У середині грудня події на фронті почали розвиватися надзвичайно стрімко. Цього разу центром уваги українського суспільства стала Світлодарська дуга. Утім, щоб зрозуміти, що ж реально відбувається на Донбасі, ситуацію необхідно розглядати комплексно. Не буде зайвим повторити, що зустрічі представників України, Росії та ОРДіЛО в Мінську, навіть ураховуючи несподівані вояжі Надії Савченко, ні до чого конкретного не приводять, та й ініціатива ОБСЄ розвести сторони в деяких місцях фронту суттєво не знизила градуса провокацій із боку бойовиків.
На Луганському напрямку, незважаючи на видимий спокій, напруження поступово зростає. Бойовики практично відкрито обстрілюють позиції українських військових біля Станиці Луганської, Щастя. При цьому вони вдаються до свого давно випробуваного способу: щоб продемонструвати спостережній місії ОБСЄ, що їх обстрілюють українські військові, стріляють по своїх. Наразі важко припустити, чи вірять у це в самій місії, але такі випадки непоодинокі.
Стабільно напружена ситуація біля Кримського та Золотого. На сьогодні активність російсько-терористичних військ дещо знизилася, але практично весь листопад та початок грудня позиції сил АТО не раз піддавалися мінометним обстрілам, що призводило до втрат особового складу. Також останнім часом терористи активізувалися поблизу Жовтого та Попасної. Остання є прифронтовим містом на Луганщині, ключовим на цьому напрямку, адже розташована впритул до Алчевсько-Кадіївської агломерації. Від Попасної до Первомайська не більше ніж 10 км, тому тут періодично відбуваються сутички, найчастіше із застосуванням стрілецької зброї та гранатометів. Щоб вийти на Лисичанськ та Сєверодонецьк, а також створити загрозу для угруповання українських військ, зосереджених на Світлодарському виступі, бойовикам конче необхідно взяти під свій контроль згадане місто. Також спостерігається висока активність терористів біля селищ Новозванівка та Троїцьке. Тут вони часто обстрілюють із мінометів та важкої артилерії, адже ці населені пункти важливі для сил АТО. Оборона Новозванівки не дає бойовикам зайти в тил на Бахмутському напрямку, а оборона Троїцького не дозволяє їм підібратися до Луганського, де неподалік міститься Вуглегірська ТЕС.
Читайте також: Відкашлюючи місяць пекла
Тиждень уже писав, що Світлодарський виступ, або дуга, має стратегічне значення як для ЗСУ, так і для бойовиків. Адже, незважаючи на вимушений відхід із Дебальцевого в лютому 2015 року, підрозділи українських військ усе одно становлять велику небезпеку для існування «молодих республік». За сприятливих обставин сили АТО можуть завдати потужних ударів «ЛНР-ДНР» на різну тактичну глибину, що здатне докорінно змінити всю архітектуру фронту. Тут можна говорити і про гіпотетичний вихід до Єнакієвого, Шахтарська та навіть Алчевська.
Саме цей факт і змушує керівництво самопроголошених республік проявляти високу активність, щоб зменшити ймовірність здійснення таких операцій. При цьому необхідно зазначити, що в цій місцевості надзвичайно складно проводити наступальні дії малими групами, навіть за підтримки артилерії.
Так було 29 червня 2016 року, коли вони під прикриттям артилерійського вогню спробували зайняти висоту неподалік Калинівки, проте були відкинуті, а передовий підрозділ 54-ї ОМБр та добровольців пішов у контратаку й зайняв їхні позиції. Але, взявши до уваги різні фактори, бійці повернулися на своє місце розташування. Та, як бачимо, терористів це нічого не навчило.
Не минуло й півроку, як 18 грудня 2016-го вони спробували повторити свою атаку. Із самого ранку на передові позиції ЗСУ біля Вуглегірського водосховища посипалися снаряди різного калібру. Проте, знаючи про такі хитрощі терористів, українські військові пильно спостерігали за їхніми діями. І цього разу все було як завжди, з боку бойовиків висунулася група, яка почала заходити у фланг опорному пункту 54-ї ОМБр.
Практично відразу було прийнято рішення знищити цю ДРГ, а також позбавити себе постійних провокацій із лісопосадки, яку контролювали бойовики. Під час здійснення цього маневру загинуло кілька українських вояків. Захопивши дві позиції противника, передова група 54-ї бригади не тільки зазнала потужних артилерійських обстрілів, а й відбила численні контратаки терористів. При цьому вдалося просунутися ще далі й зрештою взяти повністю під свій контроль висоту 216,8. Але для встановлення повного вогневого контролю над згаданою територією ЗСУ доведеться брати й сусідню висоту 226,7, яка міститься вже безпосередньо біля Калинівки. До речі, приблизно за таким сценарієм російські війська захоплювали Логвинове. Тож, як бачимо, Світлодарська дуга — це концентрований вузол стратегічних інтересів як сил АТО, так і бойовиків.
Зрозуміло, що кожна зі сторін намагається максимально ефективно вирішити свої завдання, але ЗСУ, як бачимо, діють успішніше, зокрема завдяки грамотній розвідці та підготовці особового складу. Але один факт викликає занепокоєння, і про це Тижню на умовах анонімності повідомили бійці, що брали безпосередню участь у захопленні висоти 216,8. Йдеться про значну забюрократизованість командування, через яку українська артилерія не змогла вчасно прикрити штурмову групу 54-ї ОМБр. Адже на наказ «богам війни» довелося чекати кілька дорогоцінних годин.
Читайте також: Донбас: напрямки можливих ударів ворога
Відповідно до ситуації, яка склалася, можна очікувати, що бойові дії на цьому напрямку з різним ступенем інтенсивності триватимуть і далі. Щоб убезпечити себе від флангового удару із західного напрямку, тобто з Горлівки, у село Новолуганське було направлено 46-й батальйон Збройних сил «Донбас — Україна». Його бійці відмінно зарекомендували себе під час оборони Мар’їнки. До речі, Новолуганське раніше вважалося таким собі контрабандистським хабом, тож тепер ділкам доведеться підшукувати інше місце для ведення свого незаконного бізнесу.
Очевидно, основні бої на цьому напрямку лише розпочинаються, тож можна очікувати подальшого загострення ситуації, адже бойовики втратили чергову важливу висоту й неодмінно захочуть вирівняти своє становище.
Водночас дещо стихли бої під Горлівкою. Але періодично відбуваються зіткнення, переважно біля Гольмівського, Шумів, Зайцевого, Широкої Балки. Сили АТО повністю зайняли селище Верхньоторецьке, змусивши бойовиків відступити до Червоного Партизана. Можна констатувати, що бої навколо Горлівки припинилися, але ймовірність їх відновлення дуже висока.
На карті АТО є лише одне місце, де постійно тривають затяжні бої, — це Авдіївська промзона. Тут українські вояки вже практично рік успішно тримають оборону, не дозволяючи бойовикам зайняти цей стратегічний плацдарм. Бойові зіткнення різної інтенсивності відбуваються й неподалік села Кам’янка. Тут сили АТО не дозволяють терористам завдати флангового удару по угрупованню в Авдіївці.
Дещо стихли бої навколо шахти «Бутівка» та «Зеніту», натомість бойовики взялися до систематичних обстрілів сіл Опитне, Водяне та багатостраждальних Пісків. Але підрозділи ЗСУ тут створили досить ефективну лінію оборони, тож навряд чи бойовики наважаться на прямий удар. На Маріупольському напрямку ситуація дещо стабілізувалася, бойовики знизили рівень артилерійських обстрілів, особливо Красногорівки та Мар’їнки. Також необхідно зазначити, що сили АТО практично оточили місто Докучаєвськ, зайнявши всі стратегічні висоти навколо нього. Цей факт призвів до великої паніки в лавах бойовиків. Але поки що ЗСУ не виявляють особливої активності.
Біля селища Широкине трапляються спорадичні спалахи активності терористів, але українські військові досить активно та ефективно їм протидіють. Проте зросла активність диверсійно-розвідувальних груп противника в районі населених пунктів Пікузи (колишнє Комінтернове), Чермалик, Піщевик, Талаківка, Сартана. Події на Світлодарській дузі, безумовно, вплинуть на ситуацію по всій лінії зіткнення. Як бачимо, бойові сутички виникають у різних місцях фронту, терористи намагаються взяти ініціативу у свої руки, але українські військові відбивають усі атаки, завдаючи хоч, на перший погляд, і незначних, але дошкульних поразок. Можна з великою ймовірністю сказати, що зима 2017 року буде спекотною, і не тільки на Світлодарській дузі.