Україна та Катар встановили дипломатичні відносини 13 квітня 1993 року, але наступні 20 років залишалися без дипломатичного представництва в країнах. Останні декілька років спостерігається інтенсифікація політичного діалогу між державами.
Питання поваги до територіальної цілісності та суверенітету, можливість проводити незалежну зовнішню політику є об’єднуючими для двох країн. Катар є перспективним партнером для України, як в енергетичній, так і дипломатичній сфері, що стосується окремих питань українсько-російської війни, а також в контексті більш широкого співробітництва з арабськими країнами.
Що впливає на формування зовнішньополітичного курсу Катару
Домінуючою фігурою політичного ландшафту Катару є емір Тамім бін Хамад Аль Тані, який перебуває на посаді з 2013 року. Він зміцнив свої позиції після двох серйозних криз (у 2014-му і у 2017–2021 роках), під час яких сусідні держави на чолі з Саудівською Аравією намагалися змусити Катар відмовитися від незалежної регіональної політики. В результаті молодий емір змінив зовнішню політику Катару, відійшовши від наступальної регіональної політики, яку проводив його батько і намагався повернутися до ролі посередника у регіональних справах, яку Катар виконував до 2011 року.
Для Катару питання поваги до територіальної цілісності та суверенітету не є пустими словами. За останні 40 років неодноразово лунали заяви від представників, наприклад, Саудівської Аравії, що Катар це вигадана країна. Конфлікт навколо демаркації кордону, а також незначні збройні інциденти на катарсько-саудівському кордоні у 1992 і 1994 роках були значним викликом. З іншого боку, іракське вторгнення в Кувейт продемонструвало, що Саудівська Аравія не може бути гарантом безпеки для малих держав регіону. Цей страх також походить від історичних претензій сусіда на Катар і принаймні однієї невдалої спроби перевороту в лютому 1996 року, однією з причин якого вважалося оголошення далекосяжної програми модернізації та політичної лібералізації Катару.
З середини 1990-х років Катар застосовує три стратегії, щоб зменшити свою залежність та посилити роль у міжнародній політиці: постачання скрапленого газу якомога більшій кількості країн, американська військова присутність як гарантія захисту з боку США і активне використання «м’якої сили», що передбачає значні інвестицій у ЗМІ, освіту та спорт.
Розширення видобутку газу, зосередження на СПГ зробило емірат всесвітньо затребуваним постачальником газу, значення якого для відповідних ринків продовжує зростати. Починаючи з 1990-х років керівництво Катару цілеспрямовано працювало над тим, щоб зробити країну найбільшим у світі експортером газу. Емірат має треті за величиною запаси газу в світі після Росії та Ірану, але, на відміну від них, має доступ до сучасних технологій, а також ринків збуту, оскільки дві інші країни перебувають під санкціями. Протягом багатьох років Катар постачав близько третини світового СПГ, розширив інфраструктуру та впроваджував технології, які здешевили зрідження та транспортування СПГ. Було інвестовано значні кошти у власний танкерний флот, який у 2015 році був більшим, ніж у будь-якого конкурента, і налічував більш 60 сучасних суден.
Читайте також: «Найпомітніша спроба» чи «провал» Зеленського: світові медіа про Саміт миру
Незважаючи на блокаду, яка була розпочата деякими арабськими країнами проти Катару у 2017 році, компанії з США, Китаю, ЄС, Росії та Індії виявляли великий інтерес до катарських проєктів. Натомість, Катар все більше інвестував у газову інфраструктуру в країнах-споживачах. Газова політика значною мірою сприяла тому, що ізоляція емірату з боку Саудівської Аравії, ОАЕ, Бахрейну та Єгипту не була успішною. Катар став надто важливим для світових ринків газу, щоб великі енергетичні компанії відмовилися від ведення з ним бізнесу.
Міцність позиції Катару стала ще більш очевидною у 2022 році. Російське вторгнення в Україну та подальші санкції проти російської енергетичної промисловості призвели не лише до значного, хоч і короткочасного, зростання цін. Значення Катару як потенційного постачальника газу різко зросло, оскільки спеціалізація на СПГ дозволила гнучко реагувати на потреби ринку. Зокрема, емірат відкрив потенціал для освоєння нових ринків Європи.
Найважливіша авіабаза США на Близькому Сході в Аль-Удейді.
Упродовж останніх 30 років Катар вважає політику Саудівської Аравії та Ірану, які неодноразово мали конфлікти з малими державами Перської затоки, основним викликом своєї національної безпеки. Відповідно, лідери емірату намагалися компенсувати це встановленням тісних зв’язків із США. Найбільш важливим кроком стало розміщення американських військових на авіабазі Аль-Удейд у 2003 році.
Крім того, наприкінці 2002 року Центральне командування збройних сил США, відповідальне за регіон між Єменом та Афганістаном, створило свій регіональний штаб (Центральне командування передових сил США) у Катарі. Для емірату присутність біля 10 тисяч американських військових стало важливим фактором безпеки.
У 2017 році Катар і США схвалили спільні ініціативи щодо боротьби з тероризмом і його фінансуванням, а також домовилися про подальше розширення американської бази Аль-Удейд і модернізацію командного центру ВПС, що значною мірою було профінансовано Катаром. Крім того, Катар запропонував, щоб новий порт Хамад, офіційно відкритий у вересні 2017 року, використовувався військовими кораблями П’ятого флоту США.
Війна Росії проти України та її наслідки для енергопостачання значно посилили позиції Катару на газових ринках і відповідним чином вплинула на американо-катарські відносини. У січні 2022 року президент Байден оголосив, що уряд США класифікує Катар як «головного союзника поза НАТО».
Хоча це не є зобов’язанням США захищати Катар, однак вважається ознакою особливо тісних відносин із США. До 2022 року такий статус в Перській затоці мали лише Кувейт і Бахрейн, а в інших частинах Близького Сходу – Ізраїль, Йорданія, Єгипет, Туніс і Марокко.
Активне використання «м’якої сили», а саме інвестиції в медіа, культуру, освіту, туризм і спорт, щоб підняти власний авторитет і стати центром знакових подій світового масштабу, надійним переговірником та близькосхідним союзником США – були визначені серед пріоритетів емірату. Інвестуючи в медіа, культуру та освіту, сприяючи туризму та приймаючи великі спортивні заходи, емірат прагне підвищити свій авторитет і статус.
Education City в Досі. Джерело: https://www.qf.org.qa/
Телеканал аль-Джазіра, заснований у 1996 році, став революцією в арабському медіа-ландшафті і найпопулярнішим новинним каналом в арабському світі. Із зростанням доходів від експорту нафти та газу Катар почав розширювати свою стратегію м’якої сили на освіту, науку та культуру. Інвестиції в ці галузі надходять через Фонд Катару, який був заснований у 1995 році. Фонд заснував філії американських, британських і французьких університетів і аналітичних центрів у комплексі під назвою Education City. Також було створено 88 культурних установ.
Посередник у регіональних конфліктах
З приходом еміра Хамада до влади у 1995 році Катар прагнув стати регіональним посередником. На початку 2000-х років Катар почав процес зближення з Іраном, головним регіональним суперником Саудівської Аравії, зокрема через необхідність узгоджувати спільне використання газового родовища. Коли відносини між Іраном і Саудівською Аравією та їхніми союзниками помітно погіршилися у 2005 році, Катар почав виступати посередником між ними. Таким чином, емірат мав намір показати, зокрема, США і Заходу, що він може зробити свій внесок у вирішення проблем на Близькому Сході і за його межами. Починаючи з 2005 року, Доха була головним посередником у конфліктах між палестинцями (Організація визволення Палестини і ХАМАС), у Судані (повстанці та уряд Дарфуру), у Ємені (хусити та уряд) і в Лівані, між Ізраїлем та Палестиною, між США і талібами (зокрема і щодо виведення американських військ з Афганістану) тощо.
Після початкових планів амбітного перегляду регіонального порядку в арабському світі початку 2010-х, починаючи з 2013 року, Доха зменшила свої амбіції, але все ще претендує на регіональне лідерство. Катар намагається деескалювати регіональні конфлікти, позиціонуючи себе як ексклюзивного і надійного посередника, якому не має альтернативи. Він підтримує робочі відносини з Іраном та його союзниками в регіоні, а також з ХАМАС, Талібаном, «Братами-мусульманами», що неодноразово провокувало конфлікти з іншими арабськими країнами, такими як Саудівська Аравія та ОАЕ. Це, зокрема, призвело до посилення відносин із Туреччиною.
Під час візиту делегації Української призми до Катару у квітні 2024 року, посередництво — як бренд, як основа зовнішньої політики країни звучало під час кожної зустрічі з катарською стороною, що підтверджувало укорінення цього підходу на всіх рівнях – від державного до експертного.
Україна та Катар
Дипломатичні відносини між Україною і Катаром були встановлені у 1993 році, але майже 10 років потому не демонстрували динаміки, зокрема через те, що у 1990-х роках Україна мала обмежену дипломатичну активність за межами традиційних напрямів взаємодії з партнерами і сусідами та не мала достатньої кількості дипломатичних місій в багатьох регіонах світу. В цей час Катар тільки накопичував ресурси, а грандіозні проєкти, які будуть привертати увагу всього світу, перебували або на початковій стадії реалізації, або на етапі ідей. Перший візит українського міністра закордонних справ до Катару відбувся лише в січні 2002 року, в період, коли після терактів 9\11 Близький Схід привернув увагу всього світу.
Справжній прорив у двосторонніх відносинах відбувся вже у 2010-х роках після офіційних візитів еміра Держави Катар до України і візиту прем’єр-міністра України та президента України до Держави Катар, та відкриття посольств обох країн. На столі переговорів були ситуація на Близькому Сході через драматичні події «Арабської весни», постачання українського зерна для Єгипту, масштабні плани будівництва в Катарі, інвестиційні можливості Катару для різних галузей промисловості, енергоресурси та катарський досвід освоєння шельфу.
Читайте також: Катар у центрі світової уваги: футбол, права трудових мігрантів та лавина корупції
Наступний період характеризувався спробою відновити контакти після кількарічної паузи і зміни влади в Україні. У березні 2018-го в рамках регіонального турне відбувся офіційний візит президента України до Держави Катар.
Останні два роки можна охарактеризувати високим рівнем контактів і комунікації між лідерами двох держав. Президент Володимир Зеленський кілька разів розмовляв телефоном з еміром Катару – шейхом Тамімом бін Хамадом Аль Тані. Вже 4-5 квітня 2021 року відбувся офіційний візит президента України до Держави Катар. У цей період українська сторона активно шукала інвесторів для різноманітних проєктів. Катар, зі свого боку інвестував в логістичні, інфраструктурні та інші проєкти по всьому світу з метою збільшення своєї стратегічної присутності. За результатами контактів катарські інвестори зайшли в український порт Ольвія. Крім того, в Катарі, як і в інших країнах Перської затоки, уважно придивлялися до саудівського досвіду інвестування в український агросектор.
Контакти президента Зеленського і еміра Таміма у 2020 і 2021 роках відіграли важливу роль після початку широкомасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Вони заклали базу для плідної взаємодії і додали аргументів для позиції Катару щодо поваги до територіальної цілісності і незалежності України, яка була оприлюднена в перші дні після початку агресії.
Позиція Катару щодо російської агресії проти України визначається низкою факторів. Серед них можна виділити власний досвід регіональної ідентичності та необхідності враховувати позицію партнерів, які гарантують безпеку країни; зовнішньополітичні пріоритети, економічні інтереси; уявлення про свою місію посередника і, нарешті, пануючі погляди в регіональних міжнародних об’єднаннях, до яких входить країна.
Катар був більш чутливий до позиції Сполучених Штатів, порівняно з ОАЕ, які зайняли більш м’яку позицію щодо Росії. Незабаром після того, як Володимир Путін оголосив «спеціальну військову операцію» проти України, Катар, а також Кувейт позиціонувалися як дві країни, що є членами Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ), які, принаймні риторично, найбільше підтримували Київ. Катар та Кувейт — наразі також єдині монархії Затоки, які голосують за засудження порушень прав людини в Криму та підтримують Україну в питанні репарацій.
Така позиція Катару пояснюється не стільки і не тільки бажанням діяти в унісон зі США. Швидше ця позиція відповідає актуальному досвіду країни, яка зазнавала різних форм тиску і агресії з боку більших сусідів.
Реакція Дохи на вторгнення Росії в Україну була пов’язана із переконанням Катару в тому, що норми міжнародного права, які визнають незаконним застосування сили і анексію території менших сусідів, мають виконуватися. Цей підхід перегукується зі зверненням президента Зеленського в перший місяць війни під час Доха Форуму: «Щоб той, хто у 28 разів більший, не думав, що може дозволити собі все що завгодно. І щоб ядерний статус держави не слугував їй дозволом на будь-яку несправедливість проти інших держав».
Найважливіша для України посередницька місія Катару почалася восени 2023 року, коли Доха підключилася до вирішення надзвичайно складної проблеми — повернення з території РФ викрадених українських дітей. Вже за кілька місяців після візиту катарського прем’єр-міністра до Києва у липні 2023 року, за посередництва Катару, до України з Росії повернулась перша група дітей. Таке посередництво не було одноразовим, а добрий особистий контакт між представниками України та Катару забезпечив високий рівень залученості у справу.
Посередницька роль Катару базується на прагненні корисності через взаємозалежність, що робить його незамінним партнером, який об’єднує державних і недержавних акторів, малі та великі держави, малоймовірних партнерів та ідеологічних суперників. Позиціонування себе як геополітичного центру для посередництва та діалогу є важливим компонентом мережево-центричного підходу емірату.
Поряд із геополітичними та ідейними чинниками, енергетичні інтереси значною мірою формують погляди Катару на війну в Україні. Як виробник газу Доха отримує безпрецедентний шанс посилити позиції на європейському ринку. Росія своїми руками віддала 40 % найбільш преміального ринку світу своїм конкурентам.
Незважаючи на напруженість між Дохою та Москвою, є приклади прагматичної співпраці двох країн, зокрема у сферах спорту, туризму, інфраструктури та інвестицій. Значні інвестиції Qatar Investment Authority (QIA) у російський нафтовий гігант «Роснефть» також вплинули на позицію Дохи, зокрема санкційну політику проти Росії. Катар утримується від підтримки санкційного режиму Заходу проти Росії. Незважаючи на те, що вартість інвестицій QIA в Росії впала через санкції, заборони на польоти та знецінення рубля, Суверенний фонд добробуту Катару (SWF), поки що не виводив свої інвестиції з російської економіки.
Зустріч прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля та прем’єр-міністра, міністра закордонних справ Держави Катар шейха Мухаммада бін Абдулрахмана бін Джассіма Аль Тані 28 липня 2023 року в Києві
Новий етап залученості Катару в українські справи знаменував візит 28 липня 2023 року прем’єр-міністра, міністра закордонних справ Катару шейха Мухаммада бін Абдулрахмана Аль Тані до України. Під час липневого візиту катарська сторона підтримала низку зовнішньополітичних ініціатив України, зокрема Формулу миру, Зернову ініціативу, а також оголосила про виділення $100 мільйонів на гуманітарні програми. Цей візит дав старт катарській місії з повернення українських дітей, незаконно викрадених РФ. На сьогодні лідери і представники України і Катару знаходяться в постійній комунікації.
Можливості поза посередництвом
Між Україною і Катаром в останні роки склалися достатньо інтенсивні відносини. Для їх підтримання корисними будуть нові ініціативи в економічній, культурній і політичній сферах.
Враховуючи унікальний катарський досвід переговорника і медіатора, бажаним є поширення участі Катару на звільнення не тільки дітей, але і цивільних заручників.
Україна і Катар можуть розширити взаємодію в декількох міжнародних організаціях. У першу чергу йдеться про МАГАТЕ, якому Доха приділяє значну увагу. Питання ядерної безпеки та розвитку мирного атому є перспективним. Катар також може бути важливим у рамках ООН, особливо під час голосування в Генеральній Асамблеї, для залучення інших країн регіону на користь України.
Не зважаючи на триваючу агресію проти України, з Катаром вже варто розвивати інвестиційні плани. Катарській стороні доцільно запропонувати спільні проєкти логістичних хабів у сусідніх з Україною країнах Східної Європи. Такі пропозиції можуть спиратися на присутній попит і на наявний у Катару досвід розвитку портової інфраструктури в Туреччині (порт Анталья), Нідерландах (порт Роттердам), а також розвиток Qatar Airways вантажних терміналів на перспективних напрямках. Транспортна і логістична інфраструктура на західному кордоні України у будь-якому випадку буде потребувати розширення і вдосконалення.
Енергетична сфера має потенціал для співробітництва не тільки з точки зору постачання енергоресурсів до України. Зараз Катар стає одним з ключових гравців на європейському ринку газу і перед нашими країнами відкриваються можливості для співпраці в зберіганні катарського газу в підземних газосховищах України.
Серед нових сфер співробітництва можна розглядати розширення торгівлі послугами, зокрема розвиток інноваційних технологій та ІТ, де за рахунок катарських інвестицій та українських технологій та досвіду можна зайняти нові ніші на Близькому Сході. При чому, це може стосуватися як цивільних технологій, так і подвійних, а також військових, наприклад виробництва безпілотників.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Нові глобальні партнерства – експертна дипломатія та адвокація» за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження»