Краще один раз побачити зразки озброєння й боєприпасів, які виробляються в Україні, ніж сто разів почути про це і все одно мати сумніви. Макети різних типів сучасних видів озброєнь, артилерійських боєприпасів, мін і ракет з українським маркуванням, а також велика кількість інших виробів нашої оборонки — найкращий доказ того, на що спроможні наші зброярі. Саме цьому й присвячено виставку, організовану в Національному військово-історичному музею України за ініціативи Міністерства стратегічної промисловості України, — «Нація зброярів. Історія української зброї».
Дистанційний бойовий модуль «ШаБля» для кулемета
Після розпаду СРСР Україні дісталося в спадок 344 підприємства оборонної промисловості, але тільки 54 з них виробляли продукцію, яка бодай на 80 % могла бути виконана в Україні. До того ж ці заводи працювали в аерокосмічній та кораблебудівельній галузях. Першу з них Україна самостійно розвивати була не спроможна, а друга, як довели події останніх двох років, — узагалі застаріла. Решта підприємств виготовляли тільки складові до різних типів озброєнь.
Водночас виробництва звичайних типів озброєнь в Україні майже не існувало. Лише кілька заводів у Харкові й Києві могли виготовляти ходову частину для бронетехніки та самохідно-пускові установки зенітно-ракетних комплексів. На 2015 рік вітчизняна оборонка була здатна самостійно виготовляти від 5 до 10 % озброєнь і військової техніки, потрібних ЗСУ.
«Magura» — модель українського надводного безпілотного човна, розробленого для ГУР МОУ, у фойє Національного військово-історичного музею України
Але на сьогодні Україна самотужки виробляє чимало типів різноманітної зброї, як це робили для захисту батьківщини наші воїни з минулого. І великим поштовхом до цього, на жаль, стали події 2014 року, а потім — повномасштабне вторгнення російської федерації в лютому 2022-го.
Нещодавно колеги поділилися зі мною інформацією, що в одній з наших академій, яка готує офіцерів сил оборони, у вестибюлі повісили макет Magura. Це надводний безпілотний човен довжиною 5,5 метра, який на малюнках з інтернету нагадує сріблясту ракету супергероя та, здається, важить, як легковий автомобіль.. Насправді зблизька й на дотик Magura більше нагадує іграшковий човник, але дуже великих розмірів. Він надзвичайно легкий та раціонально сконструйований. На корпусі — нічого зайвого. І просто не можеш повірити, що за допомогою цих «іграшок» українські військово-морські сили перетопили вже купу бойових кораблів ворога. Виставковий зразок Magura — точний масогабаритний макет оригінального безпілотника. Завдяки виставці «Нація зброярів» до нього можна не лише доторкнутися, а й сфотографуватися.
«Magura» — модель українського надводного безпілотного човна, розробленого для ГУР МОУ, у фойє Національного військово-історичного музею України
А ще одразу впадає в очі велика колекція дронів, що зібрані в одному залі й розташовані, як зграя птахів-хижаків. Ліворуч — білі розвідувальні, праворуч — чорні бомбардувальні. Усі ці дрони — або масогабаритні моделі, зроблені виробниками спеціально для виставкових цілей, або такі, що вже відслужили своє та відправилися на «музейну пенсію».
Посередині височить легендарний гігант Bayraktar, макет якого на прохання Музею виготовила турецька приватна компанія Baykar Makina. Виробництво Bayraktar незабаром має розпочатися й на території України.
Ліворуч від знаменитого «турка» розмістились українські БПЛА-розвідники: Spectator (прийнятий на озброєння Збройних Сил України 2019 року), «Фурія» (стежить за ворогом з квітня 2020-го), «Лелека-100» (експлуатується з травня 2021-го) та Shark, розроблений уже після повномасштабного вторгнення російської федерації. БПЛА-розвідники мають різних виробників. Кожна модель — по-своєму елегантна й неповторна.
Але найбільш цікавий своєю історією Shark, бо на відміну від інших «пташок» він, по-перше, привертає увагу своїм хижим і водночас симпатичним дизайном, а по-друге — наочними слідами використання. Цей експонат використовувався 150 розвідувальною ротою 9 армійського корпусу Збройних Сил України. 9 корпус був створений спеціально для наступу на південному напрямкові й брав участь у боях в районі села Роботине Запорізької області. Насправді представлений в експозиції зразок БПЛА був зібраний з двох бойових Shark, які чесно відслужили своє. На двох вони налітали понад 250 годин у тилу ворога, залітаючи щонайбільше на 86 кілометрів. По виявлених ними цілях відпрацювали артилерійські частини. Знищили унікальний мобільний комплекс радіотехнічного контролю й захистку інформації «Свєт-КУ», а також комплекси радіоелектронної боротьби «Житель», «Зоопарк» та «Леєр-3» і 7 одиниць різноманітних зенітно-ракетних комплексів та інші.
«Shark» — розвідувальний безпілотний комплекс, який воював на запорізькому напрямку
Бомбардувальні дрони представлені вже легендарними R-18 та «Кажаном-1». Ворог називає R-18 «Бабою Ягою» через габарити, фантасмагоричний вигляд, коли він летить у небі, і характерний звук під час польоту. Виставковий екземпляр R-18 теж побував на фронті й має унікальну історію. Він використовувався в Миколаївській області та однієї з ночей полетів на бойове завдання — бомбити техніку російських десантників. Коли оператор прицілювався, щоб скинути перший боєприпас, побачив на екрані якісь іскри. Тоді він подумав, що стріляють трасувальними снарядами. Проте показники БПЛА на датчику показували, що виникли проблеми з акумулятором. R-18 першим боєприпасом влучив у ціль, та інші два були контрольними, тому безпілотник повернув додому. Але показники напруги «пташки» сповіщали, що вона буде ось-ось утрачена. Дрон весь час знижувався, плануючи в повітрі. Коли він підлітав, оператори, нехтуючи всіма правилами безпеки, побігли його ловити. Як виявилося, R-18 пробили в багатьох місцях. Та, що найголовніше, спочатку було вражено один з двох акумуляторів. Він загорівся, перепалив паски, якими кріпився до корпусу, і впав, чим значно полегшив «пташку». Полум’я дісталося й до другого акумулятора, але лише обтопив йому захисний чохол. Так на одній батареї цей R-18 повернувся додому.
R-18 — бомбардувальні БПЛА R18 (т. зв. Баба Яга) та «Кажан-1»
За ці два роки українська військова промисловість спромоглася зробити те, що й не снилося «червоним директорам» та «радянським полковникам» зі старої оборонки. У переліку виробів наших державних і приватних підприємств: танки та бронетранспортери, ремонтно-евакуаційні машини та бронеавтомобілі, засоби зв’язку та радіолокаційної боротьби, ракети великої дальності та переносні ракетні комплекси, міномети та снайперські гвинтівки, антидронові рушниці та приціли. А ще — величезна кількість різних типів і калібрів боєприпасів. І все це реально виробляється й постачається Збройним Силам України. Інша справа — кошти на це виробництво, і в цьому Україна сильно залежить від допомоги західних партнерів.
Розвідувальні безпілотники ЗСУ та легендарний Байрактар
Про кожну одиницю озброєнь можна довго розповідати. Українська великокаліберна снайперська гвинтівка «Володар Обрію» встановила світовий рекорд з прицільного пострілу на відстані 3800 метрів. Бойовий модуль — турель «ШаБля» — забезпечує прицільний вогонь з кулемета в дистанційному режимі: коли оператор перебуває в кількох десятках, а то й сотнях метрів від своєї зброї, спостерігаючи їх на екрані пульта через камеру або ж тепловізійний приціл. Сучасні 82- та 120-міліметрові міномети обладнані запобіжниками від повторного зарядження, а їхні стволи мають подвійний ресурс міцності тощо.
Сучасна українська оборонка — це образ нових технологій, а ті війни, у яких воюють і далі пострадянські армії, — минуле. Тому завдяки кмітливості, талантам і вже не абиякому досвіду вітчизняних зброярів Україна має великі шанси на перемогу.
Міномети українського виробництва та боєприпаси до них