Пшемислав Журавський вель Ґраєвський радник міністра закордонних справ Республіки Польща, професор Лодзького університету

Уроки 2014-го

Опінії
26 Листопада 2021, 15:32

Росія зчитує ці сигнали, і вона не була б собою, якби не намагалася перевірити, як далеко може зайти. За помилки Заходу платять, як завжди, білоруси, українці, поляки й громадяни країн Балтії. Триває зосередження російських військ навколо України й паралельна російсько-лукашенківська гібридна атака на кордони Польщі, Литви й Латвії. Нині будь-які непорозуміння між Польщею та Україною чи Польщею та Литвою потрібно вважати московською диверсією, спрямованою проти фундаментальних інтересів безпеки наших народів, і не брати до уваги. Нам необхідна тісна співпраця.

Навесні Росія розмістила війська навколо України й розвинула логістичну інфраструктуру. Потім зменшила кількість солдатів, але вся матеріальна база, підготовлена до наступу, залишилася. Тепер її знову заповнюють людьми.

Читайте також: Кордон під ударом

На північ від Прип’яті триває гібридна агресія. 12 листопада білоруські солдати почали руйнувати польську огорожу на кордоні, засліплювали польські служби лазером і стробоскопом. Мігрантів, які прагнуть потрапити в Німеччину, Нідерланди, Швецію й інші багаті держави ЄС і яких служби Лукашенки та Путіна звозять літаками з Африки й Азії, затримали Прикордонна служба, поліція та армія Польщі, Литви й Латвії. Тож білоруські солдати женуть їх уздовж польської огорожі до українського кордону. Це додатковий елемент тиску на Київ, який мусив виділити 8 тис. людей для зміцнення кордону на стику з Білоруссю й Польщею.

10 листопада державний секретар США Ентоні Блінкен і міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба підписали Хартію стратегічного партнерства обох держав, що закріпила домовленості Зеленського й Байдена від 1 вересня цього року. Це чудово, але після підриву престижу США в Афганістані самих декларацій для відлякування Кремля може бути недостатньо.

Нині будь-які непорозуміння між Польщею та Україною чи Польщею та Литвою потрібно вважати московською диверсією, спрямованою проти фундаментальних інтересів безпеки наших народів, і не брати до уваги. Нам необхідна тісна співпраця

Також 10 листопада канцлерка Меркель, яка залишає свій пост, зателефонувала Путіну й безуспішно попросила втрутитися в справу кризи на східних кордонах Євросоюзу. Кандидат на посаду канцлера Олаф Шольц (СДП) уникає висловлювань власної позиції в цій справі. «Зелені», які, ймовірно, займуть крісла у Федеративному міністерстві закордонних справ, наголошують на «гуманітарному вимірі кризи», закликаючи поставити на перше місце опіку над мігрантами, а не захист кордонів. Депутат СДП Нільс Шмід повторив ідею голови берлінського аналітичного центру Європейська ініціатива стабільності (ESI) Ґеральда Кнауса, щоб це Україна прийняла «біженців» із польсько-білоруського кордону. Його слушно висміяв секретар Ради національної безпеки та оборони України Олексій Данілов, але Росія згадала, що Кнаус і ESI — творці концепції угоди ЄС із Туреччиною 2016 року, за якою Анкара заблокувала наплив біженців із Близького Сходу в обмін на багатомільярдну фінансову допомогу Брюсселя. Нещодавно саме на цю угоду послався міністр закордонних справ Росії Сєрґєй Лавров, вимагаючи від Євросоюзу, як і пристало справжньому російському рекетиру, відкупилася й від Лукашенки, і тоді припиниться навала мігрантів на її східні кордони.

Читайте також: Україна і Тримор’я

Кремль не відступиться від своєї брехні. Ми пам’ятаємо, як він напав на Грузію «заради порятунку осетинів, яким загрожувало винищення» і «5 тис. яких убили грузини в Цхінвалі», і як на Донбасі «на очах матері бандерівці розіп’яли маленького хлопчика». Путін уже розповідає брехню про «обстрілювання беззахисних мігрантів польською Прикордонною службою». Цю картинку показують у європейських ЗМІ. Інституції ж ЄС «чутливі» до ідей із Берліна, а ті, хоч в останні дні й прихильні до Польщі, можуть знову змінитися на менш вигідні — суголосні з російською пропагандою про «поляків, що здійснюють геноцид біженців на кордоні». Тому Польща не може покладатися в рішеннях про захист своїх кордонів на будь-які зовнішні чинники. Якщо раптом західноєвропейські політики, що повсякчас узурпують право висловлювання, не відмовляться від підтримки Польщі «з огляду на гуманітарні потреби» чи «заради європейського спокою такого необхідного компромісу з Росією», ми не матимемо права стверджувати, що «це неможливо було передбачити». Україна втратила Крим через «добрі поради» із Заходу, які не радили чинити збройний опір.

Наразі Польща розмістила на кордоні з Білоруссю 7 тис. працівників Прикордонної служби й поліціянтів, а за ними половину 16 Поморської механізованої дивізії, частини 18 механізованої дивізії та 19 механізованої бригади, а також озброєну потужними танками «Leopard 2PL» 10 бронекавалерійську бригаду. У стан готовності привела 22 тис. солдатів Військ територіальної оборони. Також отримала британську підтримку в інженерному військовому забезпеченні. Росія не була спроможна так швидко перекинути свої сили. Здійснила висадку військ у Гродно, але вона не мала разючого ефекту: двоє парашутистів загинуло під час стрибка.

Сигнал, який подала Польща, зрозумілий. Рішення про захист кордонів ухвалюватимуть у Варшаві, і не варто мати ілюзії, що вони будуть відрізнятися від тих, які поляки завжди ухвалювали в таких ситуаціях. 

98