«Потенційні тушки – слабке місце УДАРу», – констатують автори.
Вони відзначають, що у списку партії Кличка найбільше «тушок», якщо порівнювати з «Батьківщиною», яка цього разу за кількома винятками провела до ВР перевірених бійців, і свободівцями, за яких багато хто голосував саме через упевненість у їхній не продажності.
«Скажімо, дуже важко буде утриматися тому самому екс-прем’єрові Криму Сергієві Куніцину, що пройшов до Ради в списку УДАРу як лідер ветеранських організацій «афганців». І річ тут навіть не в моральному обличчі, а в традиції: для будь-якої людини, котра працювала у владі ще з часів Кучми, нинішні керманичі мають багато різноманітних «переконливих аргументів», щоб схилити її до співпраці», – йдеться у статті.
Не покращує сприйняття УДАРу й наявність у партії таких осіб, як Артур Палатний, який входить до першої десятки списку. «Формально доцент кафедри спортивних дисциплін, ігор та туризму Переяслав-Хмельницького педуніверситету імені Григорія Сковороди, пан Палатний є другом дитинства братів Кличків. І водночас, як стверджує преса, колишнім «активістом» київського кримінального авторитета на прізвисько Рибка. Не найкращий бекграунд для зірки-політика, що претендує на звання найбільш європейського поміж лідерів партій – переможців парламентських виборів», – йдеться у статті.
Автори відзначають, що ще більше «УДАРних» тушок могло би потрапити до ВР у разі кращих результатів політсили в мажоритарних округах.
«У ніч на 29 жовтня, через п’ять годин після закриття виборчих дільниць, автор цих рядків у розмові тет-а-тет назвав представникові УДАРу в Центрвиборчкомі Валерію Карпунцову прізвища двох висуванців від його партії, які, за наявними в Тижня даними, ще до дня голосування підписали заяву про вступ до фракції Партії регіонів у новому парламенті. Пан Карпунцов не став ані заперечувати, ані підтверджувати інформацію про зрадництво кандидатів, а обмежився фразою «вони все одно не проходять». Обидва вони справді не пройшли – на їхніх округах перемогли представники ОО. Але осад, як кажуть, залишився. Адже затверджував їх у кінцевому рахунку саме Кличко…», – пишуть автори.
Більше про це читайте у статті «Жодних ілюзій» у № 45 «Українського тижня».