В останній день столична фан-зона була червоною від футболок іспанських уболівальників. Вдягнені в кольори національної збірної південні європейці непомітно й надовго окупували шведський куточок. Там вони розважалися пивом, влаштовували показові бої з биками (в ролі тореро та биків, звісно ж, були іспанці) та, загалом, почувалися, як на Батьківщині. Повз проходили вітчизняні фани-новачки, котрі вперше прийшли подивитися футбол на головних екранах країни. Вони роззиралися навкруги і, як справжні азійські туристи, знімкували все, що впадало в очі. На превеликий жаль іспанців, розбиті на групи іноземці, обіймаючи українок, позували на камери. Українки усміхалися, сором’язливо (а декотрі й ні) цілували гостей з Європи та й бігли далі. Чесно кажучи, вболівальниці сьогодні особливо відзначилися, адже кількість жінок на високих підборах із мінімальною кількістю одягу була просто величезна. Одразу видно – останній день Євро.
«У фан-зоні ми лише два дні – були вчора на концерті й сьогодні прийшли подивитися матч. За цей час познайомилися із великою кількістю людей зі Швеції, Ірландії, Іспанії тощо. Розчарування… головне розчарування – те, що програла Україна. Певно, це все», – дихаючи пивним перегаром, розповідає киянка Тетяна. Дівчина обіймає іспанця за шию з криком «ви класні!» й цілує його у щоку. Іспанці пропонують дівчатам пригоститися пивом.
«Я не розумію англійської, але Іспанія – найкраща збірна!», – перекрикуючи пісні зі сцени, каже іспанець, що вже порядком напідпитку. Йому на допомогу приходить колега: «Поганого про Україну нічого не можемо сказати. Нам все сподобалося. У вас дуже доброзичливі люди. Плануємо приїхати до вашої країни ще раз. Багато чули про ваші проблеми із Тимошенко, однак нас політика не надто цікавить. Ми не знаємо жодного вашого посадовця, але у вас дуже-дуже вродливі жінки», – ділиться враженнями уболівальник Енріке.
Поряд стоять міліціонери. Сьогодні вони разом зі стюардами-волонтерами стежать за порядком у фан-зоні. Вдягнені у чорний спецодяг, з шоломами у руках, хлопці тужливо проводжають поглядами українських дівчат. За кілька кроків «трясуть» охочих потрапити до фан-зони. Щоправда, це не заважає їм проносити пиво – поки стюарди перевіряють людей, група молодиків у чорному пакеті тягне пляшки з хмільним напоєм вздовж огорожі. Хлопці сміються й тицяють пальцями у бік фанів.
Перед входами до фан-зони активно торгують квитками на останній євроматч. Іспанець із сумним обличчям тримає в одній руці пляшку пива, в іншій – оголошення «Я продаю квитки».
«Квитки отримав від футбольної асоціації. Продаю тому, що зі мною на матч мали піти кілька друзів, однак не змогли. Продаю по €150», – розповідає іспанець Лукас.
Між тим, вакханалія останнього дня набирає обертів. За межами фан-зони встановлюють свій плакат адепти медитації та йоги, закликаючи охочих спробувати нові техніки. Під екранами розгортається бій локального масштабу за найкращі місця для перегляду. Ветерани матчів вже повмощувалися на просякнутому пивом асфальті. Недосвідчені вболівальники шукають собі куток вздовж парканів. І над усім цим літають гелікоптери, немов у справжній зоні бойових дій. Від гуркоту закладає вуха.
«Був у фан-зоні на відкритті. Сьогодні прийшов вдруге, на закриття. Ейфорії від чемпіонату немає, враження просто добрі. Очікував напливу іноземців. Однак так склалося, що вони здебільшого були в центрі. Галаю, добре, що вони до нас приїхали, побачили нас, нашу культуру», – розповідає Павло, вболівальник.
Хрещатиком дефілюють святково вбрані дівчата. Вони активно знайомляться з іспанцями, фотографуються, відповідають на запитання, знову фотографуються.
«Ми приїхали до Києва вчора, – розповідає Вікторія з Вінниці. – Слухали концерт Елтона Джона. Чули про Євро багато критики, однак переконалися, все гаразд. Взагалі, я хотіла, щоби до нас приїхали іноземці й побачили, що інформація, яка з’явилася про Україну в їхній пресі, не підтвердилася. Так і сталося», – з упевненістю каже дівчина.
Що ближче до початку матчу, то більше пива потрібно вболівальникам. На тротуарах з’являються продавці, які пропонують півлітрові пляшки алкоголю за якихось 15 грн. Не пасуть задніх і місцеві палатки. Повідчинявши двері, українські підприємці продають товар у фан-зону, прямо під пильним оком місцевої охорони. Серед натовпу лунають крики «Росія – вперед!» Це крізь товщу людей продираються двоє чоловіків. Помітно, що вони вже встигли відсвяткувати завершення і чемпіонату, і закриття фан-зони і, судячи з усього, повернення додому. «Мужчинки» не лише хитаються, як билинки на вітру, але й раз по раз натикаються на відвідувачів Хрещатика. Зустрічаючи співвітчизників, загорнутих у традиційні триколори, фанати збірної нашого північного сусіда починають обійматися та волати ще голосніше. Повз проходять дівчата на підборах, з українськими віночками на головах.
«Емоції від Євро лише позитивні. Тішить, що чимало іноземців дізналися про Україну, – ділиться враженнями Наталя, львів’янка. – Звісно, що чемпіонат супроводжували різні політичні скандали – від політики нікуди не подінешся. Однак політика має залишатися політикою, а футбол – поза нею. Футбол об’єднує».
До наметів з майстрами малюнку на обличчі вишикувалися черги. В очікуванні свого, хоча б найменшого, зображення стоять італійці, іспанці, шведи, українці, росіяни й бозна хто ще. Одна з уболівальниць вдягла російський прапор, мов спідницю, і танцює під музику, що лунає зі сцени.
«У Києві другий день. Місто у вас дуже гарне, чудові церкви, добрі люди, – розповідає Владислав з Красноярська (Росія). – Ми приїхали вболівати на фінал. Звісно, чули про Тимошенко, однак футбол має залишатися поза політикою, адже люди приїжджають дивитися саме гру».
Й ось розпочинається двобій. Останній футбольний матч у фан-зоні площа зустрічає дружним ревом. Фанати підспівують гімни команд, люди фотографуються на тлі червоних кольорів Іспанії.
«Вони сюди, як на Помаранчеву революцію, лізуть», – із явним російським акцентом коментує високий, лисий чоловік. Однак на його слова ніхто не звертає уваги. Люди дивляться гру. Де-не-де у натовпі видно дитячі обличчя – то батьки підсаджують свої чада вище, щоби малі могли краще роздивитися історичний матч. Біля екранів стоять матусі з колясками, під парканами – діти, тримаючи за руки батьків, роззираються на всі боки. Шведський куточок заполонили українці. Щоправда, від іспанців вони майже нічим не відрізняються, оскільки вболівають за ту ж таки збірну.
«Іспанія, Іспанія», – лунає над вулицею.
І над усім цим стоїть невивітрюваний аромат пива, що проливали на асфальт протягом кількох тижнів, змішаний із запахами сміття й відчинених біотуалетів. Над усім велично розкинулися гвинти вертольотів, що раз по раз розганяють хмари над будівлями Головпоштамту і Київради. І водночас, зовсім поруч, на Бессарабці, грає волинка. Така незвична у футбольному вирі останніх днів.
За футболом стежать не лише у фан-зоні. Майже в кожному кафе, майже у кожному пабі на вулицю винесено по телевізору. Всі, хто не вліз, або не схотів йти на Майдан, зібралися тут. Окремі люди тихцем йдуть від кафе до кафе, проходячи по 20-30 метрів і спиняючись.
Біля НСК «Олімпійський» кілька десятків душ. Тут зібралися або охочі потрапити на стадіон пофотографуватися після матчу, або ж ті, хто купив квитки з рук. Група молодих людей на чолі з бойовою зовні білявкою намагається пробитися через турнікети на стадіон, однак марно.
«Ми лише під час першого матчу виявили понад 50 недійсних квитків. Скільки було в наступні матчі – не цікавився», – розповідає стюард Андрій. – «Якщо купувати квитки з рук, можна потрапити на стадіон, але якщо з квитком усе гаразд. Частими є випадки, коли людям продають вже недійсні квитки. Система проста – у спеціальному місці, термічній зоні, ми робимо помітку олівцем, після чого ця зона змінює свій колір. І саме такі квитки перепродавали. Сьогодні, наприклад, прийшов чоловік, який віддав за квиток 2 тис. грн. А квиток виявився недійсним», – продовжував стюард.
«Якщо говорити про проблеми, то з іноземцями їх не було. Вони звиклі до європейських правил, тож якщо людям розповідаєш, що робити можна, а що – ні, вони сприймають це адекватно. Наші ж намагаються покричати, поображати. А нам залишається ввічливо усміхатися й пояснювати», – додає Андрій.
Гра добігає свого логічного кінця. Іспанці відстоюють титул чемпіонів Європи. Зі стадіону починають виходити вболівальники: засмучені програшем італійці та задоволені результатом іспанці. Завершення гри та чемпіонату відзначають салютом.
На цьому, власне, свято для простих смертних скінчилося. Людей, котрі намагалися повернутися до фан-зони на дискотеку, яку буцімто обіцяли після завершення матчу, ввічливо «попросили». Мовляв, вхід дозволений лише VIPам. Які, власне, продовжували розважатися до самого ранку.
А навкруги працівники комунальних служб під ремікси пісень гурту Nirvanа починали останнє прибирання, змітаючи до купи пластикові пляшки й келихи, зім’яті перуки та паперові головні убори. Свято футболу завершилося, час вертати до буденного життя.
