Окрім призупинення широкомасштабних військових дій, відведення важкої зброї та обміну військовополоненими, Мінські домовленості навряд чи можуть бути реалізованими. Про це пише для видання The National Interest директор Московського Центру Карнегі Дмітрій Трєнін.
«Домовленості Мінська-II не є мирним договором. Це угода про припинення вогню, і вона є крихкою. Окрім призупинення широкомасштабних військових дій, відведення важкої зброї та обміну військовополоненими, Мінські домовленості навряд чи можуть бути реалізованими», – йдеться в публікації.
Автор зазначає, що Київ не має можливості і не буде фінансувати відновлення Донбасу, і не вестиме переговорів з бойовиками.
«Реінтеграція Донбасу в Україну стане можливою для Києва лише за умови фактичної поразки антиурядових сил і зникнення їх адміністративної структури, що дозволить Україні відновити контроль над ділянкою кордону, що розділяє Донецьку і Луганську області з Росією. Теоретично це стане можливим у випадку військової перемоги Києва, або політичного колапсу Кремля. Жоден з цих сценаріїв наразі не видається реалістичним. Конфлікт в даний час заморожений», – пише Трєнін.
Читайте також: Енн Еплбом: Захід не наважується дати відсіч Росії, бо боїться ядерної зброї
За його словами, з припиненням масштабних боїв на Донбасі, увага світової спільноти переключилася на Київ, де український уряд намагається впроваджувати реформи, однак ситуація в країні залишається невтішною, адже олігархічна політико-економічна система залишилася.
«Очікувати, що українські олігархи та їхні політичні союзники чи агенти тепер працюватимуть для глибоких економічних реформ і об’єднаються в ім'я національних інтересів країни, означає ігнорувати всю історію пострадянської України. На цьому тлі почуття єдності в суспільстві, викликане незакінченою війною на Сході, може тривати не довго», – наголошує автор, зазначивши, що Україна потребує як суттєвої фінансової, так і консультаційної підтримки в реформуванні, при чому Заходу треба зайняти більш наполегливу позицію щодо Києва.
«У стратегічному плані, Росія набагато ближча до України, ніж США, набагато більше поставила на карту, і якщо справа дійде до протистояння, має важелі для ескалації в регіоні. Це нагадує Кубинську ядерну кризу 1962 року, включно з «лівою» революцєю проти підтримуваного США корумпованого режиму Фульхенсіо Батісти; подальше об’єднання нового режиму з комуністичним Радянським Союзом; невдалу військову інтервенцію США на острів, де Сполучені Штати мали військову базу; і, нарешті, крок СРСР на підтримку режиму Кастро – розгортання ракет з ядерними боєголовками на Кубі -не повториться в іншому місці через більш ніж півстоліття, але це повинно дати нам поживу для роздумів… Сторони можуть помінятися ролями, але ризики залишаються цілком порівнюваними», – зазначає Трєнін.
Читайте також: Жодних вимог до Путіна. Мінські угоди в аналітиці світових ЗМІ