«Я постійно думаю про те, що ми — наступні», – каже Султанат щоразу, як ми випадково перетинаємося на пресконфереціях. Цю фразу вона повторює три роки поспіль, – власне, від початку повномасштабного вторгнення. А нещодавно знайшла мене у соцмережах і подзвонила. «У Казахстані неспокійно, впевнена, росіяни повернуться до нас зі зброєю».
Султанат працювала на казахському опозиційному радіо, а її брат мав якийсь медійний бізнес, який «згорів на критиці Назарбаєва», як коротко пояснила молода жінка. Від тих часів родина виїхала до Франції, Султанат знайшла роботу в сфері консалтингу, і час від часу пише до еміграційних казахських опозиційних сайтів. У лютому 2022-го, після пресконференції Макрона, вона підійшла, сумно на мене подивилася і промовила: «Я розумію, що ви боретеся і за нашу свободу також. Дякую Україні».
Варто зазначити, що подібна здатність «дивитись у корінь» притаманна далеко не кожному французькому колезі, особливо — на телебаченні. Український спротив зносить шаблони західної публіки й тим дратує. З сусідами по спільній тюрмі народів простіше. Вони першими помічають, коли російський дракон починає слабшати, захекуватися й втрачати кігті та миттєво користуються нагодою.
Отже, про Казахстан. Тут масово закриваються контори, створені втікачами з Московії. Згідно з даними аналітичного порталу Data Hab, нещодавно з казахського ринку пішли понад дві тисячі російських підприємств. Натомість заходять узбецькі та китайські фірми. У липні цього року Астана повідомила про будівництво трьох нових теплоелектростанцій, цього разу — без участі російських капіталів та технологій.
Казахстан запровадив нову марку КЕВСО та експортує її через Каспійське море, оминаючи російський порт Новоросійськ. Це дозволяє уникати ризиків, пов’язаних із санкціями проти РФ та торувати шляхи на європейські ринки. До повномасштабного вторгнення Москва була провідним постачальником нафти й газу до країн ЄС. Відчайдушний український спротив змусив європейців шукати диверсифікації джерел постачання енергії, й для нафто- та газовиробників у Європі з’явилися нові можливості.
«Я розумію, що вікно можливостей нам пробила Україна, своєю кров’ю, – тихо каже Султанат, неначе пепепрошує. – Сподіваюся, мій народ вивчив уроки минулого. Він також здійснить квантовий стрибок, позбудеться наслідків культу Назарбаєва та навчиться бути вільним, як українці». Колега похвалилася, що Казахстан з червня нинішнього року посилив перевірку вантажів, що прямують до РФ, та запровадив податкову реформу. «Ось це й не сподобалося росіянам», – вважає вона.
Росія слабне, і колишні колонії кривавої імперії намагаються втекти від неї якомога далі. У випадку Казахстану цей шлях проходить через безпекову співпрацю з Туреччиною, Пакистаном та Великою Британією, активну участь в Організації тюркських держав, спільні енергетичні проєкти з Азербайджаном. Зокрема, згідно з доповіддю ОПЕК від липня цього року, в довгостроковій перспективі Баку та Астана відіграватимуть дедалі більшу роль у забезпеченні Європи нафтою.
«Рано чи пізно казахи позбудуться надмірної російської присутності в національній економіці, культурі, політиці, – прогнозує Султанат. – Та перед тим, думаю, в нас також проллється чимало крові. Москва не готова втрачати вплив і на Південний Кавказ, і на Центральну Азію, і легко здатна застосувати силу, а найдовший кордон у неї саме з Казахстаном… Але приклад України надихає! Я завжди кажу, коли дзвоню додому, в Алмати: українці виграли для нас час — не проґавте його».
Важко сказати, чи дійсно здатна моя знайома передчувати майбутнє. Одне ясно: відцентрові процеси на колишніх околицях російської імперії, що почалися за Горбачова, міцніють на очах. Для багатьох колишніх республік СРСР Україна стає моделлю спротиву колонізатору та зразком унікальної витривалості, креативності, гнучкості. І хай там як люто пахкає вогнем московський дракон, сусідні країни припинили його боятися. Тому й тікає з Казахстану російський бізнес, а Гейдар Алієв відкрито радить українцям ніколи не погоджуватись на окупацію. В геополітиці настають нові часи.