Ініціативу за участю 12 країн було започатковано 2015 року для розвитку північно-південних зв’язків між Балтійським, Адріатичним і Чорним морями. Комуністична спадщина досі дається взнаки в інфраструктурі регіону — надміру хиткій і здебільшого схильній до східно-західної осі. Знадобиться $1,16 трлн, щоб підняти цифрові, енергетичні й транспортні комунікації до західного рівня.
Однак прихованою метою організації, що її підтримують Сполучені Штати і Європейський Союз, є конкуренція з форматом співпраці «17+1». Його запровадив Китай 2012 року, і сьогодні формат об’єднує 17 країн, що можуть подавати заявки на інфраструктурні проєкти під егідою партійного режиму в Пекіні. Багато хто вбачає в цій ініціативі вектор політичного й дипломатичного впливу.
Читайте також: Боґдан Кліх: «Безпека Польщі неможлива без демократії та безпеки України»
Організації перетинаються, але не повністю. Австрія в ІТМ, але не в «17+1». Ще 11 членів ІТМ (Болгарія, Хорватія, Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словаччина і Словенія) одночасно входять до складу «17+1», але, крім них, там ще є Албанія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Північна Македонія та Сербія, а також новий член — Греція.
ІТМ мала непоганий старт із самітами доволі високого рівня у Варшаві 2017 року й Бухаресті 2018 року, а от саміт у Любляні 2019 року був провалом. Отже, на естонців покладали великі надії. У лютому держсекретар США Майк Помпео пообіцяв додати до $1 млрд фінансування до нового інвестиційного фонду ІТМ обсягом $520 млн.
А тоді трапилася пандемія, і довелося ці плани відкласти. Здається, більше особливо нічого не відбувалося. Тим часом можновладці в Таллінні готувалися за лаштунками. На саміті очікують президентів Німеччини, Польщі й Болгарії, принаймні віртуально. Саміт може відвідати і сам Помпео (ймовірно, розповість детальніше про той $1 млрд). Заплановано появу поважного представника ЄС; непоганою кандидаткою була б комісарка ЄС із питань конкуренції (зокрема, у цифровому просторі) Марґарете Вестаґер, з огляду на те, що Естонія визначила темою саміту смартзв’язки.
Важливим питанням, яке розглядатимуть, буде місце проведення наступного саміту. Міжнародна конференція була би вдалим трампліном для болгарського президента Румена Радева, що веде кампанію за переобрання і, мабуть, тому планує виділити час у графіку на зустріч у Таллінні. Інше питання в тому, чи захоче болгарський уряд платити за «вечірку».
Читайте також: Die Welt: Привід вийти з газопроводу?
Це підкреслює важливість майбутнього функціонування ІТМ на міжурядовій основі замість формату говорильні президентів, що змінюються (до того ж більшість голів держав у цьому регіоні мають переважно скромні виконавчі повноваження). Ініціативі потрібен постійний секретаріат, щоб підтримувати імпульс. Естонія створила невелику команду, але не має особливого бажання й надалі виконувати цю роботу. Угорщина виявила зацікавленість — можливо, сподіваючись відновити шкоду репутації, спричинену дивним розміщенням каламутного банку розвитку, пов’язаного з Кремлем. Польща чи Румунія були б сильнішими кандидатами.
Стратегія повинна бути сміливішою. Комунікації між Північчю та Півднем у рамках Ініціативи трьох морів мають торкатися й України. Підготовка до надання допомоги Білорусі, коли режим упаде, повинна стати першим пріоритетом. Вплив Китаю найсильніший на Західних Балканах — саме там, де залучення і вплив ІТМ найменший. Проєкти інвестиційного фонду можуть охоплювати сусідні країни, але залучати нових членів бажання немає.
Саміт формату «17+1» у квітні цього року перенесли, але Китай повернеться наступного, намагаючись посилити та розширити свій вплив у регіоні. Щоб протидіяти цьому ефективно, ІТМ має сфокусуватися й насамперед стати більшою.
———————-
Лідерка білоруської опозиції Святлана Ціханоуська 21 вересня виступила в Брюсселі перед депутатами Європейського парламенту. У своїй промові вона попросила європейських політиків «бути сміливими» й запровадити санкції проти режиму Лукашенки. Водночас вона наголосила, що, попри сподівання диктатора, протести триватимуть, допоки режим не піде на діалог з опозицією. Напередодні, під час чергового маршу протесту, білоруські силовики затримали понад 400 учасників. Проти громадян застосували сльозогінний газ та світлошумові боєприпаси. Незважаючи на це через відсутність консенсусу Рада Європи на рівні міністрів закордонних справ не змогла проголосувати за впровадження санкцій. Вето наклали представники Кіпру, які вимагали схожих санкцій проти Туреччини. У свою чергу, незважаючи на протести, Аляксандр Лукашенка провів закриту процедуру інавгурації. Україна, як і низка демократичних країн світу, офіційно заявила про невизнання білоруського диктатора легітимним главою держави.