Завдяки дипломатичним зусиллям України від початку війни можна спостерігати спершу невеликі, згодом сміливіші, зміни у ставленні та допомозі закордонних партнерів. Та поки західні сусіди зважено та поступово зміцнювали канали багатосторонньої співпраці, неочікувано для всіх, впевнена підтримка почала надходити із Далекого Сходу. Питання, яке виникає тепер, на третій рік війни: У чому полягає феномен підтримки України Японією?
Завдяки економічному та демократичному підйому протягом останнього століття, доволі невелика острівна Японія перетворилась на світового економічного лідера та стала єдиним членом G7 серед країн Індо-Тихоокеанського регіону. Історично Японія зберігала відносно низький рівень участі у східноєвропейських справах, хоча завжди мала інтерес до Чорного моря, зокрема через партнерство з ГУАМ. Однак протягом останнього десятиліття її взаємодія з Україною почала зростати: спочатку після анексії Криму Росією у 2014 році, а у зв’язку із повномасштабним вторгненням РФ вийшла на якісно новий рівень.
Попри географічну віддаленість, Японія та Україна знайшли спільні точки дотику у демократичних цінностях, ринковій економіці, міжнародному праві, та, найголовніше, підтримці миру.
Головний партнер серед країн Східної Азії
Чому тепер ми сміливо можемо назвати Японію одним із найбільш надійних союзників?
Перш за все, Японія беззаперечно висловлює свою підтримку суверенітету і територіальної цілісності України, засуджуючи агресію Росії, як порушника міжнародного права. Тож, в межах політичної співпраці, представники держави систематично беруть участь у двосторонніх діалогах з питань політики безпеки на найвищому рівні. Окрім цього, японці підтримують Українську формулу миру та беруть участь у її реалізації, сприяючи дипломатичним зусиллям.
Також Японія є однією із тих держав, які активно почали запроваджувати санкції проти Росії, визнаючи необхідність цих заходів для збільшення ціни агресії та запобігання подальшим військовим діям. Ще у березні 2022 року японський уряд переглянув постанову «про експортний контроль торгівлі», та вніс зміни щодо Росії та Білорусі, які включають заморожування активів, фінансові та торговельні обмеження, а також обмеження на обладнання для нафтопереробних заводів та товари подвійного призначення та експорт до підприємств, пов’язаних з військовою сферою.
Крім того, уряд запровадив заходи з поступової відмови від імпорту російської нафти, для зменшення залежності від Росії в енергетичному секторі. Тут варто розуміти, що Японія – острівна країна із дуже обмеженими природними ресурсами.
Попри те, що більшість мінеральних ресурсів надходить до країни із Близького Сходу, Австралії та США, рішення про запровадження санкцій проти Росії було непростим, враховуючи попередні плани, покликані навпаки збільшувати частку імпорту російських енергоносіїв через побудову прямого газопроводу. Втім, протягом трьох років війни, імпорт російської сировини до Японії впав майже вдвічі.
Інші форми підтримки України включають прийняття понад 2500 українських біженців, що є безпрецедентним актом зі сторони цієї країни. Японія відома тим, що кількість прийнятих біженців щороку можна перелічити на пальцях однієї руки, проте для українців була розроблена окрема система, яка передбачає і державний захист, і можливість повноцінно працевлаштуватись, і навіть претендувати на щедру фінансову підтримку з житлом.
Загалом, серед розвинених країн, Японія має одні з найбільш суворих політик стосовно мігрантів, тож враховуючи не лише факт прийняття понад двох тисяч українців, а й організацію широкого спектра допомоги та соціальних активностей, можна розглядати це як чіткий сигнал повноцінної підтримки України.
Про кількість заходів у сфері культурно-гуманітарної допомоги годі й говорити. У Токіо, як і в інших регіонах, щомісяця відбуваються різноманітні культурні заходи, виставки та лекції, здебільшого організовані Посольством України в Японії та найстарішою українською НПО в державі – «Краяни». Ініціатива численних заходів в абсолютній більшості надходить від місцевих громад, організацій та компаній, що говорить про високу зацікавленість японців в підтримці України та пожертві коштів навіть на третьому році війни.
Український фестиваль «Відчуй Україну» на станції Комае в Токіо, травень 2022. Джерело фото: https://www.kraiany.org/
Як не зброєю, то єною
На відміну від багатьох партнерів, Японія не може надавати Україні летальну зброю через дуже суворе законодавство про експорт озброєння. 9-та стаття повоєнної пацифістської конституції держави забороняє як утримувати збройні сили, так і вдаватися до будь-яких актів участі у воєнних конфліктах, а «три принципи передачі оборонного обладнання», здавалось, і зовсім зв’язують руки для надання будь-якої допомоги. Втім, цей пункт ніяк не перешкоджає іншим матеріальним та фінансовим формам підтримки, до яких і вдались японці. З березня 2022 року Японія виділила понад $12 мільярдів на фінансову, гуманітарну та іншу допомогу Україні, зокрема $4,5 мільярди на 2024 рік. Це позиціонує Японію як четвертого найбільшого двостороннього донора серед держав, які нас підтримують та виражається приблизно у 0,13 % від ВВП Японії. Загалом, суто фінансова підтримка включає надзвичайну допомогу, гранти, кредити, та списання боргів. Крім того, Японія підтримує частини програм ООН для України.
Окрім цього, варто звернути особливу увагу на те, як попри одні із найсуворіших законів щодо експорту товарів військового призначення, Японський уряд навіть вніс певні зміни до власних процедур, аби забезпечити оперативне надання військового спорядження для ЗСУ, ледь не одразу після початку повномасштабного вторгнення, що також виглядає кардинальним винятком із правил.
Основними категоріями допомоги стали каски, бронежилети, мікроавтобуси для перевезення особового складу та харчові продукти, військова форма, костюми для захисту від небезпечних речовин, засоби зв’язку, супутникові телефони, біноклі, намети, генератори, освітлювальні прилади, медикаменти, продовольчі пайки, та навіть розвідувальні БПЛА. Цей список можна продовжувати, адже, від перших поставок у березні 2022-го і донині, обсяги різноманітної військової допомоги не зменшуються та надходять з різних джерел – від уряду, місцевих громад, компаній, та навіть пересічних японців, що організовують невеликі гуманітарні збори на конкретні потреби (наприклад, хімічні грілки «каіро» для військових, або одяг та речі першої необхідності для переселенців).
Від екстреної допомоги до довгострокового партнерства
Впродовж усього періоду війни Японія послідовно брала участь у багатосторонніх зустрічах, присвячених підтримці України, зокрема у Міжнародній донорській конференції високого рівня для України у травні 2022 року та Конференціях з питань відновлення України у липні 2022 та червні 2023 років. Підтримка відновлення та реконструкції України посіла значне місце у порядку денному саміту G7 в Хірошімі у травні 2023 року.
Японсько-українська конференція зі сприяння економічному зростанню та реконструкції, що відбулася в лютому 2024 року, відіграла важливу роль не лише у збереженні міжнародної підтримки України, а й заклала інституційний фундамент для співпраці між японськими компаніями та їхніми українськими партнерами.
Метою конференції стала розробка механізмів залучення японського приватного сектору до проектів з відновлення та реконструкції, через співпрацю із вітчизняними установами та організаціями, такими як JICA, JETRO, JBIC та NEXI. Зокрема, Японське агентство міжнародного співробітництва (JICA) уже безпосередньо взаємодіє з Україною, обговорюючи співпрацю в таких сферах, як розчищення завалів, відбудова та навчання держслужбовців. JICA також запропонувало поділитися з Україною своїм досвідом у сфері ліквідації наслідків стихійних лих, який, у випадку України, буде спрямований здебільшого на реконструкцію інфраструктури та міст. Наприклад, раніше Японія уже доставила партію трансформаторів, сонячних панелей, та машин для розмінування, а цього серпня до нас надійшло 100 одиниць техніки та обладнання для комунальних підприємств великих міст на сході України.
Конкретні зобов’язання учасників конференції, що ґрунтуються на трьох принципах (інклюзивність, партнерство, знання та технології) та п’ятьох діях (завершення роботи над новою Податковою конвенцією, підтримка України через міжнародні фінансові інституції, реалізація проектів державно-приватного партнерства, створення офісу JETRO в Києві та пом’якшення вимог щодо багаторазових віз для українських громадян, які беруть участь у проектах японсько-українського співробітництва), знайшли відображення у понад 50 підсумкових документах про співпрацю із японськими компаніями, яка вже триває.
Японсько-українська конференція зі сприяння економічному зростанню та реконструкції, лютий 2024 року. Джерело: https://www.kmu.gov.ua/
У контексті перспектив довгострокової двосторонньої співпраці другою ключовою подією стало підписання «Угоди про підтримку та співробітництво між Україною та Японією», яка уточнює сфери підтримки і співробітництва, включаючи безпеку та оборону, гуманітарну підтримку, відновлення та реконструкцію відповідно до конституційних та правових вимог Японії. В угоді також йдеться про необхідність майбутньої співпраці в різних секторах, таких як кібербезпека, промислова кооперація та протидія дезінформації. Крім того, вона наголошує на притягненні Росії до відповідальності за збитки, завдані Україні, і зобов’язується вивчити шляхи компенсації у співпраці з міжнародними партнерами.
Підписання цієї угоди є ключовим у формуванні подальшої траєкторії та інтенсивності співпраці із Японією, адже підкреслює відданість зміцненню двосторонніх відносин у світлі триваючої агресії Росії проти України.
Перспектива Японії
Точкою відліку змін у зовнішній політиці Токіо можна вважати грудень 2012 року, коли прем’єр-міністр Шіндзо Абе переосмислив роль Японії на міжнародній арені, запровадивши концепцію проактивного миротворця (NRC – Концепція національної ролі). Ця нова рольова стратегія поставила за мету зробити Японію захисником правил та інтересів суспільства, ефективним союзником і партнером США та інших демократичних країн. Водночас попри певну гуманітарну та економічну підтримку України після подій 2014 року, прем’єр-міністр Абе неодноразово підкреслював важливість партнерських відносин з Росією, виступаючи за «конструктивне залучення» Росії до розв’язання різних питань. Занепокоєння щодо захисту економічних інтересів Японії, зокрема необхідність диверсифікації доступу до джерел енергії шляхом розвитку життєздатного північного морського шляху, також схилило шальки терезів на користь співпраці з РФ. Адміністрація наступного прем’єр-міністра Кішіди значною мірою успадкувала курс Абе, включно з його поблажливим підходом до Росії. Проте цього разу повномасштабне вторгнення Росії дозволило Кішіді призупинити тісні контакти з російським урядом як зовнішньополітичний пріоритет Японії та відкрило нові шляхи для подолання розриву між національною миротворчою концепцією та її виконанням у зовнішній політиці Японії щодо України.
Не менш важливими є активні зміни в геополітичному кліматі регіону протягом останніх років у контексті потенційних загроз з боку Китаю, особливо пов’язаних із Тайванем. Посилення прихильності Японії до України відображає її намір зміцнити міжнародний порядок, заснований на правилах та нормах, що є критично важливим компонентом «Візії Миру» прем’єр-міністра Кішіди.
Таким чином, підтримка Японією України з 2022 року – це не просто допомога окремій державі, а частина регіональної стратегії, спрямованої на утвердження своєї ролі у забезпеченні миру та стабільності, зокрема у відповідь на виклики, які кидає Китай, і наслідки, які це може мати для Тайваню та динаміки регіональної безпеки загалом.
Зрештою, співпраця між Японією та Україною стала на часі для обох держав. Численні «вперше» для японців, хоч і дійсно стали певним феноменом, не є абсолютно неочікуваними. Вони радше стали саме тим прецедентом, що допоміг консолідувати зовнішньополітичну національну ідентичність, яка своєю чергою формувалась протягом багатьох років. Водночас варто розуміти, що наші держави поділяють такі фундаментальні цінності як свобода, демократія, верховенство права, повага до міжнародного права та прав людини. Тож разом із посиленням політичних та економічних зв’язків, які вже сягають термінами довгої перспективи, можна стверджувати, що Японія і надалі виступатиме голосом України в Азії.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Нові глобальні партнерства – експертна дипломатія та адвокація» за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження»