах. Вони повинні будуть вигадувати формальні способи підтвердження надання допомоги волонтерами, в умовах коли таке підтвердження важко або неможливо зафіксувати документально.
Читайте також: Дивовижі українського бароко
У пояснювальній записці до законопроекту зазначено, що, мовляв, до Мінсоцполітики надходять звернення щодо різноманітні порушення з боку волонтерів та ГО. Тому, аби протидіяти “фіктивній волонтерській діяльності” у березні 2019 року Контактний аналітичний центр з питань протидії нелегальній міграції доручив Мінсоцполітики невідкладно розпочати підготовку відповідних змін до законодавства.
Благодійний фонд Восток SOS звернулося до Міністерства соціальної політики, Державної міграційної служби і Міністерства внутрішніх справ із запитами, в яких просили навести дані за 2018-2021 роки про назви організацій, які залучають іноземців до “фіктивної волонтерської діяльності”, а також кількість іноземців, посадових осіб організацій, які підозрюються або обвинувачуються у кримінальних правопорушеннях, загальну кількість таких правопорушень, статті Кримінального кодексу за якими вони переслідуються. Також ми просили надати протокол рішення Контактного аналітичного центру з питань протидії нелегальній міграції від 21 березня 2019 року.
Міністерство соціальної політики передавало запит до різних структурних підрозділів, але так і не навело прикладів порушень. Як не навів жодного прикладу й представник міністерства Вітайлій Музиченко, який на засіданні профільного парламентського Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів стверджував, що зловживання громадських організацій — це факт і що треба думати, як не допустити зловживання достатньо серйозним статусом волонтера на території нашої держави. Державна міграційна служба теж відмовилась надати рішення Контактного аналітичного центру з питань протидії нелегальній міграції, стверджуючи що це службова інформація, яка не підлягає розповсюдженню. МВС також не навело даних на підтвердження порушень, згаданих у пояснювальній записці до законопроекту.
Читайте також: Фіктивні лицарі приватності
Тож чому суспільство має вірити у існування загрози нелегальної міграції з боку волонтерів-іноземців, якщо держава приховує від громадян докази такої небезпеки? Виникає питання і до нардепів: як можна голосувати за закон, коли жоден державний орган не може навести фактів на підтвердження “загрози фіктивної волонтерської діяльності”.
Вважаю, що подальше залучення волонтерів-іноземців громадськими організаціями в разі прийняття законопроекту опиниться під загрозою. Гадаю, що справжня мотивація його просування не відображена у тексті пояснювальної записки до нього. Істина причина — вічне прагнення держави до всеосяжного контролю, а також створення нових корупційних можливостей для державних службовців. Саме це стоїть за необхідністю просити чергові дозволи у держави, а також за створенням механізму, який дозволить посадовцям у “ручному режимі” керувати залученням волонтерів-іноземців.