Україна, Сирія, безпілотники. Чого Путін добивався у Тегерані

Світ
20 Липня 2022, 11:53

19 липня Владімір Путін покинув Росію вдруге з початку повномасштабного вторгнення. На відміну від Сєргєя Лаврова, що минулого місяця змушений був терпіти неповагу та знущання на саміті G20 в Індонезії, Путін обрав для візиту більш лояльну країну. Його шлях лежав до Ірану, який ще півроку тому мав світову першість за кількістю накладених санкцій, а потім поступився лідерством Росії. Там російський президент зустрівся не тільки з лідером Ірану, аятолою Хаменеї та президентом країни Ібрагімом Раїсі, але й з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом. За офіційними заявами, основними темами візиту мають бути розблокування українських портів для експорту зерна та ситуація в Сирії. Виглядає як спогад із давно забутого минулого: Владімір Путін зустрічається з іноземними лідерами, тисне руки, обговорює політичну ситуацію, наче нічого не змінилось після 24 лютого. Чи все ж таких змінилось?

 

Косметичні переговори

 

Враховуючи заявлені теми обговорень, дивним видається сам вибір країни для візиту. Три держави дійсно мають інтереси в Сирії, але Іран не має жодного стосунку до теми українського зерна. Та й навіщо Путіну та Ердогану на найвищому рівні піднімати питання, яке щойно обговорили  на спеціальних перемовинах у Стамбулі? Усе стає логічніше, якщо зважити на декілька моментів. По-перше, зустріч з Раїсі та Ердоганом – це дипломатичний максимум, на який Путін міг би зараз розраховувати. Тегеран не високо цінує свою вже й без того знищену репутацію, тому візит головної персони нон ґрата сучасності нічого суттєво не змінить. Турецький лідер, який воліє виконувати роль медіатора між Україною та Росією, явно не бажав бачити Путіна в Анкарі чи Стамбулі, оскільки це б викликало внутрішній та міжнародний осуд.

 

Читайте також: Пакистан йде по лезу ножа, ризикуючи впасти в політичний хаос

 

У цьому контексті, участь Ердогана в саміті та сам формат заходу можна розглядати переважно як іміджевий хід. Путіну та Раїсі важливо було продемонструвати, що вони в цьому світі не самотні, Ердогану – ще раз нагадати, який він багатовекторний і незамінний. І саме в іміджевому плані саміт він був організований дуже символічно. Лише нещодавно завершився тур Байдена Близьким Сходом, що включав у себе візит до Саудівської Аравії. Тепер Владімір Путін відвідує головного регіонального супротивника Аравії – Іран. Така собі алюзія на Холодну війну, за часами котрої так сумує російський президент. От тільки Росія вже не наддержава, а Іран – не ангольські повстанці.

 

Ігри в дружбу

 

Іран та Росія вже досить давно позиціонують себе як партнерів. При цьому торгівля та співпраця між державами залишається на вкрай низькому рівні, і політика – це по суті єдина суттєва точка дотику між Тегераном та Москвою. Зате тут вони завжди демонструють максимальну близькість позицій, хоча насправді це не так. Країни виступають конкурентами за вплив на Сирію, а Росія, демпінгуючи на нафтових ринках Азії, витискає звідти Іран. Але враховуючи, що обидві держави перебувають в ізоляції, назовні їм потрібно демонструвати єдність, створюючи таким чином видимість захищеності від світу, якому вони протистоять.

Так і цього разу, під час зустрічі Путіна з верховним лідером Ірану Алі Хаменеї, аятола зробив декілька заяв в дусі «У конфлікті винуватий Захід, а не Росія», «На українській території РФ воює з НАТО», тощо. Це найближче до прямої підтримки російської інтервенції з того, що може сказати іноземний лідер. Крім того, Дмітрій Пєсков заявив, що Росія та Іран планують підписати договір про стратегічну співпрацю. Можна було б назвати це «інформаційним шумом», але існує ймовірність, що візит Путіна переслідував не лише іміджеві цілі.

 

Не словом, а ділом

 

Минулого тижня радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван заявив, що Іран може планувати передачу Росії безпілотників, у тому числі бойових. Варто відзначити, що попри накладені санкції, Іран має достатньо добре розвинутий ВПК. За словами Саллівана, уже в червні російська делегація відвідувала аеродром Кашан в Ірані, де дивилась на іранські БПЛА Shahed-129 та Shahed-191. Він також відмітив, що «оглядини» повторно відбулись 5 липня. The New York Times, у свою чергу, з посиланням на інших американських високопосадовців, повідомили, що планується передача 300 безпілотників, а навчання персоналу почнеться вже цього місяця. Реагуючи на ці чутки, 15 липня Дмитро Кулеба провів телефонну бесіду з міністром закордонних справ Ірану Хоссейн Аміром Абдоллохіяном, який усе заперечив.

 

Читайте також: Домінік Тренкар: «НАТО не прокидається — воно воскресає, завдяки президенту Путіну»

 

США вже пригрозили Ірану новими жорсткими санкціями в разі, якщо той піде на постачання зброї в РФ. Також це остаточно доб’є спроби відродити «ядерну угоду», повернення до якої Раїсі обіцяв своїм виборцям. Нагадаємо, йдеться про договір, за яким іранські ядерні об’єкти перевіряються в обмін на зняття частини санкцій. Серед переваг для Ірану, угода передбачає дозвіл постачати іранську нафту в США та країни Європи — в часи існування угоди ці ринки збуту приносили країні значні доходи. Зараз переговорний процес перебуває в напівмертвому стані, але включення Ірану у російсько-українську війну на боці РФ поставить хрест на самій ідеї відродження угоди. Невідомо, чи пробачить цей провал іранський електорат.

 

Що, крім України

 

Однією із заявлених тем саміту була Сирія, де справді відбуваються важливі процеси. Виведення Росією частини свого контингенту та нова військова операція, яку анонсував Ердоган, змінюють баланс сил в країні. Експерт з Близького Сходу Українського інституту майбутнього Ілія Куса у своєму коментарі BBC висловлює думку, що зустріч в Тегерані була присвячена переважно сирійському питанню, де між Іраном та Росією існують суперечки.

На думку експерта, Іран саме тому зараз не можна називати союзником Росії, оскільки між ними немає достатнього ступеня довіри. В Сирії Росія обмежує іранський вплив і заважає його поширенню на райони поблизу Ізраїлю. Тимчасом для Тегерану позиції в цих районах важливі саме для того, щоб чинити тиск на Ізраїль. Також Куса вважає, що «поки не похована ядерна угода, іранці не будуть наражатися на такі ризики». При цьому можливість додаткових санкцій з боку Заходу, на його думку, нівелює вигоду Ірану від продажу  БПЛА.

 

Читайте також: Фіктивний суверенітет. Через що протестували в узбецькому Каракалпакстані

 

В сухому підсумку, можна ще раз констатувати, що продаж безпілотників Росії буде коштувати Ірану дуже дорого. США та їхні союзники мають важелі впливу на країну і будуть їх використовувати. При цьому важко спрогнозувати, чи може бути досягнута домовленість, адже невідомо, що саме пропонує іранцям РФ, і в якому етапі перебуває підготовка «ядерної угоди».

95