Найдавнішою, або найпершою, українською діаспорою є малознані в Україні бачванські руснаки, або русини-українці Бачки та Сриму. Їх двадцятитисячна громада нині живе головним чином у Бачці, Сримі й Славонії – регіонах сучасних Сербії та Хорватії. Це нащадки переселенців із північно-східної Пряшівщини і Закарпаття, які в середині ХVIII ст., гнані злиднями та безземеллям, переселилися на Балкани.
В емігрантській долі бачванських руснаків сфокусувалася бездержавна доля тогочасної України, поділеної, як казав поет, «поміж ворогами». Адже коли в середині ХVIII ст. українці з південно-західного регіону Карпат (Закарпаття та Пряшівщина), спокушені обіцянками одержати від держави земельні наділи та податкові пільги, почали переселятися на відвойовані Габсбургами в Османської імперії терени сучасної Воєводини, то їм назустріч саме з цього регіону, який на той час уже втратив статус прикордонного, тисячі сербів, чорногорців, македонців, волохів, колишніх прикордонників-«гранічарів», на запрошення Романових рушили на східні терени сучасної України, де згодом постали так звані Новосербія та Слов’яносербія.
Продовження статті читайте в наступному номері, який вийде друком 5 лютого, а в електронному варіанті на сайті 8 лютого.