Проект декларації «Про гідність, свободу і права людини», який нещодавно зареєстровано у парламенті, прокоментував колишній плітв’язень і філософ Євген Сверстюк.
За словами Сверстюка, такий документ є звичайним рецидивом постсовєцьким, коли звикли до відповідних постанов партії на п’ятирічку.
«Бо коли змінювався курс партії, то тоді затверджували «Моральний кодекс будівників комунізму» і думали таким чином залатати ті чорні і великі діри, які утворилися в суспільстві», – пояснив Сверстюк.
Він переконаний, що подібна законотворчість є потребою людини, яка відчуває, що не діє Конституція, не діють закони, і вони хочуть ще законів
«Ви знаєте, як було, коли дуже вже дошпиняли із закордону, що у вас немає культури? Тоді викликають міністра культури і кажуть: давайте розширювати Міністерство культури. А коли сказали, що у вас немає ніякої естетики, тоді викликали на килим директора Інституту філософії і казали: а чому у вас немає досі підручника з марксоленінської естетики?!», – наголосив філософ і додав, – «Це чисто совєцький спосіб формального бюрократичного реагування, щоб замість недіючих законів створити ще один закон».
За його словами, якби це була курсова робота студента, то можна було поставити позитивну оцінку за те, що автор вивчив матеріал.
«Я б поставив негативну оцінку за невміння користуватися поняттями і за логічні суперечності, тут є речі, які протиставляються. Права і цінності – це ж не один ряд. Взагалі якщо так вживати поняття, можна говорити і балакати безкінечно ні про що. Отже, тут дуже багато є таких несумісних, нелогічних речей. Нарешті я поставив би питання: звідки цей матеріал списано?», – підкреслив Сверстюк.
На його думку, «формула втручання в наші внутрішні справи залишається в думках донецьких посткомуністів й досі як домінуюча».
Сверстюк також наголосив, що права людини є проголошенням універсальних, загальних принципів. Вони проголошуються для цивілізованого культурного суспільства, де панує мораль, де панують правила порядності, де певні є правила, за якими живуть люди. Але ці загальні принципи регулюють загальні форми стосунків у суспільстві, вони не дають ніяких приписів, тому вони й є універсальними і не можна їх зачіпати.
«Якщо говорити про пріоритет православ’я, а, звичайно, це мається на увазі, то ми мали цю модель уже при совєтах. Фактично ми мали цілком легалізовану модель державного православ’я, і вона в якійсь формі зараз повторюється», – підкреслив колишній політв’язень.
Нагадаємо, ініціатором проекту декларації «Про гідність, свободу і права людини», розробленої під керівництвом російського патріарха, виступив народний депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко. За його словами, у цій декларації «закладаються істинно слов’янські, українські підвалини прав людини».
У пояснювальній записці до документу вказано, що декларація має втілити «Основи вчення Руської Православної Церкви про достоїнство, свободу і права людини», розроблену робочою групою під керівництвом на той час митрополита Смоленського та Калінінградського, а зараз патріарха Московського і всієї Русі Кирила. Цей документ був ухвалений на Архієрейському соборі Руської православної церкви у Москві 2008 року і представлений в українському перекладі Українською православною церквою (Московського патріархату) 2009-го в Києво-Печерській Лаврі.
На думку українських філософів та письменників, політика нинішньої влади щодо релігії є небезпечною і може призвести до поглиблення розколу українського суспільства.
