Бої на пунктах пропуску
Перші випадки перетину кордону зафіксували серед прикордонників.
У червні під час боїв у районі пункту пропуску «Довжанський» у Луганській області, українські силовики вирішили залишати оточену терористами територію через найбезпечніший тоді шлях – територію Росії.
У російських ЗМІ одразу почали використовувати такі факти для заяв про «небажання українських силовиків воювати». Зокрема, уповноважений з прав дітей при Президенті Росії Павєл Астахов 4 червня повідомив, що «усі працівники одного з українських прикордонних пунктів бажають виїхати з сім’ями до Росії».
Українська Держприкордонслужба лише 13 червня відреагувала на цю заяву, повідомивши, що всі 26 прикордонників повернулися на територію України через інший пункт пропуску, а слова Астахова не відповідають дійсності.
Вже 21 червня ситуація повторилася з іншою групою прикордонників на оточеному терористами пункті пропуску «Ізварине».
Російські ЗМІ повідомили про «близько 100 прикордонників», які попросили «укриття від озброєних осіб, які їх переслідують».
23 червня у Держприкордонслужбі повідомли, що ці силовики також повернулися до України на іншій ділянці кордону та продовжують службу.
Згодом, 7 липня у відомстві визнали, що є відкриті провадження проти кількох десятків прикордонників, які порушили присягу і дезертирували. Подробиць інцидентів не розголошували, зазначивши лише, що вказані силовики не з’являються для виконання завдань.
«Є невелика частина людей, які під час бойових дій після того, як залишили підрозділ, на сьогоднішній день не з'являються для виконання своїх завдань. Вони не прийняли присягу (РФ – Ред.) і не воюють на тій стороні», – заявив перший заступник голови Державної прикордонної служби України Павло Шишолін.
Поранені у російських лікарнях
Крім того, зафіксовані випадки, коли українські військові потрапляють на територію іншої держави після поранень.
22 липня у Міноборони заявили, що на території Росії проходять лікування 22 українських військових, які отримали поранення під час боїв на кордоні.
Пізніше стало відомо, що до лікарень Ростовської області доставили 24 бійця, але двоє померли від ран.
У ніч на 24 липня літак Ан-26 вивіз 18 поранених з Ростову-на-Дону до Одеси.
Ще чотири військовослужбовці, які перебували у важкому стані, повернулися до Миколаїва два дні потому.
Військові в оточенні
25 липня понад сорок бійців 51-ї окремої механізованої бригади Збройних сил потрапили до Росії за досі нез’ясованих обставин.
Відомо, що бійці повернулися до України 29 липня. Їх розмістили на території військової частини А1978 у Запоріжжі, де почали проводити допити та слідчі дії, оскільки хлопців запідозрили у дезертирстві, але про статтю "за державну зраду" мова поки не йде.
Під час цих подій низка російських ЗМІ також заявляла про нібито перехід українських військових на бік Росії.
А вже на початку серпня, Жовтневий суд Запоріжжя ухвалив рішення про обрання запобіжного заходу українським військовим, відпустивши всіх на поруки.
За декілька днів стався найбільш масовий випадок відходу українських бійців на російську територію. 449 бійців 72-ї бригади Збройних сил та Держприкордонслужби опинилися на території сусідньої держави. Понад місяць до того вони опиралися терористам, перебуваючи в оточенні та під обстрілами з боку кордону. Перетин кордону відбувався не одночасно, а у період з 1 по 4 серпня, а посередником виступила ОБСЄ.
Близько 600 українських військових, які були оточені сепаратистами і залишились без боєприпасів, палива і продовольства, просили у Місії ОБСЄ надати їм можливість відійти до російського пункту пропуску "Гуково" та "переконати їхніх керівників у Міноборони України погодитись на цей варіант". Після погодження цього варіанту з ОБСЄ, 12 військових перетнули кордон 2 серпня та повернулися до України на іншій ділянці.
Згодом, 4 серпня 437 українських бійців, серед яких було 147 прикордонників «перейшли в Росію добре організованими групами по 100 осіб».
У російських ЗМІ вчергове заявили, що військові попросили притулку в сусідній державі, хоча за інформацією ОБСЄ, була домовленість про те, щоб відпустити українських силовиків на іншій ділянці кордону.
7 серпня з’явилися тривожні повідомлення про умови перебування бійців у Росії.
Так, журналіст Андрій Цаплієнко повідомив, що українські військові оголосили голодування.
«Ніхто з хлопців не просив притулку в РФ і не зрадив присяги. Всю ніч наших викликали на допити і намагалися брати відбитки пальців. Під ранок хлопці вийшли з наметового табору і оголосили голодування з вимогою відправити їх в Україну або дати можливість зустрітися з українським представником», – зазначив журналіст.
8 серпня інформацію підтвердив командир 72-ї бригади Андрій Грищенко. «ФСБ намагалося перетягнути їх на свій бік. Їх не відпускають четверту добу, і вони оголосили голодування», – заявив він.
6 серпня стало відомо, що український суд устиг розглянути справу капітана Олександра Портяненка, який перетинав кордон першим у складі групи з 12 осіб 2 серпня.
Портяненка відпустили на поруки, а він зазначив, що разом з 11-а своїми бійцями перетнув кордон і опинився на території Росії випадково.
"Стосовно мого підрозділу – це сталося випадково. Основна наша ціль була – домовленість про проходження по буферній зоні, щоб ми могли пройти своєрідний коридор. Це б гарантувало, щоб ми не потрапили під обстріл. Ще раз наголошую: ми – не дезертири, не перебіжчики, притулку не просили", – пояснив він.
У російській ФСБ у свою чергу заявили, що станом на 7 серпня відпустили до України 200 бійців з 437, які залишалися на території Росії.
«Українських військових розмістили у спеціальному наметовому таборі недалеко від кордону та «забезпечували усім необхідним», – заявив речник регіонального прикордонного управління ФСБ Росії Васілій Малаєв.
8 серпня секретар РНБО Андрій Лисенко повідомив, що Росія досі утримує 46 українських офіцерів, намагаючись вибити з них зізнання у обстрілі території РФ, а проти 18 силовиків на території сусідньої держави порушили кримінальні справи.