В Ізраїлі знову змінюється влада. Минулого місяця, розбіжності між учасниками добили широку коаліцію, яка правила країною. З 1 липня прем’єр-міністром країни став Яїр Лапід. Його тимчасовий уряд керуватиме країною до 1 листопада, коли мають пройти нові вибори до Кнессету, парламенту держави. Ці вибори стануть п’ятими за останні 4 роки в країні. Розбираємось, яким є коріння кризи в найдемократичнішій країні Близького Сходу та як може розвиватись ситуація.
Парламент імені Нетаньягу
Ключовою персоною сучасного Ізраїля можна впевнено вважати Беньяміна Нетаньягу. Він в якості голови консервативної партії «Лікуд» безперервно очолював країну з 2009 по 2021 роки, був дуже популярний в народі. Але з часом репутація політика стала псуватись, він почав заграватись у популізм, неоднозначно позиціонуватись на міжнародній арені. До прикладу, в якості політичної реклами 2019 року на штаб-квартирі своєї партії Нетаньяху повісив величезний плакат, де він потискає руку Путіну. Крім усього цього, проти нього розпочали певну кількість розслідувань, пов’язаних з корупцією. Але не можна сказати, що Нетаньяху перестав існувати для політики країни. «Лікуд» продовжує бути найбільшою партією в Кнессеті, а екс-прем’єр – лідером правих сил, що гуртуються навколо нього, формуючи парламентський блок.
Читайте також: Веронік Наум-Ґрапп: «Відмовитися від кваліфікації геноциду означає негайно применшити до мінімуму тяжкість скоєних злочинів»
Поступово, в Ізраїлі склалась ситуація крайньої поляризації. Парламентські партії поділились на тих, хто «за» чи «проти» Нетаньяху. І вибори 2019 року в цьому сенсі відкрили скриньку Пандори. «Лікуд» та його союзники виявились нездатні сформувати коаліцію, а умовні їх «противники» мали настільки відмінні програмові засади, що якісь стійкі домовленості здавались неможливими. У такому стані невизначеності Ізраїль перебував до 2021 року, переживши 4 сесії виборів. І тоді, неочікувано для всіх, Яїр Лапід, Нафталі Беннет та низка інших партій змогли сформувати коаліцію без участі «Лікуда», що був найбільшою фракцією в парламенті. Вони обрали прем’єром Нафталі Беннета, призначили уряд та приступили до роботи.
Два приклади того, як зараз живе Ізраїль
Відмінності політичних поглядів учасників коаліції стали проявлятись доволі швидко. І це не дивно: сусідами по коаліції були релігійні єврейські націоналісти та ліві арабські партії. Рано чи пізно мало з’явитись питання, щодо якого неможливо було б дійти компромісу. І таким питанням стала проблема єврейських поселенців на Західному березі. У парламенті обговорювався закон щодо повернення для цих переселенців можливості жити за ізраїльським законодавством. Для ізраїльських правих – це необхідна міра з захисту громадян, для лівих та арабських сил – акт агресії щодо Палестини. Неможливість домовитись і призвела до остаточного краху коаліції.
Читайте також: Сліпий страх або завбачлива рішучість
Але часто критикують і діяльність Нетаньяху в часи прем’єрства Беннета. Наприклад, Ксенія Свєтлова, екс-депутат Кнессету від ліво-центристської партії, у своєму телеграм-каналі критикувала лідера правих за егоїстичну позицію. В якості прикладу, вона наводила ситуацію з «законом про метро», який мав розподілити між відомствами обов’язки щодо обслуговування цього виду транспорту, навести порядок у технічних аспектах, тощо. За її словами, комісія готувала закон півроку, узгоджувала все з опозицією лише для того, щоб Нетаньяху, як лідер опозиції, проголосував «проти». Свєтлова вважає, що зрив такого закону в країні, що «живе в умовах постійного транспортного колапсу» – безвідповідальний крок.
Що буде далі
Політичне майбутнє країни залишається туманним. Ізраїльська журналістка та сходознавиця Александра Аппельберг вважає, що Лапіду буде складніше керувати країною в умовах перехідного періоду. На її думку, «ізраїльський політичний човен розхитаний ніж будь-коли, а передвиборчі перегони не додадуть йому рівноваги». Поза тим, Яїр Лапід продемонстрував свою здатність домовлятись та йти на компроміси. Попри те, що найбільшою фракцією старої коаліції був саме його блок, він уступив прем’єрство Нафталі Беннету. Крім цього, одним з козирів Лапіда є те, що він залишається міністром закордонних справ. На думку Аппельберг, новий прем’єр зможе зарекомендувати себе в якості серйозного політика, перебуваючи в епіцентрі світових подій.
Читайте також: Українсько-польські взаємини: ретроспектива і майбутнє
У контексті передвиборчих перегонів, Аппельберг також відзначила користь, яку принесла минула коаліція. Експертка вважає, що просто продемонструвати, що прем’єр-міністром може бути хтось, крім Нетаньяху – уже перемога для опозиції. Попри це, «Лікуд» та його лідер залишаються дуже популярними, можливий і варіант з повторенням політичного тупика. Але може зіграти роль й інший чинник. На думку Аппельберг, прем’єрство Беннета показало, що «співробітництво сіоністських та арабських партій перестало бути табу, і багато що цього разу, імовірно, буде залежати від арабських виборців. Якщо вони продемонструють високу явку та проголосують за партію РААМ, готову входити в коаліцію – знову буде уряд без Нетаньяху».
Чи може щось змінитись для України
Ізраїль протягом російсько-української війни підтримує нас, але робить це, враховуючи свої відносини з РФ. Як в березні казав Лапід, «Ізраїль має кордон з Росією в Сирії». Навіть дипломатичний скандал з антисемітськими висловами Лаврова не зміг підштовхнути Ізраїль перейти до більш жорсткої позиції в конфлікті. На думку Аппельберг, хто б не прийшов до влади в країні, Ізраїль продовжить проявляти обережність в конфлікті. В плані риторики найбільш проукраїнським із основних політиків країни вона вважає саме Яїра Лапіда. Він, до прикладу, називав дії Росії «військовими злочинами». Але жорстка риторика може бути пов’язаною з його посадою міністра закордонних справ. Лапід – людина, яка в тому числі, багато контактує із західними політиками, і це частково диктує його позицію. Загалом же, питання підтримки України – точно не те, що справляло вирішальний вплив на розбрат в ізраїльському політикумі, – вважає Аппелльберг.
Деякі експерти вважають, що фактором, здатним доволі сильно змінити позицію Ізраїлю у війні, може стати візит Джо Байдена. Він має відбутись 13 липня. Достеменно невідомо, які саме питання будуть лежати в фокусі переговорів, але узгодження позицій щодо важливого для США питання – можливий варіант.
Читайте також: Китай, клімат та відбудова України: про що говорили на саміті G7 у Німеччині
Зараз важко говорити, що чекає на Ізраїль попереду. Нетаньягу, як і будь-який політик, що довго обіймав посаду, дещо дестабілізував політичну систему країни. І лише за 4 місяці можна буде сказати, чи змогла єврейська держава пережити затяжну кризу, або знову опинилась в ситуації безкомпромісного протистояння.