В очікуванні весни

Я не люблю зими. Особливо кінця лютого, коли вже зовсім не хочеться морозів, ожеледиці, хуртовин. Зимовий одяг видається заважким, чоботи на ногах наче кайдани, і взагалі все не так. І як тут знову не дивуватися мудрості предків, які вміли красиво прощатися із зимою. Чекати весни як очищення, як сподівання змін на краще, як віри в добро й любов, як воскресіння душі й оновлення світу. Починається Масляна, проводжатимемо зи­­му, дякуватимемо їй і за чудові свята, й за сірі дні, й за довгі вечори, за сніг, вітер, холод. Природа мудріша за нас і, посилаючи нам зиму, можливо, просто допомагає вчитися чекання й терплячості.