Моя поїздка до Румунії ледве не зірвалася принаймні раз, але командир таки дав добро.
У потязі на бокових поличках — 24-літній юнак і його дідусь, якого везуть за кордон до лікаря. Якраз такий вік у хлопчини, що дідусеві час на обстеження.
Прикордонники довго перевіряли його документи, перетрусили всі речі. Схоже, відпускати не хотіли, але вчепитися таки не знайшли до чого. Хлопчина з дідусем вийшли під ранок, хоча квитки у них були теж до Кишиніва, куди потяг прибув пополудні.
На пероні мене зустріли чорнява дівчина і стрункий хлопчина в білих сорочках і з бейджами фестивалю на зелених стрічках: розминутися було важко. Автівкою їхати годинки чотири, попереджають мене.
Біля вокзалу минаємо розкладки на тротуарах, де старші люди продають різний мотлох. Виїжджаємо з міста. Схоже, за вісім років Кишинів змінився на краще. Але я й минулого разу був тут лише проїздом. Червоною ганчіркою впадають в око заправки «Лукойл».
— Ці пагорби Молдови з кущами й приземкуватими деревами чимось нагадують мені краєвиди Донбасу, — кажу своїм провідникам. Чи зрозуміли вони мене? Схоже, так.
На пропускному пункті до Румунії молдовський прикордонник довго й ретельно перебирав мої речі, відвівши до окремого приміщення. Зі стометрової черги машин для такого уважного огляду забрали лише мене. Румуни пропустили швидко, ніби були в курсі, що молдовські колеги знають свою справу.
Ясси зустріли дощем, та й уже темніло, тож розгледіти місто вдалося тільки наступного дня. Біля готелю в світлі ліхтарів біліли три великих намети. Виявилося, це лише одна з локацій фестивалю FILIT, але моя. Я виступатиму саме там. Поспішив до готелю: поетка Олена Герасим’юк чекала на телефон, який їй передали мною, бо її власний накрився. Олена розповіла про їхній із Павлом Матюшею виступ напередодні в театрі — мовляв, був повен зал, а потім люди стояли на сходах, щоб підписати у них книжки. Ідеться про збірку «Механізми оборони» 12 українських авторів, твори яких переклали румунською і видали під однією обкладинкою. Зробили це за сприяння Літературної агенції OVO й зокрема за активної участі Вікторії Матюші.
(Автори й авторки книжки — Катерина Бабкіна, Роман Буданов, Анюта Гальперіна, Олена Герасим’юк, Тамара Горіха Зерня, Ганна Городецька, Сергій Демчук, Олександр Ірванець, Павло Казарін, Павло Матюша, Валентин Поспєлов, Теа Саніна.)
За годину я познайомився з Флоріном — організатором фестивалю, який сказав мені, що майже весь наклад уже розкупили. Та й сам я пересвідчився, що книжка ця — в руках майже кожного відвідувача фестивалю, а люди впізнають авторів, які приїхали, й підходять підписувати свої примірники. Й так цілоденно. Якось до нас підійшли підписати книжку навіть о першій ночі в пабі. Це, звісно, не могло не вразити.
Біла ніч поезії в румунських Яссах
Зал повен ущерть. Всі стільці зайняті, люди стоять за ними, сидять на підлозі вздовж стін. Олена Герасим’юк і Павло Матюша читають вірші, присвячені загиблим і зниклим безвісти нашим поетам і поеткам. Румунські колеги декламують переклади своєю мовою тримаючи в руках картонки з цитатами наших авторів, які передають потім у зал. Виступ завершується овацією, глядачі піднімають над головами цитати. Пам’ять і досвід — це те, чим ми можемо ділитися з іншими. Те, що ми можемо зробити для тих, кого з нами вже немає.
— Олена й Павло брали цитати загиблих і зниклих, узгодивши з їхніми рідними, і далі розвивали це в свої вірші, в такий спосіб забезпечуючи інтертекстуальність. Ставали продовженням їхніх голосів таким чином, — пояснює задум Вікторія Матюша.
Фото: facebook | filit.iasi
Далі близько п’ятдесяти учасників читань виходять на сцену. Румуни, британці, українці… Читаю п’ять своїх віршів у парі з Даном Команом (Den Coman), одним із найпомітніших румунських поетів. Він читає переклад румунською після кожного мого вірша. Знову вражений реакцією публіки на кожен текст, повертаюсь до залу. Море спілкування, теплих відгуків про виступи українців, трохи вина за поразку ворога й інтерв’ю про те, як важливо підтримувати Україну в цій кривавій несправедливій війні.
— Приїжджайте наступного року. Бажаю, щоб тоді ми святкували перемогу й смерть путіна, — мовив на дорогу один румунський поет.
Під час перформансу Олени Герасим’юк і Павла Матюші прозвучали тексти про таких авторів і авторок: Вікторія Амеліна, Володимир Вакуленко, Максим Кривцов, Ігор Мисяк, Гліб Бабіч, Борис Гуменюк, Вероніка Кожушко, Катерина Роговик, Ілля Чернілевський, Микола Леонович.
Перетнули кордон, їдемо вже Україною.
— Яка в нас багата земля, не те що там — каміння одне, — дивлячись у вікно, каже 80-річний чоловік, який повертається з відпочинку на Криті…
Молдовський прикордонник довго вчитувався в документ, який мені дали у військовій частині для виїзду. Ніби я не повертався, а виїжджав.
13-й Ясський міжнародний фестиваль літератури та перекладу FILIT відбувся з 22 по 26 жовтня 2025 року. Програма налічувала 200 заходів, які відвідали сотні гостей із Румунії та з-за кордону, серед них і відомі постаті міжнародної культурної сцени. Фестиваль зібрав понад 20 000 учасників, а також іще 20 000 глядачів прямих трансляцій заходів.
