Леся Українка і її коло мали складні стосунки з релігією на межі ХІХ–ХХ століть. Причин цьому кілька — філософські віяння вільнодумства, емансипаційний рух, що повставав проти фрази «Да убоится жена мужа своего» під час обряду вінчання, особисті духовні пошуки. Але одна з ключових причин — це те, що тодішня церква була виключно російською, з відповідними традиціями, аксіологією та мовою богослужіння.
Анексія Київської митрополії Московським патріархатом розпочалась у 1685 році з висвячення Київського митрополита Гедеона в Московії. Наступного року, завдяки «подарункам» османському візиру, Московська церква домоглася перепідпорядкування Київської та Чернігівської єпархій — частини давньої Київської митрополії. Процес анексії завершився в 1722 році, коли Пьотр І призначив Варлаама (Вонятовича) архієпископом, а не митрополитом, що фактично понизило Київську митрополію до статусу звичайної єпархії російської синодальної церкви.
Читайте також: Метаморфози Києво-Печерської лаври
Печерська лавра, що була осердям української ідентичності в XVII столітті, здалася не одразу. Ще не забулися культурницькі зусилля архімандритів Єлисея Плетенецького, Захарії Копистенського і Петра Могили, благодійництво Рафаїла Заборовського та Івана Мазепи. Проте повільна експансія «русского міра» перетворила Лавру на точку на ментальній мапі російського православ’я, куди здійснювали паломництво члени імператорської родини та представники вищих верств і лишали про це побожні сентиментальні спогади.
Під час Української революції влада в Києві змінювалася так часто, що Лавра так і не встигла українізуватися. А вже в 1920-х тут постало Музейне містечко. Богослужіння ненадовго відновили за нацистської окупації (можна припустити, що українською), хоча головну святиню — Успенський собор — підірвали енкаведисти.
Читайте також: Як козацька старшина опікувалася Києво-Печерською лаврою
Найбільше питання — чому в 1990-х Лавра дісталася московському патріархату й чи могло бути інакше. 1988 року з нагоди святкування 1000-річчя Хрещення Русі було відновлено діяльність Печерського монастиря — у той час саме набирало сили відродження українського церковного життя. Священноархімандритом Лаври на початку 90-х був митрополит Філарет, тут містилася його резиденція. Але 1992 року відбулося рейдерське захоплення Лаври представниками Московського патріархату, і київська влада стала на їхній бік. «Тодішнє політичне керівництво України пустило цілий поїзд московських попів до Києва, багато з них були на службі РФ і вони рейдерськими методами захопили Лавру, Покровський жіночий монастир і Флорівський жіночий монастир на Подолі, багато церков», — зауважив дослідник Дмитро Степовик.
Читайте також: Передвісники незалежності: український Харків напередодні розпаду СРСР
Тодішній голова Київської міської державної адміністрації Іван Салій прокоментував: «Біля Софії віруючі Філарета поставили намети і оголосили голодування. А у самій Софії віруючі прикували себе ланцюгами до ліхтарів і теж голодують, щоб приміщення було передане у користування їхній конфесії… Дізналися, що прибуває Володимир Сабодан. Довго радилися і прийняли рішення, що Володимирський собор, апартаменти митрополита на Пушкінський, Андріївську церкву залишаємо за Філаретом, Софія не повинна належати ніякій конфесії (якщо хочете — по черзі можете проводити богослужіння), а у Лавру поселили Сабодана і РПЦ. А наші тодішні демократи, прихильники Філарета почали перелазити через мури з якимись залізками, щоб вигнати звідти російську православну церкву. Ми це рішуче зупинили».
Це була чужа церква — я добре пам’ятаю це відчуття, коли дитиною, школяркою, студенткою бувала в Лаврі (нечасто — саме через це відчуття).
У березні 2023 року Національний заповідник «Києво-Печерська лавра» розірвав договір з УПЦ МП про безоплатне користування Лаврою в Києві, але прихильники «русского міра» не поспішали залишати обитель — вони забарикадувалися в печерах, і навіть коли Верхня лавра вже стала українською, за Нижню точилася боротьба.
І от нарешті 23 липня 2025 року в печерах Києво-Печерської лаври вперше за довгий час лунала молитва українською мовою. Блаженнійший Митрополит Епіфаній звершив молитву в церкві на честь преподобного Феодосія Печерського, що розташована в Дальніх печерах. «Цей день став для нашої Церкви і народу справжнім кроком уперед — у Дальніх печерах Києво-Печерської лаври, сповнена радістю і трепетом, ВПЕРШЕ линула молитва українською мовою!», — прокоментував митрополит.
У Лаврі досі є чимало слідів «русского міра». Проте тепер місце, де спочивають тіла найосвіченіших і найшляхетніших представників української еліти, де стіни і простір говорять про майже тисячолітню історію починаючи від середньовіччя, вже не в чужих руках.