Україна – Трипілля – транзит

Вони були почуті: старовинні тулумбаси, gran cassa з похоронних оркестрів і піонерські барабани, приховані під канапами до часу X. Ударна процесія прямувала каштановою алеєю вздовж Хрещатика, й дівчата в стилізованих трипільських костюмах вказували їй шлях. Цим етнобумом у День Києва нагадав про свою літню неминучість фестиваль екологів, етнологів і музикологів усієї України «Трипільське коло. Земля». Витівка знаменна – сезонний старт літніх імпрез на відкритому повітрі інакше, як гучним, не назвеш.

 

У Дніпродзержинську пройшов «Мамай-фест», протягом якого в міському Музеї історії слухали живого Мамаєвого нащадка Тараса Компаніченка, поки за вікнами урочистим маршем крокували козацькі загони. Найстаріший український рок-фестиваль «Тарас Бульба» в Дубно (17–19 липня) з огляду на 200-річчя батька-класика готується максимально наблизити сценарій імпрези до літературного першоджерела. Так, на одному з інтернет-форумів висунули пропозицію символічного спалювання тих, хто наважиться вголос читати фінал із другої редакції повісті – про визвольну ходу московського православного царя. Нібито все гаразд і з ушануванням реальних історичних персонажів – мистецькі адепти батька Махна традиційно пиячитимуть на День Незалежності в Гуляйполі. Ініціатори ж полтавського Мазепи-фесту ублажатимуть своїх відданих прихильників від липня аж до вересня.

 

 

Попри притаманний організаторам подібних акцій оптимізм, дихання кризового року торкнулося й фестивальної галузі. Так, не відбудеться цього літа фест українського формату й альтернативної культури в селі Уніж Івано-Франківської області. Його засновники скаржаться на емоційну перевтому та підкреслюють: якщо українські імпрези й надалі матимуть під собою не комерційну, а лише культурологічну основу, фестивальний рух може зайти в глухий кут.

 

Публіку, яка, за їхніми спостереженнями, всюди являє собою один і той самий контингент «шаровиків», вони теж не жалують, наводячи приклад сусідньої Росії, де відвідувачі готові платити за культурний відпочинок просто неба до $60. Проте інший сенс життя Уніжа – спорудження «Кузні», сакрального центру молодіжного руху з очищенням навколишньої території та перебудовою колгоспних ферм на кемпінги – обіцяно продовжити. Вже місяць тому в селі над Дністром гриміла чергова «мегаволонтерка» з сільгоспроботами, катанням на тракторі й різносторонніми мистецькими дискусіями на додачу.

Схожі методи взяв на озброєння й очолюваний Олегом Скрипкою столичний фестиваль «Країна мрій». На громадському суботникові 16 травня діячам культури ціною надзусиль вдалося розчистити від пластикового сміття схили Замкової гори. Сама імпреза на Співочому полі за браком коштів пройде у скороченому форматі: кобзарська й вечірня сцени, зелена та дитяча галявини, алея майстрів і майданчик українсько-японської дружби з каліграфічним написанням імен на рисовому папері функціонуватимуть 27 червня. Врахувавши брак місця в програмі, Скрипка відмовився від власного виступу, надавши право закривати «Країну мрій» віртуозному циганському оркестру Fanfara Shavale зі Східної Румунії.

 

 

Гурт «Воплі Відоплясова» за два дні вирине на львівському рок-фестивалі Stare Misto. Що там казати – компенсація за пропущений на «Країні мрій» виступ команду Скрипки чекатиме достойна. 29 червня спека на тутешній сцені дорівнюватиме температурному режимові каліфорнійської Долини смерті: хедлайнером фесту погодився стати провокатор культурних скандалів, американський гурт Gogol Bordello.

Розслабитися також не дадуть фінська фолк-метал група Korpik­­laani та наші «Гайдамаки» разом із MadHeads XL. Якщо всі співатимуть, як передбачено правилами, наживо та ще й по 1-2 годині, Stare Misto впритул наблизиться до заповітної мрії стати щорічним мега-рок-фестивалем у режимі open-air із бюджетом $200 тис. та аудиторією 100 тис. осіб.

 

А вже через місяць за 40 кілометрів від Львова в селі Свірж вибухне таке диво World Music, що згадки про нього ще довго відлунюватимуть у співах кобзарів і легендах нащадків Сашка Лірника. Туристів і спонсорів вже зараз приманюють розповідями про старовинний, 1482 року виготовлення замок, з майже версальським парком, готичним костелом, химерними скелями, залитими сонцем полями та, звісно, щоранковим награванням чабанів.

 

Якщо серйозно, автори проекту, вочевидь, настільки захопилися його резонансністю, перспективністю та усілякою іншою інноваційністю, що включили до програми з 31 липня по 2 серпня майже весь пакет зірок, який тільки під силу згадати середньостатистичному активістові фестивального руху. Ніно Катамадзе & Insight, «Піккардійська Терція», Енвер Ізмайлов, «Божичі», «Гуцул Каліпсо», Оркестр Янки Козир, Юркеш, Тарас Чубай і «Плач Єремії», ті ж «ВВ» і MadHeads XL, театр пластичних мистецтв «Академія Руху» плюс ще два десятки гуртів з України та Європи танцюватимуть разом із простими смертними триденне аргентинське танго впереміш із хасидським нігунімом, де зупинитися можна лише задля того, щоб узяти участь у семінарі з горлового алтайському співу.

 

І коли після уроків горлового вокалу навколишні поля вкриються шаром живих нірванічних трупів, а Олег Скрипка знову почне збирати порожню тару, можна буде згадати, що 4 та 5 липня на Землі існував утрачений аналог раю – той самий анонсований барабанним боєм II фестиваль «Трипільське коло».

 

15 гектарів на пагорбах Ржищева Київської області в цей час оголосять зоною музики й краси без наркотиків, тютюну та алкоголю. Загони зелених дружинників ловитимуть місцеву гопоту і робитимуть із неї кактуси. Інші відвідувачі за власним маршрутом блукатимуть у мережі міні-фестивалів: «Орелі», «Кобзарська Трійця», «Етнотолока», «Троллей», «Ритми життя», «Казкове місто». Або ж просто вправлятимуться в мистецтві ліплення горщиків і спілкування з коровою, конем, козою, свинею та собакою – свійськими тваринами, котрих, як переконують історики, трипільці тримали в домашньому господарстві.

 

Й нарешті, остаточно добудувати систему чистого світу небайдужим із добрим серцем та чорними від землі руками 12 – 18 липня пропонує «Арт-поле» в селі Воробіївка – концептуальне перевтілення знаменитих Шешор. Зрушень у кращий бік чимало: сім днів замість трьох; концентрація музичної програми за участю команд із Білорусі, Великої Британії, Польщі, Росії, Румунії, США, України, Франції та Чехії в останні два дні; нарешті, заповнення фестивального простору театральними виставами, лендартом і перформансами. Отже, купа варіантів знайти власний варіант взаємодії звуку, ідеї, образу й розчинитися в цій гармонії посеред галявини над Бугом.