До першого туру президентських виборів у Франції залишилося трохи більше трьох тижнів. Однією з провідних тем передвиборчих дебатів стала війна в Україні, а разом з нею – майбутнє Європейського Союзу, НАТО та цілої системи європейської безпеки у найширшому розумінні слова. «Як вам вдається й Україну рятувати, і з наслідками пандемії боротися, і країною керувати?» – спитали французького президента Емманюеля Макрона журналісти по закінченні зустрічі з українськими біженцями. «Щодня я розмовляю телефоном із Володимиром Зеленським та регулярно — з Владіміром Путіним, – жваво відгукнувся французький лідер. – Такими є виклики нинішніх часів, такою є робота президента країни».
Згідно зі свіжими опитуваннями, за чинного президента нині готові проголосувати 29,5% виборців. Упродовж останніх тижнів левова доля комунікації Єлисейського палацу припадає на зусилля, що докладає Макрон, щоб «зупинити війну в Україні» дипломатичним шляхом. «Висловлюю величезну повагу мужнім захисникам України, президенту Зеленському, матерям та сестрам тих, хто зараз боронить свою країну», – любить повторювати Макрон, його питають, чому НАТО не поспішає закривати небо над Україною. «Це питання легітимне, – лунає незмінна відповідь. – Вибір держав-членів НАТО полягає в тому, щоб не вступати до війни з Росією. Прийняти рішення про встановлення зони авіаційного захисту — це означає вступити у війну. Це означає — воювати проти російської авіації. Наші дії скеровані на те, щоб зупинити російський наступ, максимально підтримати Україну збройно, фінансово, гуманітарно та підготувати переговори про мир».
Найбільшу підтримку Україні висловлює кандидат від «Зелених» Янік Жадо (4,5% потенційної підтримки). Він закликає європейців повністю відмовитися від купівлі російських нафти та газу. «На дахах усіх шкіл, приватних помешкань та супермаркетів мають зʼявитися фотоенергетичні панелі, щоб замінити мазутні котли та газові труби, – каже він у численних інтервʼю. – Це було б добре й для клімату, й для геополітики, й для купівельної спроможності простих людей». Янік Жадо регулярно виступає на всіх демонстраціях та мітингах на підтримку України. Він закликає активніше допомагати Україні зброєю та надати їй якнайшвидше статус кандидата до Євросоюзу.
Читайте також: Прозріння по-французьки
З жорсткою критикою Кремля виступає також кандидатка від партії соціалістів, мер Парижа Анн Ідальго (2% імовірних голосів). «Наше майбутнє вирішується сьогодні в Україні, – каже вона на зустрічах з виборцями. – Потрібно проголошувати повне ембарго на закуп російського газу, і робити це якнайшвидше. Купувати в росіян газ — це давати Путіну гроші на нову зброю». Як і Янік Жадо, Анн Ідальго систематично критикує кандидата від крайніх лівих Жана-Люка Меланшона за його симпатії до Путіна. «Ця війна має дуже чіткі обриси: з одного боку — диктатура, з іншого — демократія, – каже мер Парижа в інтерв’ю часопису Le Monde. – Немає третього шляху, немає «руху неприєднання», за які агітує Меланшон». Лідер «Нескореної Франції» натомість регулярно закликає до «позаблоковості», до «відмови від світового порядку, в якому існує протистояння Росії та НАТО».
Меланшон, за якого готові проголосувати 11,5% виборців, з початку повномасштабної війни трохи змінив свій дискурс щодо подій в Україні. «Він завжди розсипав компліменти Путіну, але також — іншим диктаторам: Мадуро в Венесуелі, Ассаду в Сирії, – нагадує Le Monde. Янік Жадо наголошує на мітингах: «Всі гучні слова Меланшона про мир ховають угодництво й капітуляцію по відношенню до Путіна. Ви могли б уявити, щоб Жан Жорес схвалював бомбардування мирного населення або закликав скасувати санкції проти нинішнього диктаторіального московського режиму?» Від початку повномасштабної війни Меланшон дещо дистнаціонувався від Кремля, але ця стриманість — оманлива. За першої нагоди цей політик підтримає відновлення співпраці з Москвою і не завагається принести в жертву життя українців та їхнє майбутнє.
Марін Ле Пен (19,5%) та Ерік Земур (11%) також відомі своїми промосковськими симпатіями. «Обидва кандидати, які довгий час підтримували та навіть до війни посилались на Путіна як на взірець, нині швиденько перевзулися, – пише тижневик Le Nouvel Observateur. – Земур спочатку чітко висловлювався проти приїзду українських біженців до Франції, за тим передумав, але по дорозі втратив 3 бали народної підтримки, коли ж Макрон на українській темі здобув плюс 5 балів… Ле Пен, хоч і «плаває» в українському питанні та губиться в невизначених формулюваннях, переважно зберігає свою групу підтримки. Відбувається це за рахунок послаблення інших правих кандидатів та через стабільність її електорального ядра.”
Але є й добрі новини. «Напад на Україну може стати першим цвяхом у домовину диктатури Путіна, – заявив з парламентської трибуни французький сенатор Клод Малюре. – Подібним чином агресія проти Афганістану стала першим цвяхом у домовину СРСР. Путін є божевільним настільки ж, наскільки кров — червона. Це не образа, це — діагноз. Його промова від 29 вересня не залишає сумнівів: це параноїк з ознаками міфомана… Коли реальність заперечують, вона за це мститься. Він хотів розділити світ, а він обʼєднується, він хотів принизити Байдена, але той відродився після поразки в Кабулі. Китай непокоїться, Туреччина показує зуби, Казахстан відмовляється надавати йому військову підтримку. Він сподівався взяти Україну за 3 дні, але загруз надовго».
Перший тур президентських виборів у Франції запланований на 10 квітня. Станом на сьогодні пересічні французи співчутливо ставляться до українців: 85% вважають, що агресор — Росія, війна несправедлива, Україна здійснює самозахист. Наша війна змушує світ дорослішати, вчитись азам геополітики та згадати про людяність, яка не завжди сполучається з комфортом та заможністю.