Автор вказує на погіршення торговельного балансу між Україною і Китаєм на користь останнього та зміну структури цієї торгівлі. Так, понад 76% вітчизняного експорту до Китаю вже тепер становить руда, тоді як 47,6% імпорту з Піднебесної – продукція машинобудування та електротехніки, а решта – хімічної, легкої та металургійної промисловості.
Автор прогнозує, що в Україні Пекін цікавитиме можливість встановлення контролю над банківською системою, отримання генпідрядів на реалізацію інфраструктурних проектів задля нарощування експорту власних конструкційних матеріалів, обладнання та будівельно-монтажних послуг, а також збільшення постачання до Китаю промислової сировини і продовольства.
При цьому Китай не готовий інвестувати в Україну, а прагне обмежитися кредитами під державні гарантії, «але напрями використання позичених коштів прагне визначати на свій розсуд і в інтересах насамперед власної економіки».
Автор зауважує, що китайська економічна експансія має дві складові: торговельну та кредитно-інвестиційну.
Перший етап позначений швидким зростанням позитивного торговельного сальдо КНР із потенційною жертвою, у процесі якого відбувається накопичення, фактично за її ж рахунок, необхідного капіталу для подальшого кредитно-фінансового підпорядкування.
Останнє, своєю чергою, неодмінно супроводжується додатковим стимулюванням попиту на китайські товари та послуги. Відтак коло замикається, а реальні активи країни, що зазнає експансії, поволі переходять під контроль Піднебесної.
«Причому, як доводить світовий досвід, логіка її інтервенції у підсумку веде до колонізації території не лише в економічному, а й у демографічному сенсі шляхом завезення обслуговуючого персоналу на новозбудовані об’єкти. Потенційні жертви, діставши тимчасову можливість споживати більше, ніж виробляти, поволі перетворюватимуться на таку собі освоєну землю, багату на потрібні КНР ресурси або інші цінні властивості», – йдеться у статті.
Автор відзначає, що Україна досі швидко проходила перший етап такого підкорення і нині впритул наблизилася до другого.
Нагадаємо, у червні Україна і Китай підписали угоду про надання нашій державі можливість залучення $3 млрд на реалізацію проектів в агросекторі. Крім того, у липні сторони підписали договір про про співпрацю в реалізації програми заміщення в Україні споживання природного газу вугіллям на загальну суму $3,66 млрд. Ці угоди уже забезпечені змінами до українського законодавства про надання держгарантій для китайських кредитів.
Детальніше читайте у статті «Україна як сировинна колонія» №34 «Українського тижня».