Улюбленець провінції

Передріздвяна субота була у Грузії та її столиці морозною і сніжною. На багатьох вулицях призупинили рух громадського транспорту, бо проїзжа частина перетворилася (на радість дітвори) на суцільну ковзанку. Однак, не зважаючи на примхи погоди, жителі Тбілісі з самого ранку виявили свою громадянську активність, поодинці чи в супроводі родин йдучи на виборчі дільниці. Бліц-опитування, проведене мною серед колег, сусідів та знайомих, виявило, що у більшості тбілісців визрів внутрішній протест проти часто супутньої виборам байдужості і на цей раз вони вирішили піти й таки виконати свій громадянський обов’язок.

…Поряд з моєю рідною 11-ю школою, де розмістилася виборча дільниця №36, зібралися кілька десятків людей. Довелося постояти у черзі, щоб проголосувати. Перед школою я помітив кілька мікроавтобусів без номерів маршрутів – для суботнього дня це було дивним. Пізніше спостережливі чоловіки розповіли, що такі «стоянки» можно було побачити й у інших виборчих округах. Подейкують, що активісти правлячої партії «Єдиний національний рух» (ЄНР) возили своїх людей на різні дільниці, де вони начебто голосували по кілька разів.
 

Взагалі члени ЄНР виявили небачену активність у передвиборчий період. Майже до кожного будинку й вулиці були «прикріплені» агітатори, які розносили по квартирам кольорові журнали з описом досягнень партії, календарі з її логотипом й щедрі обіцянки пенсіонерам й малозабезпеченим. А навзаєм просили «голос» за свого кандидата… Сусід по сходовому майданчику показав мені «пам’ятку» про правила поведінки на виборах (куди прийти, які документи з собою мати тощо), яку занесли йому напередодні дня голосування. Зі звороту посміхалося обличчя кандидата №5 – Міхаіла Саакашвілі.
 

Проголосувавши, я уже збирався йти геть, як раптом один із членів комісії попросив допомогти бабусі. Пенсіонерка забула окуляри й ніяк не могла розібрати прізвища кандидатів. Довелося помагати. «Ради Бога, тільки зайдіть з нею до кабінки, а то я отримаю наганяй,» – слізно просив член комісії. Дивно, адже теоритично власне заходити в кабінку з виборцев комусь іншому й є порушенням, до того ж, якщо хтось і мав допомагати цій бабусі, так член комісії, але аж ніяк не стороння людина. Обранцем бабусі став Сааакашвілі, а ось з відповіддю на питання плебісциту: «Чи підтримуєте ви вступ Грузії до НАТО?» старенька вагалася. «Ой, синку, яке мені діло до того НАТО? Хоча… люди говорять, що з ним мир у нас буде найдініший. Пиши – так».
 

Результати екзит-полів, проведених у день голосування, продемонстрували, що за вступ Грузії до НАТО проголосувало 61% опитаних. Проти висловилося 17,7%, утрималися від відповіді – 21,3%. Так що, охочих бачити свою країну у НАТО на 10% більше, ніж прихильників другого терміну Саакашвілі. За цими ж даними, за переобрання грузинського парламенту навесні, замість пропонованої владою осені, висловилися 63,6% громадян, проти – 15,6%, утрималися – 20,8%.
 

…Запитую молодого хлопця у червоній спортивній шапочці, за кого він проголосував: «За нашого Міхо, звісно. Він молодець – провів колосальні реформи. Завдяки йому до нашої країни у світі стали ставитися з більшою повагою. У найближчі 5 років під керівництвом Саакашвілі ми підемо ще далі».
 

Наступного дня після виборів, не очікуючи офіційних результатів, які, як запевняє голова ЦВК Леван Тархнішвілі, будуть опубліковані 13 січня, у виборчому штабі кандидата №5 з розмахом святкували «день перемоги». Міхаіл Саакашвілі назвав свою перемогу «потрійним успіхом Грузії». «По-перше, вибори пройшли спокійно й організовано. По-друге, межнародна спільнота й іноземні спостерігачі високо оцінили вибори і назвали їх демократичним. По-третє, важливо, що перемога залишилася таки за нами», – заявив він у понеділок журналістам.
 

Опозиція не визнає свою поразку й збирається опротестувати її усіма дозволенними засобами – заявами до ЦВК, позовами в суди, мирними мітингами і демонстраціями (два мітинги уже відбулися у Тбілісі в неділю та у вівторок).
 

«Славнозвісний адміністративний ресурс влада використовувала повною мірою, – стверджує Ірма, одна з учасниць мітингу. – «Націоналісти» (члени ЄНР – прим. автора) продзижчали всі вуха по радіо та телебаченню. Поштова скринька була забита газетами й рекламними проспектами кандидата №5. Вийдеш на вулицю – усі автобуси і вітрини магазинів заклеєні портретами Саакашвілі, спустишся у метро – там та само картина. Пресинг усюди. Не давали передихнути й визначитися самостійно… Міша 4 роки при владі, а про свої обіцянки почав згадувати тільки 2 місяці тому».
 

Ще категоричнішим був 47-річний Григорій: «Ми з дружиною голосували за лідера об’єднаної опозиції Ґачечіладзе. Наша влада вже продемонструвала, що у критичній ситуації може ставитися до власного народу, як до ворога. Не подобається вам щось, обурюєтесь, протестуєте – отримайте сльозогінний газ й гумові кулі. А як змінився тон перед виборами? Усім що-небуть та наобіцяли. Швиденько роздали ваучери на електроенергію й газ малозабезпеченим, допомогу безробітним – поки по 200 ларі (близько $120 – прим. автора), а після перемоги кандидата №5 дадуть й решту 400. Показуха це все. Невже хто-небуть вірить цьому лицимірству?»
 

За попередніми даними, Ґачечіладзе випередив Саакашвілі у 8 з 10 районів Тбілісі. При цьому жоден з кандидатів не отримав у столиці, де проживає чверть населення країни, підтримки половини виборців. Перемогу нинішньому очільникові держави принесло голосування у провінції – в багатьох регіонах він отримав від 65 до 80% голосів виборців.

Варто зауважити, що така ситуація традиційна для Грузії. І Звіад Ґамсахурдіа, і Едуард Шеварнадзе отримали більше голосів в регіонах, ніж у столиці.
 

Проте як би не обурювалася результатами волевиявлення народу опозиція, наврядчи їй вдасться щось змінити, позаяк майже усі спостерігачі визнають вибори демократичними. «У Грузії демократія зробила триумфальний крок вперед, – сказав журналістам голова місії міжнародних спостерігачів, американський конгресмен Елсі Гастінґс. – Я вважаю ці вибори достовірним відображенням вибору грузинського народу».
 

Інавгурація нового-старого президента Міхаіла Саакашвілі запланована на 20 січня. Першою запрошення на цю подію отримала прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, оскільки саме вона першою з іноземних лідерів привітала Саакашвілі з перемогою.