Протягом п’яти років Віктор Янукович стверджував, що він демократ, поміркований та може виступати об’єднувачем — усе те, чим помаранчева еліта швидше за все не була. За два місяці свого президентства Янукович показав, що він авторитарний, радикальний та не є об’єднувачем — усе те, у чому його звинувачували у 2004 році помаранчеві революціонери.
Він виявився шахраєм, а його уявне перевтілення за допомогою американського політичного консультанта Пола Манафорта було не що інше, як ретельно сплановане шахрайство.
Спромігшись скоординувати роботу уряду лише за два місяці (нацисти використовували спеціальний термін для описання такої ж майстерності Гітлера у 1933 — Gleichschaltung),Янукович та його команда донів перебувають на гребені хвилі. Відверто прибравши диктатуру до своїх рук, вони вже не можуть відступати. Тепер їм необхідно консолідувати їхню владу, знищити усю опозицію та перетворити Україну на Донбас, адже їхня легітимність залежить від цього та будь що, що менше за повну перемогу, вважатиметься за поразку.
Тому українці скоро побачать подальший наступ на демократію та українську ідентичність. Дійсно, так як українська мова, культура та ідентичність тісно пов’язані з демократією та Заходом, а російська мова, культура та ідентичність, на жаль, тісно пов’язані з авторитаризмом та радянським минулим, Янукович буде атакувати і демократію, і українську ідентичність з однаковою енергією. Фюрерські замашки Януковича — це всього лише інша сторона антиукраїнської істерії міністра освіти Дмитра Табачника.
Якщо цьому не протистояти, насилля над демократією та українською ідентичністю продовжуватиметься та набуватиме наступних форм:
· Поступове перетворення Верховної Ради на покірну інституцію за прикладом російської Думи.
· Розганяння демонстрацій з уживанням сили та, за необхідності, насильства.
· Притискання, переслідування та можливе «зникнення» опозиційних лідерів загалом та відвертих націонал-демократичних та націоналістичних лідерів зокрема. Конкретні мішені: Юлія Тимошенко, Олег Тягнибок, Анатолій Гриценко.
· Згортання автономії університетів. Конкретні мішені: Києво-Могилянська академія, Острозька академія та Київський католицький університет.
· Повторне впровадження цензури, подальше оподаткування і фінансові, бюрократичні та юридичні обмеження незалежних мас медіа. Конкретні мішені: «Український тиждень», «Дзеркало тижня», «Газета по-українськи», «Українська правда», «Kyiv Post», П’ятий канал.
· Притискання, переслідування та можливе «зникнення» відвертих журналістів, гуманітаріїв та письменників. Конкретні мішені: Микола Рябчук, Оксана Забужко, Юрій Макаров, Ярослав Грицак, Юрій Андрухович, Дмитро Павличко.
На щастя, Україна, як писав проникливий президент Леонід Кучма, не Росія. В Україні досі є енергійне громадянське суспільство та політична опозиція. У неї також є резонуюча діаспора яка, можливо, буде спостерігати за диктаторськими планами Януковича.
Хто переможе — прибічники авторитарної влади Януковича чи націонал-демократи?
Януковичу буде необхідно знищити опозицію, аби перемогти. Диктатор не може бути диктатором, поки існує опозиція. Опозиція повинна лише стримувати Януковича задля своєї перемоги. Її завдання — продемонструвати, що його можна зупинити.
Перед Януковичем постане значно серйозніше завдання, так як необхідні ресурси виявляться меншими, аніж вимагають його султанські амбіції, та тому що громадянське суспільство та опозиція занадто сильні та занадто чисельні, щоби їх залякувати, вбивати чи депортувати, як це було за старих добрих часів товариша Сталіна. Крім того, масові арешти чи масові зникнення можуть призвести до того, що навіть Берлін та Париж звернуть на це увагу.
У результаті, Янукович неминуче програє, та все ж він зумовить значну шкоду Україні у процесі свого «падіння». Поділ України на Схід та Захід поглибиться, радикальні сили мобілізуються та спокусяться на жорстокість, влада зробить вигляд, що не помічає розвитку антисемітизму серед проросійських виборців, які активізуються, а іноземні прямі інвестиції перестануть надходити.
2012 рік може стати роком краху Януковича з кількох причин.
По-перше, до того часу його диктаторські замашки стануть очевидними навіть для тих українців, хто досі схильний вірити йому на слово. Сталіністи, звичайно, будуть раді повному Gleichschaltung, але ті українці, які прагнуть альтернатив, які мають почуття власної гідності та пристойності, а таких більшість, не будуть у захваті.
По-друге, його нездатність або небажання реформувати економіку та покращувати рівень життя також стануть явними. Всупереч популістській риториці, диктатори перш за все зацікавлені у їхньому особистому збагаченні та збагаченні їхніх поплічників.
По-третє, громадянське суспільство, незалежні ЗМІ та політична опозиція будуть, навіть перед обличчям відкритого придушення, жити, навіть якщо і не дуже добре. Після кількох років переслідування та придушення вони будуть озлоблені, більш зосереджені та більш дружні, а некомпетентність опозиційних політиків помаранчевої епохи залишиться у далекому минулому.
По-четверте, парламентські вибори, заплановані на 2012 рік, так само як і у 2004-му, слугуватимуть відмінною нагодою для мобілізації людей проти режиму. Навіть фашистські налаштована Росія продовжує проводити всезагальні вибори, а Януковичу не залишиться нічого іншого, як наслідувати приклад Владіміра Путіна.
По-п’яте, у правлінні Януковича з’являтимуться тріщини, так як колишні прихильники, які турбуються про своє політичне спасіння, ставатимуть перебіжчиками та приєднуватимуться до опозиційного табору. Авторитарні режими завжди і всюди були нестійкими, вони особливо чутливі до розколу еліт, адже у такому випадку лави опозиції поповнюються, а можливість поразки та покарань стає реальністю. Ось побачите, що Сергій Тігіпко вилетить не пізніше кінця 2011 — початку 2012 року.
По-шосте, Україна прийматиме чемпіонат УЄФА з футболу у 2012 році та, як наслідок, стане об’єктом підвищеної міжнародної уваги, туризму та висвітлення у пресі. Чемпіонат з футболу змусить владу щонайменше удавати демократію та зменшити переслідування та утиски опозиції, таким чином надаючи шанс опонентам режиму.
Ці шість факторів запросто могли би зумовити «чудовий шторм». Звичайні українці, розчаровані та озлоблені у період передвиборчої мобілізації, можуть приєднатися до сил існуючих еліт та таких, що зазнали шкоди, та, розслабившись через чемпіонат УЄФА, ставити вимоги, які влада не зможе стримати та яким не зможе опиратися.
Якщо пощастить, Янукович купить квиток в один кінець на експрес «Київ-Владивосток».
Олександр Мотиль — редактор та дописувач Атлантичної Ради, професор політичних наук у Рутгерському університеті в Нью-Арку. Ця стаття вперше буда опублікована у газеті «Kyiv Post».