«Дозволу на ваш проїзд територією Придністров’я немає, тому повертайтеся в Україну», – почули ми з колегою на кордоні з Придністров’ям, коли зізналися, що є журналістами. Оскільки найкоротша дорога з Одеси до Кишинева виявилася для нас закритою, довелося їхати в об’їзд.
Приводом відвідати Кишинів стали дострокові парламентські вибори. У зв’язку з брутальною розправою влади над протестувальниками у квітні ця маленька і дещо забута країна на короткий період стала об’єктом зацікавлення закордонних ЗМІ. Дострокові вибори 29 липня – наслідок неспроможності парламенту обрати президента.
У Кишиневі агітації на білбордах практично не було. Молдовська опозиція представлена Ліберальною партією, Ліберально-демократичною партією та Альянсом «Наша Молдова». Чорною конячкою виборів виявилася Демократична партія, до лав якої приєднався, покинувши компартію, екс-прем’єр Маріан Лупу. Цей посткомуніст намагається справити враження сучасного європейського політика. Наприклад, після голосування він спілкувався з журналістами молдовською, російською, англійською мовами і давав інтерв’ю французькою.
Люди, з якими ми розмовляли після голосування, відповідали дуже охоче. Ніхто не розповідав, за кого саме віддавав голос, але одне було точно: всі очікують покращення.
Увечері, після завершення голосування, лідер комуністів Владімір Воронін звинуватив організаторів екзит-полу у відмиванні €300 тис. Йшлося також про румунських інспіраторів. Уся ця справа з румунським впливом здається перебільшеною. Молдовський політолог Влад Лупан пояснює переконливо: «Жодна опозиційна сила не зацікавлена в обмеженні суверенітету Молдови, оскільки це означає обмеження їхніх власних політичних впливів і влади. Та й поміж звичайних людей, зокрема молодих антикомуністично налаштованих виборців, я не побачив бажання об’єднатися в межах «Великої Румунії».
Серед прихильників опозиції помітний потужний оптимізм, який вони пояснюють потребами змін. Це дещо нагадує ситуацію після виборів в Україні 2004 року. На запитання, чи не бояться вони розчаруватися в опозиції, відповідають, що іншої альтернативи просто немає. Очікування від виборів молодий таксист визначає коротко: «Аби тільки не комуністи». Але й прихильників старого порядку все ж багато. Інший таксист, який везе нас на автовокзал, каже: «У світі є лише три політичні лідери, які справді служать своєму народу: Уго Чавес, Фідель Кастро й Аляксандр Лукашенко. Воронін – це наволоч, а його син контролює значну частину бізнесу». Проте наш таксист все одно голосував за комуністів, адже вони принаймні «свої». Експерти пояснюють таку підтримку перевагою компартії у медіа-просторі. Тепер ситуація має змінитися.
Опозиція отримала більшість, необхідну для вибору керівництва парламенту та уряду, однак вона не має потрібної кількості голосів для вибору президента. Ігор Мунтяну, виконавчий директор позаурядового Інституту розвитку та соціальних ініціатив Viitorul із Кишинева, підкреслює: «Комуністична партія усвідомлює, що втратила владу. Розпочнуться конфлікти всередині самої партії, оскільки її члени довго не витримають втрати комуністами влади». Маріан Лупу – підтвердження цього. Можливо, лави комуністів покинуть кілька депутатів, які, будучи незалежними, зможуть голосувати спільно з ліберально-демократичною більшістю. Чи реалізують молдовани такий сценарій, побачимо у другій половині вересня.
На виїзді з Молдови знову виникли проблеми. Цього разу з боку молдовських прикордонників. Важко навіть зрозуміти, про що йшлося, адже ми мали дворічні акредитації, видані МЗС Молдови. Через годину затримки всього автобуса нам стало вкрай незручно. Врешті-решт один із пасажирів поцікавився, що відбувається. Виявилося, що це Іон Варта, колишній депутат, який здав мандат після квітневих подій. Після його втручання нам віддали документи і випустили з країни. Звичайно, ми поцікавилися, що такого він наговорив прикордонникам. «Я сказав, що влада змінюється, а вони ганьблять свою країну! За таке можна й відповісти!» – розповів Варта.