Четвертий місяць роботи для уряду Азарова став критичним – впродовж нього аж четверо дуже «професійних та досвідчених» урядовців втратили свої портфелі.
Останньою жертвою місяця «кадрової спеки» став міністр з надзвичайних ситуацій Нестор Шуфрич. У свій день народження Віктор Янукович зробив йому «подарунок», призначивши заступником секретаря РНБО. Вочевидь, відмовити імениннику головний МНСник не зміг, хоча, здається, й не зрозумів, за що йому випало таке «щастя». Серйозних нарікань на роботу Шуфрича з боку президента не лунало, з паводками та підтопленнями на заході країни Шуфрич боровся в міру сил та виділеного фінансування, дамба на Одещині на момент звільнення міністра все ще трималася, а всі невдачі на цьому напрямі глава уряду публічно списав на попередників.
Узагалі-то в періоди головування в МНС Нестора Шуфрича країні хронічно не щастить. За його першого пришестя були повені, аварія на залізниці з витоком отрутохімікатів та масові лісові пожежі на півдні. Можливо, президент вирішив, що самого лише лиха від води країні цього разу достатньо, і не варто далі випробовувати долю.
Уже наступного дня 256 депутатів дозволили Нестору Івановичу відпочити від напруженої роботи – відпустили в тиху заводь Радбезу. Хоча один з регіональних спікерів Михайло Чечетов переконує, що прихід цього кадра неабияк підсилить діяльність РНБО, який відповідає за координацію роботи відомств в сфері державної безпеки, інакше як почесним засланням таке призначення вважати не можна. Цей орган ще за минулого президента остаточно втратив свою значимість і впливовість, перетворившись на кишенькову структуру, і використовувався виключно як майданчик для виступів глави держави перед телекамерами. За Віктора Януковича ситуація змінилась лише в деталях – засідання проходять у закритому режимі, а про прийняті рішення повідомляє не секретар РНБО Раїса Богатирьова, а тексти президентських указів. Галасливий та енергійний Шуфрич в РНБО просто зачахне від нудьги та незатребуваності. Схоже, його давній недруг Сергій Льовочкін нарешті придумав гідну відповідь на колись отриманого від Шуфрича ляпаса…
Цікаво, що опозиціонери за відставку Нестора Івановича не голосували, попри раніше задекларовані наміри звільняти всіх урядовців оптом та вроздріб. Зокрема Юлія Тимошенко вважає, що майже весь уряд Януковича складається з українофобів, і обіцяла голоси фракції БЮТ за звільнення будь-якого міністра. Напевне, Шуфрич належить до короткого списку винятків. Головного надзвичайника опозиціонери останнім часом критикували лише за ідею змінити текст державного гімну. Вочевидь, вони вирішили не підігрувати владі в реалізації її планів – звільнення урядового крісла дає можливість запропонувати його в якості винагороди новим потенційним союзникам.
Згодом Нестор Шуфрич підтвердив, що його викинули з уряду з політичних мотивів. За його словами, Віктор Янукович особисто пояснив нагальну необхідність мати кілька вільних місць в Кабміні задля розширення коаліції. Шуфрич поставився до рішення президента з розумінням і як справжній солдат виконав наказ. Щоправда, наостанок виплеснув трохи бруду – звинуватив главу президентської адміністрації Льовочкіна в усіх проблемах, що виникають у владній команді, вчергове назвавши його «придорожнім пилом та непорозумінням у Партії регіонів». Начальнику Банкової слід, схоже, бути максимально обережним, відвідуючи засідання РНБО – щоб знову не потрапити під важку руку ображеного суперника.
Найбільш вірогідним кандидатом на посаду міністра МНС називають колишнього главу секретаріату президента Ющенка Віктора Балогу. Його вплив на Закарпатті та кілька депутатів «Єдиного Центру» у парламенті напередодні місцевих виборів і намірів переписати Конституцію стануть Віктору Януковичу у нагоді. Натомість Балога отримає доволі «хлібне» міністерство, через яке, зважаючи на чисельні повені та інші непередбачувані негаразди, проходять чималі кошти. Щоправда, сам названий претендент вже встиг заперечити свою можливу появу в уряді. А лідер «єдиноцентристів» Ігор Кріль повідомив, що в плани депутатів групи не входить приєднання до коаліції. Напевне, переговори ще тривають. Для Віктора Балоги зараз настав вдалий момент для виходу з тіні та конвертації своїх можливостей у владні важелі, – навряд чи він ним знехтує.
Енергійність, з якою Віктор Янукович взявся тасувати кадри, свідчить не лише про бажання зміцнити власні позиції та оточити себе відданими людьми, але й є попереджувальним сигналом для соратників: президентська вдячність – продукт нетривалого зберігання. Попри коротку лаву запасних, він готовий вичищати з уряду як «чужинців», нав’язаних партнерами по коаліції, так і своїх однопартійців, які перестали створювати додаткову електоральну вартість. З міркувань політичної доцільності та залучення більш перспективних союзників звільнити можуть будь-кого. Від відставки не захищений навіть сам прем’єр Микола Азаров. Відсутність у нього президентських амбіцій та віддане служіння Януковичу впродовж багатьох років не є гарантією тривалого перебування на чолі Кабміну. Можливо, саме тому процес підготовки програми уряду, затвердження якої парламентом надало б йому річний імунітет, спущений на гальмах. Перший віце-прем’єр Андрій Клюєв анонсував її ухвалення на засіданні Кабміну 7 липня та оперативну передачу до Верховної Ради наступного дня для прийняття, проте депутати програми так і не отримали.
Від подальших кадрових потрясінь у наступні півтора місяці уряд врятує лише те, що Верховна Рада пішла на канікули: офіційно звільняти міністрів просто нікому, так само як і призначити на два вакантних місця. Проте вже восени більшість експертів прогнозують цілу хвилю гучних відставок і появу в Кабміні нових несподіваних облич.
Кабмін Азарова працює з 11 березня 2010 року, до складу входять 29 урядовців.
3 міністра: з питань ЖКГ Олександр Попов; екології Віктор Бойко; з надзвичайних ситуацій Нестор Шуфрич
3 міністрів: освіти і науки Дмитра Табачника; внутрішніх справ Анатолія Могильова; з питань ПЕК Юрія Бойка
2 повторно – на звільнення міністра освіти і науки Дмитра Табачника, міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова
3 нових – на звільнення віце-прем’єрів Сергія Тігіпка та Володимира Сівковича, міністра економіки Василя Цушка