П росту, як фанера, і колоритну, як вересневий чорнобривець, балаканину в Києві найлегше почути у ранішньому переповненому автобусі, коли до столичних офісів прямує армія найкритичніших та найрозумніших трударів – прибиральниць. Хто хоч раз у своєму житті чув, як жриці чистоти перемивають кістки начальству, тому містична мелодрама «Шість чорних свічок» Деса Діллона у виконанні восьми актрис та двох епізодичних акторів Театру на Подолі видасться незначним доповненням до остаточно сформованої картини світу. Жіночого світу, де на позір не заведено довго копирсатися в пошуках потрібного слова, де зневажають і ненавидять одна одну, а з чоловіків банально знущаються. Проте в дійсності – потайки, так, щоб ніхто не здогадався, – готові не лише вмить прийти на допомогу ображеній сестрі, а й пробачити все-все-все принцу без коня, без роботи і до того ж закоханому в іншу. Як люблять повторювати чоловіки з тих самих ранішніх автобусів, коли перебирають зайвого: баби – дури, але не тому, що дури, а тому, що баби.
50-річний шотландський письменник Дес Діллон після перших вистав за своїми текстами в Росії полюбив Булгакова, Достоєвського та Ахматову. Його «Шість чорних свічок» – цілком автобіографічна п’єса, у якій автор навіть не змінював імен власних шести сестер, матері й бабці. Після відвідин Києва з нагоди прем’єри драматург мусив закохатися в театр Віталія Малахова, бо той створював Театр на Подолі саме як дім, сім’ю, щось первинне та рідне. В одному з недавніх інтерв’ю режисер жаліється, що молоде покоління затребуваних акторів – Георгій Хостікоєв, Даша Малахова – не живе в театрі, як звикли 50-з-гаком-річні, не п’є каву з усіма і, що найгірше, не пліткує. Лише працює. Можливо, саме тому він зважився на радикальний крок: посадив власну доньку на сцені в інвалідний візок, у якому останні роки провела її мати, провідна актриса цього ж театру Ксенія Малахова. Без жодних розмежувань – між сильними й немічними, старими й молодими, Шотландією й Україною, містикою та життям. Хоча зі всіх сил хочеться повірити Десу Діллону, що вчора було вчора, а завтра буде завтра…
«Шість чорних свічок». Київський академічний драматичний театр на Подолі