«Абсурд полягає в тому, що премію присуджено за «Сни Ганса Християна», які я дуже люблю, але це книжка переказів відомого данського казкаря – і за це присуджують нагороду як за видатні досягнення в галузі художньої літератури! Дивує ще одне. Називається премія «Книжка року», але, згідно з новою редакцією положення про цю щорічну премію президента України, оцінюють видане за трирічний період! А як визначатимуть переможців наступного року? Знову змінюватимуть умови конкурсу?», – обурюється письменниця.
Вона пояснила, що три роки тому, коли починалася історія з премією, мала надію, що цей конкурс може стати реальною підтримкою для гарних письменників.
«А потім розпочався обвал, невдовзі ми прокинулися в іншій країні», – зауважила Воронина.
Також на її відмову влинуло те, що заступником голови журі Івана Драча є Ганна Герман, яка, за словами Вороніної, минулої зими влаштувала «підставу» з дитячою літературою, яку зібрали вітчизняні письменники для української бібліотеки в Москві.
Письменниця переконанна, що «приймаючи такі «підстави» як належне і вдаючи, що все так і має бути, ми тим самим допомагаємо нинішній владі, засвідчуємо згоду з усім, що вона робить».
«Тепер, коли мені пропонують президентську премію, я вкотре згадую твір Леся Подерв’янського «Гамлєт, або Феномен датського кацапізму». Пригадуєте, як підступний Клавдій зваблював свого норовливого пасинка: «Мон шер Гамлєт! Ходімо в кабінєт. Канхвету дам тобі я посмоктати. Канхвета очєнь класна, «Тузік» вкусний!», – пояснила Воронина.
«Тож після оприлюднення на сайті «ЛітАкцент» й на «Буквоїді» повідомлення про цю неймовірну подію ми з Катею Штанко написали в коментарях: «Від нинішньої влади премії прийняти не можемо», – наголосила письменниця
Детальніше читайте: Сто тисяч «Тузіків»