Міністр нафти Ірану Джавад Овджі назвав новий контракт на імпорт природного газу з Росії в Іран, країну, яка посідає друге місце в світі за власними покладами природнього газу, «шедевром енергетичної дипломатії» адміністрації Ебрахіма Раїсі. Такі голослівні слогани швидко підхопили провідні прорежимні іранські ЗМІ, як, скажімо, Mehr, Kayhan та ISNA.
Овджі оголосив про угоду на фоні серйозного дефіциту електроенергії, водночас не уточнивши, як саме буде транспортуватися газ. Незважаючи на наявність найбільших запасів газу в світі, Іран стикається з постійною енергетичною кризою. Угода, оголошена 17 липня під час засідання уряду на чолі з виконуючим обов’язки президента Мохаммадом Мокхбером, передбачає постачання 300 мільйонів кубометрів російського газу щодня та будівництво Росією необхідної трубопровідної інфраструктури з використанням технології морського дна. Ця кількість перевищує третину щоденної продукції газу Іраном. Будівництво необхідних трубопроводів обійдеться в мільярди доларів, а Іран, який підпадає під американські санкції на нафту, має чималі проблеми з твердою валютою. Країна має 23 нафтопереробні заводи, які щодня виробляють близько 850 мільйонів кубометрів газу, але сезонні дефіцити змушують покладатися на дуже шкідливий для довкілля і здоров’я мазут.
У лютому 2024 року служба новин BBC Persian вже повідомляла, що через зростання внутрішнього споживання газу Іран зараз стикається з дефіцитом газу майже 10 %. Унаслідок цього Іран змушений використовувати мазут у 14 електростанціях для компенсації дефіциту.
Така залежність від мазуту вказує на глибшу проблему: енергетичний баланс Ірану сильно залежить від газу, тому беручи до уваги те, що поточний дефіцит у 10 % ймовірно погіршиться, Іран, ймовірно, буде і надалі використовувати мазут, якщо не зможе або видобути більше газу з резервів, або диверсифікувати свої енергетичні джерела.
BBC Persian також процитувала експерта з енергетичних питань Ехсана Данешвара, який частково пов’язує цю проблему з посиленням впливу Росії в Ірані. За словами Данешвара, Росія, маючи величезні запаси газу та домінуючи на експортному ринку, а також маючи чималий вплив на іранський політикум внаслідок міжнародної ізоляції Ісламської Ресбуліки, саботувала розвиток газової промисловості Ірану, й перекшоджала модернізації нафтопереробних заводів та покращення систем забору газу. Вартість оновлення технології видобутку газу в Ірані для вирішення цього дефіциту оцінюється приблизно у 80 мільярдів доларів.
Дослідники іранського енергетичного сектору, які працюють на Заході, Умуд Шукрі та Далґа Хатіноґлу, зазначають в статті для опозиційного іранського видання Іran International, що в 2023 році, коли Іран зіткнувся з серйозним дефіцитом газу, іранські посадовці почали одразу звинувачувати неконтрольоване споживання газу в країні пересічними користувачами. Водночас, попри те, що Іран виробляє близько 260 мільярдів кубометрів газу щорічно та експортує 18 мільярдів, країна втрачає 25 мільярдів кубометрів через неефективність у виробництві та транспортуванні. Споживання газу в Ірані в п’ять разів більше, ніж у Туреччини, і вдвічі більше, ніж у Канади, що в значній мірі пояснюється обмеженою різноманітністю джерел енергії. Туреччина та Канада більше покладаються на сонячну, вітрову та гідроелектричну енергію.
За словами Шукрі та Хатіноглу, неефективність поширюється і на електростанції Ірану, які працюють лише з 33 % ефективності і стикаються з суттєвими втратами електроенергії.
Маючи другі за величиною газові резерви у світі, Іран стикається з серйозними зимовими дефіцитами, причому щоденні нестачі прогнозуються на рівні від 250 до 300 мільйонів кубометрів. Низькі ціни на енергію і знеціненням національної валюти, ріала, ще більше перешкоджають покращенню ефективності і посилюють витрати газу. Неефективність також стосується промислового, нафтопереробного та комерційного секторів, які споживають близько 110 мільярдів кубометрів газу щорічно. Незважаючи на ці проблеми, іранська влада й далі звинувачує побутових споживачів у дефіциті енергії і пропонує підвищити ціни на енергоносії, хоча житловий сектор відповідальний лише за 27 % споживання електроенергії та 25 % споживання газу.
Читайте також: Назустріч гіперінфляції. Як підсанкційний Іран наближається до економічної катастрофи
Іранський аналітик енергоносіїв, Абдулла Бабахані, попередив, що до 2031 року Іран може зіткнутися з дефіцитом природного газу розміром близько 500 мільйонів кубометрів на день, і який ймовірно зростатиме до 800 мільйонів кубометрів під час пікових зимових періодів. Цей дефіцит, вважає Бабахані, призведе до щоденного дефіциту бензину в обсязі 70-80 мільйонів літрів та нестачі електроенергії в межах 60-80 гігават. У нафтогазовому секторі, якщо нинішні тенденції збережуться, Іран може бути змушений імпортувати до 500 тисяч барелів нафти на день.
Далґа Хатіноглу додає, що Іран нещодавно перебільшив свою співпрацю з Росією та Китаєм, щоб протистояти міжнародній ізоляції, а фантастичні твердження Джавада Овджі, що Росія постачатиме 300 мільйонів кубометрів газу на день через новий трубопровід і перетворить Іран на «регіональний газовий хаб» дуже контрастують з реальністю, де Туреччина та Ірак, єдині покупці газу з Ірану, купили лише 33 мільйони кубометрів газу минулого року.
Хатіноглу пояснює, що нещодавнє фінансові обіцянки Росії викликають сумніви. Трубопровід з потужністю 300 мільйонів кубометрів коштуватиме близько 20 мільярдів доларів тільки за морську частину, не враховуючи додаткових витрат на наземні ділянки в Росії. Оскільки Росія не була готова інвестувати навіть 1 мільярд доларів у короткий іранський залізничний проєкт за останні два десятиліття (залізниця з міста Рашт в місто Астара на півночі Ірану), малоймовірно, що вона інвестує десятки мільярдів у цей трубопровід. Скажімо, варто згадати, що у липні 2022 року Газпром підписав меморандум про взаєморозуміння щодо енергетичної співпраці з Національною іранською нафтовою компанією (NIOC) на суму близько 40 мільярдів доларів, але з того часу жодних конкретних кроків і домовленостей досягнуто не було.
За словами Шукрі, запропонований 30-річний контракт з Росією, метою якого є «перетворення Ірану на газовий хаб», суперечить реаліям ринку. Хоча Іран міг би обмінюватися газом з Туркменістаном та Іраком, імпорт російського газу лише частково вирішить проблему дефіциту. Очікується, що Іран буде платити Росії близько 27 мільярдів доларів на рік за цей газ. Проте, якщо Росія збудує трубопровід, вона контролюватиме його. Враховуючи історію інвестицій Росії лише в неконкурентні сектори, незрозуміло, чому Москва дозволила б Ірану експортувати газ на ринки, які вона може контролювати самостійно.
Якщо ця газова угода буде реалізована, вплив Росії на енергетичний сектор Ірану, ймовірно, зросте, що ще більше підірве й без того крихку національну безпеку Ірану. Не варто забувати, що Іран вже є дуже залежним від китайських інвестицій і китайського ринку збуту нафти. Іран, країна з другими за величиною запасами природного газу, ризикує стати імпортером газу і втратити свою роль як на регіональному, так і на глобальному ринку природного газу.