Минулого тижня стало відомо про те, що партія «УДАР Віталія Кличка» та Об’єднана опозиція «За Батьківщину!» ухвалили рішення узгодити спільних кандидатів у мажоритарних округах і зняти менш прохідних, щоб не допустити перемоги провладних кандидатів. Закон дозволяє замінити мажоритарників за 12 діб до дня голосування (28 жовтня).
Заохочений виходом на друге місце в рейтингу політсил, за даними більшості соціологічних служб, УДАР демонструє бажання виступити генератором узгодження спільних кандидатів. Віталій Кличко заявив, що його партія вже визначила округи, де готова зняти своїх слабких кандидатів на користь сильніших представників «Батьківщини», а керівник його штабу Віталій Ковальчук переконує: політсилі навіть не доведеться змушувати кандидатів знімати свої кандидатури на користь іншого опозиційного претендента – це буде їхній «усвідомлений вибір». Попри жваві дискусії, які, за інформацією джерел Тижня, тривають в об’єднаній опозиції щодо доцільності зняття кандидатів, публічно її керівництво також декларує готовність до кроку в інтересах країни. Зокрема, Арсеній Яценюк повідомив про готовність «не просто до переговорів, а до прийняття конкретного рішення», зазначивши, що для його ухвалення «все готово», а в тих 33 округах, «які викликають певні суперечливі моменти, для того щоб з’ясувати, хто є беззаперечним лідером», проводяться соціологічні дослідження. Олександр Турчинов зауважив, що не бажає заздалегідь коментувати хід переговорів, оскільки «дуже хоче», щоб вони завершилися позитивним результатом.
Щоправда, взаємне узгодження кандидатів відбудеться лише між «Батьківщиною» та УДАРом. Очільник ВО «Свобода» Олег Тягнибок запевнив, що його партія в разі досягнення домовленостей між двома згаданими вище політсилами готова підтримати погоджених ними висуванців у тих 190 округах, які раніше були зарезервовані за об’єднаними. Проте аналогічних перемовин із партією Кличка не веде, оскільки в неї «із 35 округів (отриманих за квотою після розподілу з об’єднаними. – Ред.) немає жодного, де б УДАР міг претендувати на перемогу, а наші кандидати – ні». Своєю чергою, лідер тернопільських свободівців (це один із регіонів, у якому основна конкуренція відбудеться між висуванцями від УДАРу та «Свободи») Олексій Кайда пояснив відсутність переговорів тим, що «Свободу» не кликали до процесу переговорів, і зазначив, що не вірить у їхній успіх, оскільки, витративши мільйони на передвиборчу кампанію, мажоритарники на її фініші не захочуть знімати свої кандидатури. До речі, сам він також конкурує із висуванцем УДАРу в 163-му окрузі (м. Тернопіль).
Саме можливий опір найзатятіших мажоритарників наразі подається основною перешкодою для домовленостей між прохідними опозиційним силами. Передусім ідеться про тих із них, які надто далеко зайшли в протистоянні один з одним, а відтак відмовляються сприймати аргументи про необхідність підтримати вчорашнього «заклятого ворога». Яскравий приклад у Києві. Кандидат від «Батьківщини» в окрузі № 217 Олександр Бригинець заявив, що не вестиме переговорів про об’єднання зусиль із висуванцем УДАРу, оскільки, мовляв, його прихильники не вважають ударівця справжнім опозиціонером. Таку саму непримиренну позицію зайняв і висуванець політсили Кличка в 212-му окрузі Кирило Куликов, який раніше заявляв про використання проти нього чорного піару кандидатом від об’єднаних. Тож тепер він не має наміру зніматися з виборів, попри рішення штабів.
Показово, саме тепер з’явилась інформація, що деякі висуванці від УДАРу в найбільш конкурентних округах Київщини заздалегідь написали заяви про вступ до Партії регіонів після свого проходження до парламенту.
Стрілочники чи політична воля
Проте насправді жодних технічних перешкод для узгодження прохідного кандидата від опозиційних сил немає. В обох партій – «Батьківщини» та УДАРу – достатньо інструментарію, щоб подолати всі можливі перепони на шляху узгодження кандидатів у мажоритарних округах і спільних дій із захисту результатів виборів. Усі вони були висунуті відповідними партійними з’їздами, а відтак можуть ними ж бути і відкликані, хоч би яким був опір з їхнього боку. Усе залежатиме від достатньої політичної волі керівництва двох політсил. У разі її наявності вже найближчими днями слід очікувати досягнення домовленостей щодо ризикованих округів, натомість відсутність угоди засвідчить брак політичної волі до їх досягнення в лідерів опозиційних сил. Посилання на ті чи інші процедурні ускладнення та інші подібні пошуки стрілочників свідчитимуть лише про прагнення уникнути відповідальності за програш виборів через небажання спільних дій.
Читайте також: Що стоїть за раптовим «союзом» Кличка та об’єднаної опозиції
Насправді вирішальну роль у зриві переговорів може відіграти провокування страхів у середовищі ОО, що домовленість з УДАРом загрожує статусу Арсенія Яценюка як лідера опозиції та падінням рейтингу «Батьківщини» через фактичну девальвацію бренда «об’єднані». У Яценюка дедалі більше підстав остерігатися Кличка як перспективнішого висуванця на місце єдиного кандидата від опозиційних сил на президентських виборах, особливо якщо Тимошенко до 2015-го так і не вийде з в’язниці. За даними дослідження Фонду «Демократичні ініціативи», проведеного спільно з Київським міжнародним інститутом соціології з 18 вересня по 4 жовтня 2012 року, «орієнтація на лідера» була головним чинником під час вибору партії для 67% прихильників УДАРу, тоді як поміж прихильників «Батьківщини» роль очільника в мотивації вибору за червень – вересень різко знизилася (з 51% до 12%) разом із рейтингом самих об’єднаних. Це може бути пов’язано з тим, що в червні лідером цієї політсили вважалася Юлія Тимошенко, а вже у вересні ним офіційно був Арсеній Яценюк. З огляду на це саме президентські амбіції можуть стати основною перешкодою для об’єднання зусиль опозиційних сил у мажоритарних округах.
Контраргументом для «Батьківщини» маже видаватися те, що висування спільних кандидатів від двох політсил матиме очевидні іміджеві переваги для УДАРу, опозиційність якого зараз часто ставиться під сумнів у процесі агітації. Погодження кандидатів стане чітким меседжем суспільству про «взаємовизнання» обох партій опозиційними силами. Водночас, принаймні до завершення цієї виборчої кампанії, буде чітко проведено червону лінію між «канонічною» опозиційною трійкою («Батьківщиною», УДАРом і «Свободою») та «Україною-Вперед!» Наталії Королевської, «Нашою Україною» Ющенка – Костенка, Радикальною партією Ляшка та іншими, які автоматично опиняться в ніші розтягувачів голосів реальної опозиції. Між іншим, імовірно, прагнучи упередити реалізацію такого сценарію, Королевська у відкритому листі до Арсенія Яценюка і Віталія Кличка від 2 жовтня закликала об’єднати зусилля, щоб не допустити формування більшості Партією регіонів у майбутньому парламенті. Мовляв, «40 округів, у яких «Батьківщина» й УДАР збираються виставити єдиних кандидатів, ситуацію не змінять. Має бути 225 округів і 225 кандидатів». У такий спосіб вона, вочевидь, намагається нівелювати реноме провладного проекту, але, зважаючи на останнє соціологічне дослідження Фонду «Демократичні ініціативи» та КМІС, безуспішно – «Україну-Вперед!» наразі підтримує 2,1% виборців.
Насправді все це умовні ризики. Проблема несприятливої для «Батьківщини» динаміки електоральних перетоків або узгодження єдиного кандидата на виборах президента існуватиме незалежно від того, чи домовляться зараз дві основні опозиційні сили про єдиних погоджених висуванців у мажоритарних округах. Проте у разі, якщо домовленості досягнуто не буде, цілковита узурпація влади нинішнім режимом становитиме значно більшу загрозу перспективам не лише всіх опозиційних сил, а й суспільства загалом.