«Україна чітко продемонструвала своє прагнення та рішучість жити за європейськими цінностями та стандартами», – заявила 17 червня президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, — «Українці готові померти за європейську перспективу. Ми хочемо, щоб вони жили з нами європейською мрією», — написала вона у твіті пізніше. Найважливіше рішення українці почують наступного тижня під час зустрічі Європейської ради у Брюсселі. Лідери ЄС мають вирішити, чи згодні вони надати Україні та Молдові статус кандидата на вступ до Євросоюзу. Щоб дізнатися більше деталей Тиждень поговорив із керівником Програми Східної Європи Польського інституту міжнародних справ (PISM) Даніелем Шеліґовським та старшим аналітиком Центру «Нова Європа» Леонідом Літрою про те, чи можна чекати позитивного рішення наступного тижня і який шлях Україні та Молдові, яка також вчора отримала «зелене світло» щодо своєї європейської перспективи від Європейської комісії, ще слід пройти до членства у Євросоюзі.
Даніель Шеліґовський, керівник Програми Східної Європи Польського інституту міжнародних справ (PISM)
— Чи можемо ми очікувати позитивного рішення Європейської Ради щодо надання Україні статусу кандидата на членство в ЄС після візиту до України чотирьох європейських лідерів 16 червня (президента Франції Емманюеля Макрона, канцлера ФРН Олафа Шольца, премʼєр-міністра Італії Маріо Драґі та президента Румунії Клауса Йоганніса) та рекомендації Європейської Комісії 17 червня?
— Ми не можемо бути на 100% певні до самого кінця. Гадаю, що візит президента Франції Емманюеля Макрона, канцлера ФРН Олафа Шольца, премʼєр-міністра Італії Маріо Драґі та президента Румунії Клауса Йоганніса став доволі сильним політичним сигналом. Більші країни ЄС, щонайменше Франція, вважалися противниками членства України в Євросоюзі. Тож, на мою думку, це був сигнал не лише для українців, але також для тих країн ЄС, які в цей момент все ще вагаються чи проти надання Україні статусу кандидата на членство в ЄС. Гру ще не завершено і переговори триватимуть аж до завершення саміту Європейської ради.
— Чи можуть деякі менші країни ЄС, які були скептичними щодо надання Україні європейської перспективи, заблокувати рішення Європейської ради?
— Візит Шольца, Макрона та Драґі до Києва важливий у тому сенсі, що вони зобовʼязалися переконати інші країни підтримати надання Україні статусу кандидата. Вони приїхали до Києва, аби заявити, що вони підтримують це рішення. Це свого роду зобовʼязання, наскільки я розумію, і їхній месидж був такий, що вони тепер будуть в одному таборі із Польщею та іншими країнами, що активно виступають за надання Україні статусу кандидата.
— Зустріч Європейської Ради має відбутися наступного тижня. Якщо рішення саміту буде позитивним, чого чекати далі? Скільки років, на вашу думку, потрібно Україні, аби врешті стати членом ЄС?
— Рішення Європейської Комісії 17 червня – це перший крок, далі потрібно, аби Європейська Рада одноосібно його також підтримала. Тоді, насправді, починається довгий і важкий процес. Від отримання статусу кандидата до початку переговорів про членство ще довгий шлях. Далі потрібне наступне одностайне рішення Європейської Ради, коли всі 27 держав-членів визнають, що Україна є на шляху до членства, тому що бути кандидатом і бути членом – це абсолютно різні речі. У висновках ЄК 17 червня є речення про те, що Комісія рекомендує надати Україні статус кандидата, розуміючи, що деякі важливі кроки в плані реформ повинні Україна ще має зробити. Це свого роду політичний компроміс. Брюссель насправді говорить про те, що рекомендує державам-членам надати Україні статус кандидата, але необхідно також провести деякі реформи, перш ніж Україна зможе фактично почати переговори з ЄС. Те, що ми ймовірно зможемо отримати на майбутньому саміті Європейської Ради, — це надання Україні статусу кандидата, але потім перед нею постане ще багато роботи, перш ніж відбудеться ще одне засідання Європейської Ради, ще одне голосування, після чого й почнеться весь процес переговорів. Я не згоден з оцінкою, яку дають у Франції, що на проходження цього процесу знадобиться більше десяти років. Якщо є політична воля з обох сторін, як в Україні, так і серед країн-членів, весь процес може зайняти близько десяти років.
Леонід Літра, старший аналітик Центру«Нова Європа»
— 16 червня відбувся візит чотирьох європейських лідерів (президента Франції Емманюеля Макрона, канцлера ФРН Олафа Шольца, премʼєр-міністра Італії Маріо Драґі та президента Румунії Клауса Йоганніса) до України. Три країни (Франція, Німеччина та Італія), думка яких є надзвичайно впливовою, коли йдеться про рішення надати Києву європейську перспективу, заявили про свою підтримку. 17 червня Єврокомісія рекомендувала надати Україні та Молдові статус кандидата на вступ у ЄС. Чи вважаєте ви, що майбутнє засідання Європейської Ради буде успішним для України та Молдови? Чи є у нас ще є якісь перешкоди?
— Обидві країни, ймовірно, отримають статус кандидата на засіданні Ради наступного тижня. Ми маємо підтримку всіх ключових країн. Звичайно, рішення Ради приймається одностайно, тому можуть бути сюрпризи. Утім, гадаю, що лідери Німеччини та Франції не висловлювали б свою підтримку, не переконавшись, що всі країни з ними по один бік. Тому на мою думку, рекомендацію Комісії щодо надання статусу кандидата на вступ до ЄС Молдові та Україні буде підтримано на наступній зутрічі Європейської Ради
— А якою є Ваша думка щодо європейських перспектив Грузії?
— У ситуації з Грузією Європейська Комісія знайшла правильний баланс. Вони зберегли живою перспективу кандидатства на вступ для ЄС для цієї країни. Згідно з ЄК, якщо Грузія проведе певні реформи (є відповідний список), то також може піти шляхом Молдови та України. Це означає, що Грузія має продемонструвати, що вона віддана верховенству права, демократичним принципам і тоді в певний момент ЄС продемонструє, що може переглянути своє рішення.
Читайте також: Очікування та реальність
— Є країни, що все ще виступають проти надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС. Чи може рішення цих країн стати сюрпризом на зустрічі Європейської Ради наступного тижня?
— Дуже важко протистояти такому рішенню, коли ти в основному ізольований і самотній. Якби Данія (яка опонувала рішенню надати Україні статус країни кандидата на вступ до ЄС – Ред.) мала на своєму боці відомих гравців, таких як Німеччина та Франція, це було б проблемою. Але в цей момент ми маємо непохитну підтримку з боку Німеччини. Не лише Данія, Франція та Німеччина, але й Нідерланди, та Швеція в певний момент були скептично налаштовані. Після заяви Шольца, Макрона та Драґі 16 червня, наступного дня у Стокгольмі заявили, що збираються підтримати рішення щодо надання Києву статусу кандидата. Данія у свою чергу не збирається залишатися ізольованою і єдиною, хто його блокуватиме. Нідерланди були тією країною, яка намагалася знайти компроміс, висунувши список реформ, які необхідно провести після отримання цього статусу. Гадаю, що всі задоволені тією формулою, яка є нині, оскільки все ще є занепокоєння щодо боротьби з корупцією, верховенства права, судової реформи в Україні. Але щоб не втратити момент, в ЄК запропонували надати Києву статус кандидата, який, я впевнений, буде підтримано на саміті. Тоді м’яч опиниться на боці Києва. Опісля Україні треба буде довести, що вона варта статусу кандидата, проводить відповідні реформи і прямує до початку переговорів.
— Як довго може тривати шлях до членства у ЄС для України?
— Я б не хотів спекулювати з цього приводу, оскільки процес вступу може тривати по-різному. З одного боку ми маємо історію попередніх вступів до організації, які тривали 5-6-7 років. У той же час, ми маємо досвід балканських країн, для яких процес вступу затягся значно довше. Деякі з них, як наприклад, Північна Македонія, отримали статус кандидата ще у 2009 році, але ані на крок не наблизилися до членства. Це означає, що Брюссель мусить вирішити деякі питання перед наступним розширенням. У першу чергу, це внутрішня реформа ЄС.
Це найбільша проблема, на мою думку, і ми в Центрі «Нова Європа» вже про це згадували: надання Україні статусу кандида – це добре, але цього недостатньо. Нам потрібне щось середнє між статусом кандидата та членством, інакше ми можемо втратити імпульс, як це сталося із деякими країнами на Балканах. Отже, ми повинні переконатися, що між кандидатством та членством є певні перехідні етапи, певні винагороди за проведення реформ, щоб країни не втратили свою мобілізацію до реформ. Гадаю, це може бути доступ до єдиного ринку і чотирьох свобод ЄС. Тож після отримання статусу кандидата, країна могла б приєднатися до єдиного ринку та чотирьох свобод ЄС. Таким чином, нам було б легше приєднатися до самого ЄС пізніше. У всякому разі, на мою думку, процес вступу України займе понад 10 років, не кілька років, як дехто говорить.