Чим ближче червень, а відтак і термін нових переговорів щодо санкцій Європейського Союзу проти РФ, тим більше активізуються в західних столицях промосковські кола. Політичний контекст насправді надзвичайно складний. Франція, за рік до наступних президентських виборів, є одним з найвразливіших переговорних майданчиків. Політичні сили, лідери яких налаштовані на тісну співпрацю з Москвою, мають чималу підтримку потенційних виборців. Отже, кремлівське лобі, висуваючи на передній план переважно економічні аргументи, робить все можливе, щоб перетворити свою країну на лобіста інтересів Росії в Брюселі.
Першими недобрими дзвіночками стали запрошення до Парижу Путіна, що, по суті, поклало край непроголошеному європейському ембарго на подібні вияви політичної гостинності, а також резолюція за зняття санкцій з Росії, яку ухвалила Національна Асамблея Франції. Нині прапор саботажних по відношенню до Брюсселя ініціатив підхопив Сенат. Обговорення резолюції, подібної до тої, що ухвалила нижня палата парламенту, відбудеться 8 червня.
І це ще не все. Національна Асамблея обговорює нову версію закону “Про прозорість, боротьбу з корупцією та модернізацію економічного життя”, який передбачає, зокрема, досить контраверсійну норму про захист власності іноземних держав. Численні експерти вже висловилися, що ця диспозиція пролобійована саме під новий російський “культурно-православний” центр неподалік від Ейфелевої вежі, на відкриття якого і запрошено Путіна. Нова стаття в законі захистить цю власність Російської держави від конфіскації на користь акціонерів ЮКОСА.
Читайте також: У ширшому контексті. Війна в Україні змінила все — навіть у далекій Північній Європі
Чи не забагато подарунків, або ж — поступок? Заради чого вони робляться? Джерело в Міністерстві закордонних справ Франції, яке не побажало бути названим, розповіло Тижню про одну з переговірних технологій, яку просувають близькі до Кремля кола. “Йдеться про те, щоб, в певному сенсі, “поміняти” безвізовий режим, який спочатку чітко пообіцяли Україні, потім вирішили трохи відтермінувати, за тим дали висловитися всім тим, хто побоюється напливу нової хвилі імміграції, щоб проштовхнути, врешті решт, симетричний жест на користь Москви — відчутне послаблення або й скасування санкцій”.
Очевидно, найбільшою шкодою, яку нанесла Україні друга Мінська угода, є те, що нападника та його жертву виставлено на один рівень. Це надзвичайно вигідно Москві, бо вона, за цим документом — лише механізм впливу на самопроголошених керівників "ЛНР" та "ДНР". Це непогано влаштовує Париж та Берлін, яким не терпиться виявити власну дипломатичну вправність, з проекцією на внутрішній політичний ринок.
Що залишається Україні? Максимально вигравати час. Просувати на всі способи власну аргументацію, розповідати про безперервні обстріли на Донбасі, що здійснюються з російського важкого озброєння. Наполягати на тому, що вибори на окупованих територіях не зможуть відбутися, допоки Росія повністю не виведе всю зброю та найманців, поки не буде встановлено режим цілковитої тиші та відновлено контроль Києва над українсько-російським державним кордоном. Працювати з тими французькими політиками, хто остаточно не втратив совість та готовий протистояти маніпуляціям Кремля.
Читайте також: Календарна технологія. Як активізуються проросійські сили в Парижі
Це, власне, режим незапланованих, термінових робочих візитів. Вдало чи не зовсім з”їздив у вівторок до Парижа міністр закордонних справ України Павло Клімкін, дізнаємося за пару тижнів, після обговорення в Сенаті резолюції про зняття санкцій. Проте він бодай спробував. Зустрівся з очільником французького МЗСу, з Міністром внутрішніх справ, з сенаторами та депутатами. В інтерв’ю паризькому кореспондентові УКРІНФОРМу Клімкін розповів, що найближчим часом також відвідає Берлін, з аналогічним за змістом візитом, а наступним європейським майданчиком переговорів стане Відень.
Перший віце-спікер Ірина Геращенко повідомила в мережі Facebook, що, можливо, група українських депутатів також приїде до Парижа напередодні голосування в Сенаті — зустрітися з колегами, донести до них позицію України: стосовно децентралізації, втілення Мінських угод, виборів на окупованих територіях, обміну полоненими…
Очевидно, що звільнення Надії Савченко, при всьому своєму позитиві як для України, так і для самої Наді, також може бути використане лобістами Кремля, як додатковий аргумент на доказ “виявів доброї волі Москви”. Надю, безперечно, треба було звільняти, не шкодуючи сил. Мова про інше. Дуже важливо, щоб вітчизняна дипломатія далі жорстко протистояла московським маніпуляціям та не дозволила проштовхнути технологію: “ми вам — Надю, а ви нам — санкції”. Все насправді тільки починається.