«Іран «знаменитий» тим, що там досі публічно вішають чоловіків за звинуваченнями в гомосексуалізмі, а в Уганді навіть розглядають законопроект, який передбачає страту через повішення для будь-якого носія вірусу СНІД, визнаного винним у гомосексуальному зв’язку. Іран усе ще дає добро на каменування жінок, звинувачених у перелюбстві, хоча останнім часом цю практику намагаються приховувати через широкий світовий резонанс. У Саудівській Аравії прилюдно стинають голови мечем за такі злочини, як зґвалтування, богохульство і вбивство. І справді, після Азії Близький Схід – другий за поширеністю смертної кари регіон», – зауважує Бініон.
Показово, що єдиною країною з цього регіону, представленою в Мадриді на нещодавньому V Всесвітньому конгресі проти смертної кари, став Ірак. Тамтешній міністр юстиції Гассан аль-Шимарі заявив, що країна вимушена залишити смертну кару через щоденну загрозу тероризму.
За його словами аль-Шимарі, багато побожних мусульман підтримують цю практику, позаяк про неї говориться в Корані. Але інші промовці на конференції заперечували, що іслам схвалює найвищу міру покарання, а декілька делегатів з арабських країн наголосили, що права людини – універсальні і не можуть залежати від релігійних поглядів.
Головний аргумент прихильників скасування смертної кари – це те, що вердикт часто оголошується після несправедливого судового процесу. Дуже часто він стає знаряддям дискримінації, виноситься за ненасильницькі злочини або особам, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми.
«Можливо, декого зі страчених мною людей засудили несправедливо. І зазвичай це помста: ми просто намагаємося поквитатися. Родині жертви легше від цього не стає. Коли трапляються катастрофи, ми ж не гніваємося на Бога», – зауважує тюремний охоронець із США, який брав участь у стратах в’язнів, Джеррі Ґіббонс.
Він каже, що розмовляв із тюремним персоналом із Віргінії і цікавився, що вони думають про саудівську практику кари на горло.
«Всі вони казали, що це огидно. Але в чому різниця? В обох випадках ми вбиваємо людину», – підкреслив Ґіббонс.
Детальніше читайте статтю «Дилеми гільйотини» у журналі «Український тиждень»№25-26