Яким чином умови життя людей похилого віку впливають на ризик захворіти і померти від COVID-19, чи сприяє локдаун розвитку депресії та що наразі відомо про тривалість імунітету до коронавірусу. Про це докладніше в науковому огляді Тижня.
Фактори ризику старших за 70 років осіб
Люди похилого віку – найбільш вразлива для COVID-19 категорія населення, а вік – основний фактор смертності від хвороби. Та чи впливають якось умови життя людей похилого віку на ці ризики? З цим питанням намагався розібратися колектив шведських науковців, свою роботу вони опублікували у журналі The Lancet. Вони розглянули кілька параметрів, пов’язаних із умовами життя: кількість квадратних метрів на людину в домоволодінні; хто ще проживає із людьми за 70 – чи живуть вони самотньо, чи співмешканці їхнього ж віку, чи молодші за 66 років; чи живуть вони в будинку, розрахованому на одну чи кілька сімей, або ж в будинку для людей похилого віку; який рівень захворюваності та густина населення в їхньому районі. Для цього вчені взяли статистичні дані про 274 712 мешканців Стокгольму старших за 70 років, з яких за період дослідження (березень-квітень) померли 3386, від COVID-19 – 1301.
Читайте також: Благодійність як бренд
Проживання в домогосподарствах разом із молодшими людьми та життя наодинці підвищували ризик померти від хвороби по відношенню до тих, хто жив із однолітками, майже в 2 рази (1,6 для самотників). Вчені пов’язують такі результати із вищим ризиком інфікуватися коронавірусом від молодших та більш соціально активних людей, а також з тим, що самотня людина може не отримати вчасно допомогу. Більш низькі ризики для тих, хто проживає із однолітками, вчені пов’язують із можливістю надійно самоізолюватися. Найбільше ж ризик зростав в домах для літніх людей – в 6-7 разів.
Впливає на ризики інфікуватися та померти і жила площа домівок. Якщо в домогосподарстві на людину приходиться менше 20 м2, то ризики померти для старших за 70 років людей зростають у 2,1 рази в порівнянні із тими, на кого припадає більше 60 м2. Вірогідно, це пов’язано із більшою ймовірністю передачі вірусу в таких домогосподарствах, а також тим, що в таких умовах стає важко надійно ізолювати хворих членів родини. Схоже на те, що проживання в приватних домівках і багатоквартирних не змінює ризики. Вчені не знайшли доказів, що ліфти, коридори та інші загальні зони багатоквартирних будинків впливають на ризик зараження людей похилого віку, можливо, через те, що вони уникають взаємодії з іншими людьми в таких зонах.
Депресія та коронавірус
Інше велике дослідження опублікували співробітники Університетського коледжу Лондона в журналі JAMA. Їхня мета – дізнатися, яким чином впливає пандемія і усе з нею пов’язане (зобов’язання сидіти на карантині, втрата роботи) на психічне здоров’я людей, насамперед на ризик виникнення депресії. В дослідженні прийняли участь 51 417 жителів Великої Британії, які заповнили опитувальник PHQ-9, що використовують для попереднього діагностування депресивних симптомів. Вибірка була набрана таким чином, щоб представляти групи ризику депресії – люди похилого віку, ті, що вже мають проблеми із психічним здоров’ям, представники малозабезпечених соціальних груп, люди, що постраждали від домашнього насилля, а також такі, що мають хронічні хвороби.
Читайте також: Пандемія в Луганську
За словами науковців, загалом депресією уражені 4-5% людей. Та в описаних групах ризик депресії вищий. Наприклад, у хворих на діабет 2 типу депресія зустрічається у 19-20% випадків, у хворих на рак – 13-17%. Вчені встановили, що серед опитаних 60% мали легкі симптоми депресії, 29% – середньої тяжкості, а 11% – сильні симптоми. Причому ризик виникнення сильних симптомів протягом перших 6 тижнів пандемії збільшився у людей, що пережили домашнє насилля, які мали проблеми із здоров’ям, а також у тих, хто за доходами знаходився на нижньому щавлі британського суспільства. Люди, яких вчені класифікували як незамінних працівників (наприклад, лікарі, що борються із COVID-19), навпаки, мали менший ризик отримати тяжкі симптоми депресії.
Тривалість імунітету
Реальна тривалість набутого імунітету до коронавірусу – досі невирішене питання. 28 жовтня в журналі Science вийшла стаття, автори якої на виборці у 30 082 пацієнтів, які перенесли коронавірус, показують, що тривалість імунітету – щонайменше 5 місяців. У пацієнтів були симптоми легкої або середньої тяжкості, і у 90% з них з’явилися нейтралізуючі антитіла IgG, що асоціюються із «першою імунною лінією оборони». Зразки плазми, взятої у 121 донорів, тестували кілька разів із часовим інтервалом в середньому 52, 82 та 148 днів. Результати показали, що титр антитіл з часом знижується, проте і після 5-6 місяців залишається помітним.
Читайте також: Хвиля, яка змиває рейтинг
Інше дослідження, наявне наразі тільки у вигляді препринту на сайті Імперського коледжу Лондона, показало, що кількість людей з антитілами до коронавірусу зменшилася на 26,5% протягом 3 місяців. Вчені протестували на наявність IgG понад 365 тис. жителів Великої Британії, і виявили 17 576 людей, які перенесли хворобу. Якщо перенести ці дані на все населення країни, то це відповідає 6% людей, які були уражені коронавірусом. Через 3 місяці досліджень їхня кількість уже зменшилася до 4,4%. Найбільше падіння кількості людей з антитілами було серед молодих 18-24 років, які перенесли хворобу у легкій формі (-14,9%), а також у старших за 75 років (-39%).