«Укропи» та «правосеки» проти «ватніків» і «сепарів»

Мовознавці прогнозують появу десятка наукових статей і навіть кількох дисертацій на тему трансформацій у мові під час вій­ни, проте не всім словам обіцяють довгі роки функціонування.

Поле для досліджень

Будь-які суспільно значущі події, а тим більше національні стреси й трагедії спонукають народ до активного оновлення мови, бурхливої словотворчості. Так, відома дослідниця жаргонізмів Леся Ставицька у грудні 2004 ро­ку опублікувала статтю «Мова помаранчевої пристрасти», услід за нею з’явилася низка наукових розвідок на тему постреволюційної лексики. Згідно з обчисленнями фахівців, активний словник української мови за останнє десятиліття змінився на 25%. Якщо врахувати не тільки виникнення нових лексем та розвиток значень, а й міграцію лексики з мовної периферії до центру й нав­паки, цифра бачиться цілком правдоподібною.

«Мовцеві треба висловити своє ставлення до того, що відбувається, назвати нові явища, реалії, процеси. Останні півроку, звичайно, активізували мовотворчість, але навряд чи рекордно  порівняно, скажімо, з Помаранчевою революцією», – розповідає Тижню Євгенія Карпіловська, доктор філологічних наук, професор, заввідділу структурно-математичної лінгвістики Інституту української мови НАНУ.

На думку мовознавця, професора Національного університету «Києво-Могилянська академія» Лариси Масенко, останнє десятиліття було досить урожайним на новотвори «у зв’язку з переходом влади в більш демократичне русло». «Вже після Помаранчевої революції з’явилося багато неологізмів, ба навіть її назва активізувала витіснене в радянський період слово «помаранчевий» у значенні «оранжевий», – наголошує вона в коментарі нашому виданню.

Читайте також: «Не загинути за Україну». На війну вирушила друга група бійців «Січі»

До речі, мову Євромайдану вже вивчають україністи. Останнім часом виходять друком наукові статті, в яких відбувається осмислення цього явища та його динаміки. Наприклад, у найсвіжішому номері журналу «Мово­знавство» опубліковано присвячену лексиці громадянських протестів 2014 року розвідку Олександра Тараненка. А в найближчий період варто чекати й ґрунтовніших праць про словниковий запас війни та новітнього руху опору.

Зі сталінської риторики

Показово, що в російській пропаганді не так і багато нової лексики («захисники Донбасу», «Новоросія»). Неологізми «позичають» із радянських часів, зокрема це стосується «карателів», «фашистів». Такі слова називаються відродженими (визначення Юрія Шевельова), або актуалізовани­ми (термін Любові Струганець). Російська пропаганда, будучи не надто продуктивною в словотворенні, найчастіше вдається до старої, ще радянської риторики, коли національно свідомих людей називали «нацистами», «фашистами», «наці­­онал-фашис­та­­ми». «Це, власне, та сама лекси­­ка, яку постійно експлуатували представники Партії регіонів, ініціюючи «антифашистські» акції. Ця мова ненависті, брутальні образи опонентів походять із 1930-х років, періоду розквіту сталінізму. До речі, від Вадима Колесніченка ще до Майдану можна було почути такий термін, як «націонал-фашисти», – зазначає Лариса Масенко.

До українських відроджених слів можна зарахувати «орда», «сотня» й похідні від них.

М’якість/агресія

Війна і збройна конфронтація породили чимало неологізмів із образливим для супротивника відтінком. Росіяни з їхнім творенням явно попереду («майдауни», «майдануті», «карателі», «жидобандерівці», «правосеки», «націонал-зрадники», «хунта», «фашистські молодчики»). Українці не настільки вигадливі щодо лайливої лексики («колоради», «сепари», «ватніки»), а назви «беркутята» (йдеться про представників спецпідрозділу «Беркут»), «зелені чоловічки», «няша» (прізвисько незаконно призначеного прокурора Криму Наталії Поклонської) взагалі містять зменшено-пестливу ноту. «Як на мене, тут віддзеркалюється національна ментальність, адже ми подеколи й ворогів називаємо «воріженьками». Тоді як Росія до українців агресивніша. До речі, в цьому сенсі бачиться показовим дослідження «Російський анекдот. Текст і мовленнєвий жанр» Єлєни й Алєксєя Шмєльових, згідно з яким найзліші анекдоти росіян – ті, що про українців. Можливо, це пояснюється подібністю двох мов, адже багато кому із представників сусіднього народу здається, ніби ми говоримо зіпсутою російською: звідси й зневажливе та зверхнє ставлення до нас», – наголошує філолог.

Читайте також: Микола Сунгуровський: «Терміново необхідно розробляти нову модель безпеки держави»

Російський письменник і літературознавець Лєв Рубінштейн теж відзначає агресію своїх співвітчизників, віддзеркалену передусім у мові. «Особливо у риториці офіційної пропаганди взагалі не враховується первісне значення слів. Ними користуються не як знаками обміну, а як палицями й каменюками, котрі кидають одне в одного й котрими б’ють по голові. Мовою стали послуговуватися дуже інструментально, агресивно… У російських ЗМІ вирішено, що в Києві – «фашистська хунта», а ще є запозичене з якихось книжок мого дитинства слівце «карателі». Пропагандисти поводяться, як шамани, говорять дуже голосно, все тримається тільки на інтонаціях, які я добре пам’ятаю з комунального дитинства. Коли на кухні починалися бійки, було неважливо, що говорити, важливо, як махати руками… Звідки взялося це вмін­­ня, це мистецтво, не знаю, бо там (у російських ЗМІ. – Ред.) працюють зовсім молоді люди…» – наголошує Рубінштейн.

Навіть за таких обставин українці не втрачають почуття гумору й такту. Коли їх почали йменувати «укропами», художник Андрій Єрмоленко розшифрував це слово як «український опір». Пізніше з’явилися шеврони, на яких зображене суцвіття кропу, для батальйонів територіальної оборони. Так образлива назва стала позитивною характеристикою.

Місце у словнику

Письменник Антон Санченко сподівається, що воєнні новотво­­ри вийдуть з активного вжитку вже через рік. «Пам’ятаєте, що таке «бігморди»? Це борди з портретом кандидата в президенти Віктора Януковича, якими заставили всі вулиці й площі 2004 року. А зараз цього слова уже й не згадаєш. Страшенно популярних торік «тітушків» уже практично всі забули, бо Майдан переміг їх. Як на мене, то більшість неологізмів війни так само відійде в якісь оказіоналізми й не залишить жодного сліду через 10 років, якщо зараз протистояння завершиться», – зазначає в коментарі Тижню прозаїк. Водночас, на його думку, якщо нині ситуацію на Донбасі заморозять, то новітня лексика війни має шанс зберегтися в основних шарах мови.

Читайте також: Донбас як зрада

Борис Петренчук, головний редактор електронного словника неологізмів «Мислово», також сподівається, що всі новотвори, пов’язані з російською агресією, включно з мегахітом «Путін х..ло» якнайшвидше зникнуть з активного лексикону українців разом із явищами, які вони позначають. Та у веб-словниках їх уже зафіксовано. Показово, що словотворчість українців за останні півроку набула куди помітніших масштабів: «Мислово» побагатшало приблизно на 500–700 нових визначень. Проте досить склад­­но сказати, який відсоток лексики з’явився внаслідок зброй­­ного протистояння. «Є сло­­ва, які належать саме до військового сленгу, як-от «зеленка», «суш­­­­ка», «двохсотий» чи «гібридна війна». Вони не нові, просто актуалізувались у зв’язку з конфліктом. Хоча напевне у традиційних словниках відсутні. Є лексеми, пов’язані з російською агресією, але не конче з бойовими діями: «сепа­­ри», «скримздити», «окупендум», «вата», «Луганда». Утім, навіть якщо об’єднати ці дві категорії, то не думаю, що вони охоплять більш ніж 20% нових надходжень», – розповідає Тижню Петренчук.

До речі, образливі для нашого народу гасла, на кшталт «укропи», «майдануті», «карателі», «вишиватнік», тощо у «Мислові» також є, але визначення до них написані з проукраїнських позицій. «Думаю, це пов’язано з тим, що ватніки не надто цікавляться вітчизняною лексикографією. А ті антиукраїнські визначення, які надходять, часто або подані російською, або містять прямі образи. Ні те, ні те не вписується в наші умови користування», – підсумовує головний редактор.

Словник найпопулярніших лексем

Майдануті, майдауни (похідне від «Майдан») – образливі назви прихильників Євромайдану, які активно поширює російська пропаганда.

Фашистська (київська) хунта – згідно з російською пропагандою, спочатку уряд Арсенія Яценюка та в. о. президента Олександра Турчинова у період до виборів глави держави; пізніше українська влада за президентства Петра Порошенка.

Небесна сотня – список із понад 100 учасників Євромайдану, загиблих під час сутичок із силовиками в січні – лютому 2014 року.

Диванна сотня – учасники протестного руху, активність яких обмежувалась інтернетом.

Жидобандерівець – людина єврейської (але не обов’язково) національності, яка є прихильником Майдану і патріотом України. Самі «жидобандерівці» використовують це слово жартома, тоді як російські рупори – всерйоз.

Націонал-зрадник – активізоване зі сталінських часів і вживане президентом РФ Владіміром Путіним визначення, що позначає російських громадян, які дозволяють собі трактувати минуле та сьогодення РФ урозріз із офіційною ідеологією.

Луганда і Донбабве – саркастичні назви терористичних організацій «ЛНР» та «ДНР», а також територій Луганської та Донецької областей.

Ватник, або ватнік – людина з (пост)радянською ментальністю, яка щиро не розуміє, навіщо існує держава Україна. В Україну слово прийшло разом із російською інтервенцією в березні 2014 року. Походить від однойменної назви популярного теплого одягу бідних радянських людей. Сукупність ватніків часто позначають збірним іменником «вата».

Укри, укропи – зневажливо-іронічна назва українців. Використовується для російської пропаганди й тролінгу.

Ополченці, або захисники Донбасу – військові, які, згідно з російською пропагандою, воюють за Новоросію проти українських «карателів» і «фашистів».