Сонячний травневий ранок. Велике місто. Дорогою тихо пливе біла «тесла». Сміючись, проїжджають велосипедисти в яскравому одязі. Біжить сірий французький бульдог. Сильний запах квітучого бузку. Нібито все добре, але я знаю: в місті з’явився маніяк.
Учора вночі він убив багато людей. Вщент знищив автівки. Під руїнами будинків залишились мертві тварини. Ви також знаєте це — маніяк руйнує наше місто. Ми всі знаємо про маніяка. Чи знаємо ми, що робити?
Як людині з релігійним світоглядом мені дуже резонує спостереження науковця Мірчі Еліаде про давнього дракона, змія, що символізує хаос та прагне перетворити на хаос усе творіння Боже. Для цього змій руйнує міста — символ порядку: «Напад на “наш світ” рівнозначний помсті міфічного дракона, який повстає проти творіння богів, проти космосу, і прагне його знищити.
Будь-яке руйнування міста рівнозначне поверненню до хаосу». (Мірча Еліаде, «Міф про вічне повернення».)
Дії російської армії в Україні — це насамперед дії хаосу проти порядку. Російський змій знищує, руйнує, перетворює на ніщо наші міста. Це важливо розуміти не лише в контексті військової стратегії — за нею є значно глибший задум: дія хаосу та давньої хтоні. Саме вони керують нині не тільки маніакальними зусиллями Путіна, а й усім життям російської держави та народу, який став безумним жерцем змія. Жертви, що мають бути принесені, — це ми, наші міста. Чи розуміємо ми це?
Чи розуміємо ми, що змій уже програв? У довгостроковій перспективі його вже кинуто в «озеро вогненне» — я читав останні сторінки Біблії, так написано там. Скільки до цього моменту буде знищено міст, скільки людей уб’є країна-маніяк, скільки хаосу створить давній змій? Ви можете не поділяти мого світогляду, моїх поглядів, але ми з вами в одному місті. Що робити нам зараз — ось в чому питання.
Найгірший варіант — робити вигляд, що в місті тільки ми: собачники, водії, працівники, велосипедисти, домогосподарки. Кожної ночі, кожного дня в місті хтось гине. Ми — не кури в курнику, що переступають інших дохлих курей. Звертаючись до німецьких церков часів фашизму, теолог Дитріх Бонгофер казав, що їхнє покликання — не тільки перев’язувати рани постраждалим від колеса нацистів (що вже немало), але й зламати це колесо, щоб воно більше нікого не чавило. Бонгофер, який повернувся в гітлерівську Німеччину останнім пароплавом зі Сполучених Штатів, щоб боротися та нищити «колесо», знав, про що каже.
Ми також маємо знати, що давнього змія, який руками російських орків нищить наші міста, має бути уражено. Інакше маніяк приходитиме до наших дітей, до наших онуків. Не варто чекати, коли буде відкрита остання сторінка Біблії — сьогодні саме ми пишемо ту сторінку, на якій ми є.
Як офіцер — військовий капелан я хочу нагадати, що тільки дух сильніший за зброю. Не гарантує перемоги наявність та кількість армії, якість зброї, стратегічні наміри керівників держави — знаю, що багато хто не в захваті від цих елементів. Менше з тим, ніщо з цього не гарантує перемоги. Найважливішим є дух, стійкість наших воїнів, їхніх командирів, цілих підрозділів, усього нашого суспільства. Знаю, що ця стійкість є крихкою, її замало для довготривалої війни. Але згадайте євангельську історію про п’ять хлібів та дві рибки: вірою учнів Христа — рибалок, працівників, звичайних людей — цієї їжі вистачило на великий натовп. Там, де є дух, є диво. Дивом ми зараз є сильнішими за змія.
Хочу сказати дещо неочікуване від представника військового капеланства як інституції: в широкому розумінні капеланами можемо бути всі ми. Якщо капеланство — це турбота про дух наших військових, то для цього не треба мати спеціальної освіти, документів, посад. У місті маніяк. Для захисту нашого міста кожен із нас має бути підтримкою духу наших військовиків, бійців ППО, мобільних вогневих груп.
Яким чином? Ви знаєте це не гірше за мене. Є безліч варіантів — від простого «дякую» чи посилки зі смаколиками та дитячим малюнком до найскладнішого та найжертовнішого: замінити собою одного з тих, хто цього потребує. В цьому є стійкість, в цьому є дух. Де дух, там диво. Де диво, там змію місця немає. Там упаде та більше не підніметься маніяк.
