В обіймах Газпрому

Правляча партія «Громадська платформа», яку представляє новий президент Польщі, не приховує, що вибудовує з Росією абсолютно нові відносини. Крен у бік Москви особливо проявився під час останніх домовленостей польського уряду з Газ­промом. Паралельно підписанню ро­сійсько-української уго­­ди «флот за газ» Росія та Польща обговорювали власні газові справи. Країни домовилися збільшити обсяги постачання енергоносіїв і продовжити попередній газовий договір. Утім, обіцяного польським віце-прем’єром Ва­­льдемаром Павляком підписання додатка до попередньої газової угоди від 1993 року не сталося через втручання… Європейської Комісії. Комісія перевіряє, чи не суперечать по­­льсько-російські домовленості європейському законодавству (останнім часом Євросоюз взявся за боротьбу з монополістами в енергетичному секторі Європи).

Зазвичай Комісія не чіпає договорів, що були підписані перед вступом країни до Євросоюзу. І в цьому випадку йдеться лише про доповнення до старої угоди. Проте Єврокомісія попросила надати повну документацію планованої угоди. З приводу цих домовленостей забили на сполох польські євродепутати. Газові відносини критикували і колишній президент Лех Качинський та його політична сила «Право і справедливість». Пікантності ситуації, однак, надає той факт, що поміж противників поль­­сько-російської угоди опинився і євродепутат із правлячої «Громадянської платформи» Яцек Саріуш-Вольський.

Нинішні польсько-російські до­­­­мовленості значною мірою спри­­­­чинила ситуація, що склалася між Росією та Україною на початку 2009 року. Тоді за посередництва RosUkrEnergo Поль­­ща щороку купувала 3,2 млрд м³ газу, що транспортувався через Україну. Однак унаслідок ро­­сій­­сько-української газової війни цей газ до польських споживачів не дійшов. Тому Варшава вирішила розпочати переговори про збільшення поставок блакитного палива так званим ямальським газопроводом.

Газопровід «Ямал» (проходить через Білорусь) – це результат контракту між Польщею та Росією, укладеного 1993 року. Запустили його 1999-го, а повної пропускної спроможності досягли за шість років. На території Польщі газопровід контролює концерн EuRoPol Gaz, до складу якого входять компанії PGNiG, Газпром, Gas Trading. У ямальському конт­­ракті зафіксовані й умови постачання газу Польщі.

Від самого початку між по­­льською та російською сторонами виникали конфлікти. Перший стосувався так званого пункту «бери або плати» (take or pay). Він містився у договорі від 1996 року про кількість замовленої сировини: поляки зобо­­в’язувалися платити за обсяг незалежно від спожитої (а виходячи із замовленої) кількості газу. Дуже швидко виявилося, що потреби в газі значно менші, ніж прописані в контракті. Інша проблема, на думку критиків, – цінова формула. Тому в 2006 році вирішили, що ціна на російський газ визначатиметься на базі вартості нафтопродуктів, встановленої на Роттердамській біржі. Розрахунки здійснюють щокварталу, користуючись ціновими формулами, закладеними в окремих контрактах. Формула включає також роттердамські показники, але не актуальні, а дев’ятимісячної давності. Тож вартість газу визначається на основі ситуації на ринку нафти триквартальної давності. Це плюс підписання контракту з RosUkrEnergo призвело до того, що лише 2006 року ціна на газ для індивідуальних споживачів у Польщі зросла на 10%.

Треба зазначити, що встановлена таким чином ціна є таємницею і громадськість задовольняється лише приблизними підрахунками. Опоненти домовленостей із Росією зазначають, що в політично критичні моменти ціна могла сягнути навіть $500 за тис. м³ газу.

Щоб зрозуміти енергетичні питання у Польщі, потрібно пам’ятати про зміни, що сталися на польському енергетичному ринку після 1989 року. Процес переходу до ринкової економіки вимагав співвідношення цін на пальне та енергію з реальною вартістю їх видобутку, транспортування та переробки, закупівельними цінами. Так, у січні 1990-го ціни на пальне та енергію було суттєво підвищено (у середньому в чотири–сім разів, а для населення навіть у п’ять–десять разів!). Плата за тепло для домогосподарств зростала гігантськими темпами. Наприклад, у 1990 році – на 900% (!), у 1991-му – на 200%, 1992-му – на 97%. І так практично до кінця 1990-х. Дотепер обігрівання в Польщі здійснюється переважно за рахунок вугілля, що відіграє головну роль в енергетичному балансі країни. Проте експерти прогнозують, що до 2015 року споживання газу зросте на понад 28%. Зрештою, його головними споживачами є підприємства, насамперед хімічної галузі.

Нові газові угоди передбачають збільшення постачань російського газу в Польщу до
10,3 млрд м³. Контракт на поставки планується продовжити до 2037 року (попередній був до 2022-го). Варто додати, що, ймовірно, під час переговорів у грудні 2009-го польські партнери принципово хотіли отримати нижчу ціну на газ, ніж для Німеччини. У результаті Газпром оприлюднив польській делегації завищені дані про вартість газу для німців. Офіційно уряд пояснює, що підписання такої довготривалої угоди пов’язане з гарантованим використанням ямальського газопроводу, що з перспективи проектів Nord Stream та South Stream було дуже невизначеним. З польського боку за газові переговори відповідав віце-прем’єр та міністр економіки Вальдемар Павляк.

Зараз Павляк поводиться обережно і переніс підписання умови, зважаючи на розслідування Єврокомісії. Він уже не вперше потрапив під обстріл закидів із боку опозиції у справі нібито лобіювання російських інтересів. Тоді йшлося також про енергетичну галузь, тільки у сфері бензину, та про спілку J&S Energy. Фірму J&S зареєстрували в 1993 році на Кіпрі двоє музикантів українського походження В’ячеслав Смолоковський та Гжегож Янкелевич.

Обоє приїхали до Польщі у 1980-х, отримавши польське громадянство в 1990-х. Громадськість дізналася про фірму в 2002 році, коли слідча комісія розпочала дослідження конт­ракту на поставки нафти, підписаного між J&S та PKN Orlen. Паралельно слідство вела польська контррозвідка, оскільки з’явилася інформація, що засновники фірми могли бути по­­в’язані з російськими спецслужбами. Проте нічого не довели. Цікаво, що свого часу обоє колишніх музикантів отримали згоду на перебування в Польщі на підставі документів, виданих фірмами, які торгували зброєю. Самі ж вони в інтерв’ю стверджували, що капітал на свій паливний бізнес заробили, торгуючи джинсами. У 2006 році Mercuria Energy Group (теперішня назва фірми) зареєструвала $20 млрд обороту. Пікантності додає факт, що в керівництві фірми засідають політики, пов’язані з партією Вальдемара Павляка. У 2007 році на J&S Energy було накладено рекордне покарання – 452 млн злотих – за невиконання зобов’язання забезпечувати тривідсотковий резерв палива. Павляк, будучи віце-прем’єром, скасував це покарання. Зрештою, суд визнав, що кару було винесено безпідставно. Проте опозиція і далі має претензії до віце-прем’єра, а він, своєю чергою, як кандидат на президентських виборах не хотів би створювати прецеденти для наступних оскаржень.

Новий контракт від самого початку викликав чимало емоцій в опозиції. Адже фактично він блокує диверсифікацію постачань газу. Саме цей аспект протягом кількох років був одним з основних пунктів політики Леха Качинського в питанні енергетичної безпеки. Та проекти, що диверсифікували б постачання газу в Польщу, досі не прийняті. У випадку з нафтою таку можливість мав би гарантувати нафтопровід Оде­­са – Броди, а в ситуації з газом – спочатку поставки з Норвегії, а останнім часом термінал для скрапленого газу, що постачається морським шляхом.

Справа Леха Качинського

Польська опозиція особливо наголошувала на невигідній ціновій формулі, тобто на при­­в’язці до ціни нафти. Противники цього рішення нагадували уря­­ду, що на Заході є корисніші та зручніші цінові формули. Йде­­ться про те, що тепер під час розрахунку ціни подекуди частково використовують прив’язку до ціни скрапленого газу. До того ж, як підкреслюють опоненти, надлишок газу в Європі дає покупцям палива кращі позиції для переговорів, а це пройшло повз увагу Польщі.

Депутатський запит групи парламентаріїв опозиційної фра­­к­­ції «Право і справедливість» містить аж 31 питання щодо слушності контракту. Член Ради Безпеки в Канцелярії президента Качинського Пьотр Наімскі в березні цього року наголошував, що підписання угоди спричинить зростання цін на газ для населення. Однак компанія PGNiG відкидає ці закиди. Вона впевнена, що ціни на газ буде переглянуто. Наімскі, як і інші депутати ПіС, вважає, що з росіянами можна було підписати короткотермінові конт­ракти на 2 млрд м³ газу, яких, власне, бракує.

Решта критики стосувалася втрати контролю польською стороною над кампанією EuRoPol Gaz, що керує газопроводом на польській території, внаслідок зміни структури власності. Йдеться і про штучне обмеження доходів EuRoPol Gaz за транзит газу. Як зазначає польський бізнесмен Алєксандр Ґудзоватий, «у 2004 – 2008 роках річний дохід EuRoPol Gaz становив близько $92 млн, а в 2009-му – понад $36,5 млн». Ґудзоватий добре знає, що каже, адже його фірма Bartimpeks володіє 36% акцій компанії Gas-Trading, яка, своєю чергою, має 4% акцій у EuRoPol Gaz. За нового поділу ці акції викупить Газпром або PGNiG.

Загалом закидів із боку опозиції значно більше, але віце-прем’єр Павляк називає підписання угоди успіхом, що забезпечить Польщі стабільні поставки газу на тривалий період. А тим часом, мовляв, можна буде шукати альтернативних постачальників і розвивати влас­­ний видобуток, який на сьогодні становить близько 4 млрд м³ на рік. Щоправда, протягом 10–15 років ситуація може змінитися, оскільки нещодавно світ облетіла новина, що в Польщі можуть міститися величезні поклади сланцевого газу від 1,5 до 3 млрд м³. У перспективі Польща могла стати одним з основних постачальників газу в Європу. Навіщо тоді угода з росіянами?

Ситуація з польсько-ро­­сійськими домовленостями засвідчила, що енергетичний ринок непрозорий не лише в Україні, а й у Польщі. Поступово він стає елементом політичної гри Росії. Про це свідчать хоча б спроби Газпрому змінити ставлення поляків до себе, наприклад, проводячи піар-кампанії в університетах. Нещодавно з відкритою лекцією в Університеті імені Адама Міцкевича у Познані виступив Валєрій Мусін, член Ради директорів Газ­прому та колишній вчитель президента Дмітрія Мєдвєдєва. Він розповів про Газпром, Nord Stream та South Stream у контексті енергетичної безпеки Європи. Сенс лекції можна звести до тези: тільки Газпром спроможний гарантувати енергетичну безпеку в Європі. Ще більше галасу здійняла угода між Газпромом і EuRoPol та Варшавським університетом про фінансування стипендій обома компаніями для аспірантів, які займаються польсько-росій­сь­кими відносинами. Загалом передбачається 18 стипендіатів – по дев’ять від Газпрому та EuRoPol. Бюджет проекту – близько €100 тис. Група студентів вийшла з демонстрацією проти підписаної угоди. Поміж гасел було й таке: «Об’єднаймося з Газпромом, Москва знову буде домом».

Ймовірно, що настійливе прив’язування поляків до російського газу, ще й у такій тривалій перспективі, пов’язане зі специфічним прагматизмом нинішньої владної команди По­­льщі. Здається, польський уряд хоче показати, що дивиться на енергетичну спів­працю з Росією без ідеології й трактує це як чистий бізнес. Не виключено також, що на віце-прем’єра Павляка впливає неофіційне промислове лобі підприємств, виробничий цикл яких спирається на газ і яким під час газових криз зменшували поставки газу. Багато політиків із різних партій, зокрема й Польської народної партії (SLD), засідають у правліннях фірм, тому сумніви щодо чистоти зв’язків політики з бізнесом виникали не раз. У теоріях змов (які зазвичай супроводжують такі події) стверджується, що росіяни володіють досьє на польських політиків.

Договір між Росією та Польщею особливо показовий з огляду на те, що відбувається в Європі. Починається справжня диверсифікація постачань газу на європейський континент, зокрема з Норвегії та Катару. До того ж європейські країни планують зменшити частку газу в енергетичному балансі на користь відновлюваних джерел енергії. Тому не лише європейські, а й деякі російські експерти говорять про початок кінця могутності Газпрому в Європі. І тому європейців дивує позиція польського уряду, який хоче на стільки років закріпити Газ­пром на ринку Польщі. Москва ж свої позиції на європейському газовому ринку так просто не віддасть. Надто якщо має такі тісні зв’язки з польською владою.