В українській шкільній освіти багато проблеми. Найперша — люди, однак деякі процеси в нашій школі, зрозуміло, увиразнилися після 2022 року. Одна з головних змін пов’язана, безперечно, зі зміною ставлення до російської мови, яка стала асоціюватися з мовою окупанта і ворога. Спочатку це дійсно призвело до того, що школярі стали менше послуговуватися російською як у школі, так і поза нею, проте вже цьогоріч їхнє ставлення є не таким категоричним, як два роки тому. І причина цього не лише в самій шкільній освіті, а загалом у суспільній атмосфері в Україні, для якої школа завжди була і є лакмусовим папірцем.
11 липня презентували результати моніторингу щодо забезпечення функціонування державної мови в освітньому процесі в закладах загальної середньої освіти в 2023/2024 навчальному році. Подібний моніторинг Державна служба якості освіти проводить уже третій рік поспіль, і цьогорічні висновки доволі невтішні, якщо не сказати загрозливі.
Онлайн-анкетування учасників освітнього процесу тривало 25 квітня – 10 травня 2024 року, і в ньому взяли участь 7031 школяр (79% — з міста/селища, 21% — з села), 18 788 батьків/законних представників здобувачів освіти і 4000 вчителів. Охоплена кількість закладів — 121 (85 — у міській і 36 — у сільській місцевості) з усіх областей України.
Загальний висновок: українська мова потребує комплексного посилення. Так якщо після початку повномасштабної війни учасники освітнього процесу почали активніше використовувати українську мову, то тепер зафіксовано зворотну реакцію, особливо в тому, що стосується позакласної діяльності. Якщо торік кожен п’ятий розмовляв на перерві російською, то цьогоріч — уже кожен третій. Хоч, звісно, регіонально ця частка різниться. За межами школи менше 40% спілкуються винятково українською мовою, а 20% — українською і російською однаковою мірою. І, звісно, треба враховувати співвідношення мовної ідентичності та мовної практики. Так на Заході України серед респондентів 95% визнає українську мову рідною, тоді як на Сході — 56%.
Загалом в Україні, вочевидь і через міграційні процеси, за останні 2 роки зменшилася частка школярів, які вважають українську мову рідною:
- у 2021–2022 навчальному році про це заявили 82% учнів / учениць;
- у 2022–2023 навчальному році – 91% учнів / учениць;
- у 2023–2024 навчальному році – 74% учнів / учениць.
Водночас результати моніторингу показують те, що учні/учениці стали менше спілкуватися в інтернеті українською. Якщо співставити результати торішні з 2021/2022 навчальним роком, то частка старшокласників, які спілкуються українською, збільшилася на 9%, у цьому році — зменшилася на 6% порівняно з минулим навчальним роком. І так само, порівняно з минулим роком, зменшилася кількість старшокласників, які послуговуються тільки українськомовним контентом — з 43% до 32%. Цікаво, що і педагоги теж почали менше використовувати українську онлайн — з 80% до 77%.
Серед причин такого зниження Державна служба якості освіти зазначає такі:
- проявляється суспільна інерція після гострої реакції на російське вторгнення;
- попри значне зменшення кількості тих школярів, мова освітнього процесу яких не є українською, мовне середовище в родині та поза школою залишилося двомовним;
- засновники закладів освіти, як і керівники шкіл, не виконали в повному обсязі минулорічні рекомендації Державної служби якості освіти та Уповноваженого щодо заходів із забезпечення функціонування української мови як в освітньому процесі, так і поза ним, зокрема щодо пропозицій батьків створити мережу мовних курсів.
Втім, серед позитивних висновків є те, що батьки школярів стали більш консолідованими у підтримці державної мови в усіх сферах свого життя. Збільшилася частка вчителів, які вважають, що діти вільно володіють українською мовою, і так само стало більше старшокласників, які оцінюють свій рівень володіння мовою як вільний.
Серед чинників, які негативно впливають на використання учнями/ученицями державної мови вони називають такі:
На думку ж батьків учнів/учениць, є такі п’ять головних факторів, які ускладнюють використання дітьми української мови в публічному житті:
Тож це зниження показників застосування української мови в освітньому середовищі, за висновками Державної служби якості освіти, вказують на необхідність вжити невідкладних заходів для підвищення ефективності державної мовної політики у сфері освіти.
Проблеми української школи — це проблеми українського соціуму в мініатюрі, коли ролі учні/учениць, батьків і вчителів теж мають чіткі і зрозумілі еквіваленти в суспільстві. І зміни в функціонуванні української мови, які засвідчив цей моніторинг освітнього процесі в закладах загальної середньої освіти в 2023/2024 навчальному році, — це тривожний дзвіночок для всіх, хто відповідальний за статус української мови в України. І якщо нашої мови стає менше в країні, то вочевидь й Україна стає менш українською, тож етноцид і лінгвоцид, який провадить наш ворог, досягає своєї мети. І нам укотре потрібна консолідація, щоб вижити, а українська мова, як показує моніторинг, потребує постійної підтримки і популяризації, це постійний процес, в якому не можна робити послаблень і тим паче пауз, бо всі вони рівноцінні смерті, смерті мови і відповідно і народу.