Соціальні медіа вже давно стали «другим життям» звичайних людей, так само давно до цього способу комунікації долучився й бізнес. Відкритістю до спілкування в мережі хваляться політики, зокрема й вітчизняні.
Одним із таких каналів став сервіс мікроблогів Twitter. А офіційні дописи політиків та організацій у цій мережі вже навіть дістали власну назву — твіпломатія. Незважаючи на певні особливості Twitter, як-от обмеження публікацій 140 символами, а кількість зображень чотирма малюнками, сервіс подобається дописувачам і далі розвивається. Найбільша кількість зареєстрованих акаунтів у США (67 млн), Індії (41,2 млн), Бразилії (27,7 млн) та Японії (25,9 млн). Трійка лідерів мережі (станом на липень 2017-го) є такою: співачка Кеті Перрі (має трохи більше ніж 100 млн читачів), її молодший колега Джастін Бібер (97 млн) і попередній президент США Барак Обама (91 млн). На батьківщині Twitter, у США, значення і вплив мікроблогів важко переоцінити: чого тільки вартий твіт президента цієї країни Дональда Трампа про «неконтрольовану», на його думку, вартість новітніх винищувачів F-35 для американських ВПС. Це повідомлення буквально за кілька днів спричинило падіння вартості акцій компанії-виробника Lockheed-Martin на $4 млрд, або більше ніж $28,6 млн за кожен символ президентського допису. Однак твіти можуть коштувати не лише грошей, а й політичної кар’єри. Приклад цього — свіжий скандал у Сполучених Штатах довкола сина нинішнього господаря Білого дому Дональда Трампа-молодшого, який, намагаючись довести свою безвинність у змові з росіянами, розмістив у Twitter копію свого листування, що чітко вказувало на його зв’язки з російським адвокатом і тільки додало вогню тривалим дебатам щодо можливого втручання Кремля в президентські вибори в США.
Читайте також: США запустили сайт для моніторингу пропаганди РФ у Twitter
На відміну від західних країн Twitter в Україні є радше таким собі необов’язковим доповненням до Facebook, ніж самостійною одиницею. Кількість українців, що вподобали цей формат спілкування, остаточно невідома через махінації з тролями з боку РФ. Але, за приблизними оцінками, це орієнтовно 600 тис. акаунтів, хоча активних, а головне реальних їх значно менше. Популярність цієї мережі в нашій країні помітно зросла під час Майдану, і вона фактично замінила традиційні ЗМІ, подаючи оперативну інформацію про тогочасні події. З початком анексії Криму та бойових дій на Донбасі цей мікроблог і далі тримав нас у курсі новин, але від 2015-го інтерес до Twitter в Україні поступово згасає. Утім, і до сьогодні цей канал залишається полем запеклих інтернет-баталій, що є частиною інформаційної війни, яку РФ веде проти України. У мережі проросійські користувачі часто поширюють фейкові новини та пропаганду, повідомляють важливу інформацію щодо пересувань українських військових. Однак зупинити цей потік офіційно неможливо, адже американський за походженням Twitter не підпадає під дію закону про санкції, який заборонив в Україні доступ до «ВКонтакте» й «Одноклассники». Єдиний законно доступний механізм протидії такій дезінформації — скарги українських користувачів на контент з надією на блокування адміністрацією джерел її поширення. Більше скарг — більше шансів на припинення акаунта-порушника.
оволі незвичні акаунти, які офіційно представляють ту чи іншу країну. Такі національні сторінки мають досить багато країн, не відстає від них і Україна. Так, трохи більше ніж рік тому в мережі Twitter з’явився акаунт України (@Ukraine). Він, як і більшість таких самих закордонних, ведеться з метою популяризації нашої країни за її межами. Орієнтований здебільшого на іноземних туристів, де Twitter популярніший, отже, ведеться англійською мовою та має певне розважальне призначення. Серед головних тем: фото визначних туристичних локацій країни, національні традиції та культура, реклама цікавих українських музичних проектів. Не обминули й декомунізацію. З червня 2016-го Україна у Twitter змогла зібрати понад 50 тис. читачів, що є доволі хорошим показником проти деяких країн-сусідів. Ведуть сторінку працівники Адміністрації президента України Ярема Дух та Артем Жуков, яким допомагає їхній колишній колега Олег Науменко. Саме завдяки їхньому смаку й певному почуттю гумору сторінка така популярна.
Ідея розпочати проект з’явилася в Яреми Духа, який побачив, що посол Канади в Україні Роман Ващук оприлюднив у своєму мікроблозі повідомлення від цієї країни. Після вивчення теми й деяких консультацій із колегами друзі вирішили зареєструвати вітчизняний акаунт і почали його розвиток на добровільних засадах. Із контентом і консультаціями допомагають Міністерство закордонних справ України та Український кризовий медіа-центр. За словами Яреми, цей проект абсолютно безплатний для держави, проте від нього вже є позитивний результат. «Ми змогли вивести Україну на цифрову англомовну карту світу», — зазначає він. Зараз у планах подальший розвиток проекту, виведення його на серйозніший, стратегічний рівень, бо, незважаючи на Євромайдан й АТО, досі залишається багато людей, які й гадки не мають про нашу країну. Тоді як аналогічні сторінки в інших державах дуже важливі для розвитку туризму й до їхнього наповнення долучаються окремі державні підрозділи.
Читайте також: Соцмережі не встигають вчасно видаляти пости, що розпалюють ненависть
Утім, навіть такий, на перший погляд, досить нейтральний сегмент мережі не залишився поза інформаційною війною. Українці періодично нагадують, що триває агресія проти нашої країни й указують на її розпалювачів. А ще реагують на скандали довкола України, виправляючи помилки пропагандистів. Єдиною доступною зброєю тут є сарказм, анімовані зображення та знання історії, як це було, наприклад, після промови Владіміра Путіна щодо російських коренів Анни Ярославни (Київської), яку він виголосив під час зустрічі зі своїм французьким колегою Емманюелем Макроном. Хлопці просто нагадали російському акаунту, що в ті роки, коли Анна виходила заміж за французького короля, на місці сучасної Москви були болото й берізки.
Іншим напрямом зіткнень двох країн у віртуальному просторі, як і в реальному житті, є питання анексії Криму. Для цього українська сторона в червні 2017-го створила відповідний акаунт півострова (@Crimea). Тоді як Росія запрошує всіх охочих відпочити на пляжах начебто свого Криму, український акаунт укотре нагадує, якою ціною він змінив прапор. Черговий раунд: РФ оприлюднила інформацію щодо економічного розвитку Криму як суб’єкта федерації за останні три роки. Показані графіки й статистика малюють ідеальну картинку того, як погано було за «фашистів-бендерівців» і як гарно стало після «повернення». «Сильне й світле майбутнє попереду» — так у стилі найкращих зразків радянської пропаганди каже нам англійською представництво організації «Россотрудничество» у Великій Британії. На пропозицію української сторони щодо поваги до прав людини та припинення вторгнення до сусідніх країн лише тиша й багато шаблонних коментарів від сумнівних акаунтів, радше штучних. Така реакція вже відома всім, хто стикався раніше з поширенням інформації в інтернеті. Після розміщення більш-менш позитивних новин щодо України, її Збройних сил, спорту чи економіки або критичної щодо Кремля інформації відразу скупчуються тролі, які намагаються зіпсувати цінність повідомлення. Часто такі відповіді повторюються з точністю до граматичних помилок, хоча начебто належать різним людям, навіть із різних країн і континентів. Кількість таких негативних штучних коментаторів — це певний показник важливості публікації.
Інакший вигляд має спілкування України з дружніми державами. Країни, ніби реальні люди, вітають одна одну з національними святами, жартують і радіють успіхам. Схоже «життя» мають сторінки інших держав у мережі, хоча, звичайно, є й деякі особливості. Так, наприклад, польський блог активно публікує історичні факти про країну, на початку серпня зробивши серію дописів про Варшавське повстання 1944 року. Також поширюються дописи від польських політиків і митців, коментуються візити до країни перших осіб інших держав. Є в акаунті місце для культурних подій на кшталт віртуальних екскурсій музеями й навіть привітання з весіллям відомої польської тенісистки Аґнешки Радванської. Автори сторінки встигають і виправляти неправдиву інформацію про Польщу, яку інколи поширюють іноземні видання, як це сталося нещодавно під час візиту британської королівської родини. Тоді авторка британського видання The Guardian у своїй статті вказала, що Польща відмовилася показувати колишній нацистський концентраційний табір Аушвіц нібито через те, що там тримали політичних в’язнів, скерувавши делегацію до іншого концентраційного табору Штуттгоф. Водночас робилися конспірологічні припущення про сучасних польських націоналістів, які намагаються переписати історію та відмовитися визнавати жертв Голокосту. Скандал вийшов за межі видання, до спростування долучилися навіть офіційні дипломатичні установи Польщі. Хоча, як виявилося, плануванням маршруту займалася британська сторона й не мала жодного прихованого змісту щодо вибору місць. А обидва табори однаково використовували німецькі нацисти проти поляків та євреїв. Повертаючись до Twitter-акаунта країни, виникає враження, що він занадто офіційний і серйозний, тому не дуже популярний серед читачів (сторінка має майже 10 тис. підписників, що небагато, враховуючи кількість населення в країні).
Читайте також: Twitter послабив обмеження у 140 символів для повідомлень
Така сама тематика в Литви. Спорт, культура й подорожі головні для литовських спеціалістів із соцмереж. Не забувають вони й вітати з днями незалежності сусідів. А ще просувати власні бізнес-інтереси періодичними нагадуваннями умов інвестування в економіку країни й розповідями про успішні національні підприємства. Бізнес-тематику й інноваційний потенціал також обговорюють Ізраїль, Велика Британія та Японія, не забуваючи про свої унікальні традиції. А найколоритнішим, найяскравішим і найсмачнішим можна назвати акаунт Іспанії. Вдале поєднання захопливих краєвидів, архітектурних пам’яток і національної кухні, про які пишуть на цій сторінці, уже встигли оцінити майже 300 тис. читачів. У туристичний сезон цей акаунт ще й один із найактивніших серед аналогічних за кількістю публікацій. Ще більше прихильників має схожа туристично-орієнтована сторінка Австралії: напевно, допомогла місцева екзотика.