За дивним збігом обставин до початку кризи в Україні відносини Бразилії та Індії зі США переживали не найкращі часи. На початку осені 2013 року президент Бразилії Ділма Руссефф скасувала свій візит до Сполучених Штатів, бо з оприлюднених Едвардом Сноуденом даних довідалася про те, що була об’єктом стеження. Відтоді відлига у відносинах між цими країнами все ніяк не настане. За кілька місяців у Нью-Йорку індійську дипломатку Дев’яні Хобраґаде звинуватили в шахрайстві, наданні неправдивої інформації щодо зарплати своєї покоївки та порушенні міграційних норм США. Арешт Хобраґаде розлютив Делі – Індія закинула Сполученим Штатам порушення дипломатичного імунітету, понад те, зняла охорону поблизу посольства. Після візиту Джорджа Буша 2006 року й тимчасового взаємного потепління індійсько-американські відносини як ніколи погіршилися. Цікаво, що Дев’яні повернулася в Делі, а тим часом її чоловік і діти (американські громадяни) лишилися в Америці.
Такі гострі реакції Делі на дипломатичний конфлікт не порівняти з тим, як Бразилія та Індія реагували на кризу в Україні, розстріл мирних демонстрантів на Майдані, окупацію Криму Росією та підтримку росіянами сепаратистів на Сході країни. У той час як у цих українських регіонах життя 12 бразильських футболістів, що грають у складі ФК «Шахтар» (Донецьк), та понад тисячі індійських студентів опинилося під загрозою. Зрештою, більшість цих людей вдалося безпечно евакуювати, однак у своїй офіційній позиції країни зберігають обережність.
7 березня представник Бразилії у МВФ Пауло Ноґейра Батіста застеріг, що не варто послаблювати стандарти фонду заради надання Україні більшої позики. 6 березня міністр закордонних справ Індії сказав, що конфлікт в Україні слід вирішити шляхом вільних і чесних виборів, які «задовольнили б устремління всіх прошарків населення». Враховуючи, що Росія є одним із найбільших постачальників зброї в Індію, заява, яка пролунала того самого дня із вуст радника з питань національної безпеки Шившанкара Менона, мовляв, РФ має «легітимні» інтереси в Україні, була очевидним ляпом. Тим часом Південну Африку більше турбують економічні наслідки кризи в Україні.
Багатьох засмучує, що в публічних заявах спостерігачі, аналітики і навіть колишні дипломати з Індії, які працювали в Росії або Україні, нехтують питаннями про джерела кризи в Україні та вимоги українців. Євромайдан було сприйнято виключно як профінансований Заходом рух; Україна розглядається лише як об’єкт суперечностей між Росією та Заходом із посиланням на відвідування Майдану західними високопосадовцями. Цікаво, чи помітили лідери держав, впливові діячі або принаймні працівники посольств членів BRICS (Бразилії, Росії, Індії, Китаю та ПАР. – Ред.) у Києві, що портрети Магатми Ґанді, Нельсона Мандели та інших лідерів Глобального Півдня були взірцями для наслідування та джерелом натхнення українських протестувальників!
Така сама позиція спостерігається й у питанні санкцій проти РФ. На зустрічі міністрів закордонних справ країн BRICS у межах саміту з ядерної безпеки в Гаазі була розкритикована пропозиція Австралії щодо заборони Росії брати участь у саміті Великої двадцятки в Брисбені, що відбудеться в листопаді 2014 року.
Читайте також: Україна як об'єкт геополітики
Чи можна було спрогнозувати цю непряму підтримку Росії країнами BRICS? Чи взагалі можна було уявити, що РФ використає термін «BRICS», популяризований економістом Goldman Sachs Джимом О’Нілом для позначення економік країн, що стрімко зростають, на користь своєї односторонньої зовнішньої політики і побудує цілу структуру, послаблюючи глобальні устремління країн BRICS? Через брак спільної мети такі різноманітні країни групи BRICS об’єднуються навколо антизахідної або принаймні постзахідної позиції. У цьому плані нейтральна, вичікувальна позиція видалася не несподіванкою, а радше пережитком Руху неприєднання.
Водночас саме цей антизахідний курс зазвичай визначав ставлення країн BRICS до багатьох питань глобальної безпеки. Вони критикували роль НАТО в поваленні лівійської влади 2011 року, а тепер так само не схвалюють спроби усунути режим Башара Асада в Сирії.
Читайте також: БРІКС без Росії
Попри аргументи оглядачів у тих країнах про те, що Захід у своїх намаганнях ізолювати Росію не зможе мобілізувати всю міжнародну спільноту, це таки вдалося зробити. 101 держава підтримала резолюцію Генеральної Асамблеї ООН, у якій засуджується референдум у Криму. Однак 58 країн утрималися, серед них і представники BRICS. І це потрібно брати до уваги.
Однак такий удаваний нейтралітет членів BRICS може дорого їм обійтися, враховуючи, що на їхніх кордонах також є проблема сепаратистських рухів, що створюють загрозу для суверенітету й територіальної цілісності. Індія потерпає від транскордонного тероризму, потенційних сепаратистських рухів, є серйозна загроза її національній безпеці з боку маоїстських повстанців. Китай має тибетців та уйгурів, які прагнуть відокремитися, а також страждає через регіональний розкол, що створює проблеми для центральної влади. Останніми роками в Південній Африці активізувався рух за відокремлення від Капської провінції. Бразилія вже давно потерпає від сепаратистського руху в південному регіоні, серед населення якого переважають люди європейського походження. І нарешті, Росія має сепаратистські угруповання, які колись, не виключено, змусять Москву пошкодувати про окупацію Криму.
Ще один фактор: Індія, Бразилія та Південна Африка – це демократичні держави, лідерам яких необхідно готуватися до виборів, перш ніж прийти до влади. Ці тести на демократію та масштабні антикорупційні рухи, що з’явилися там, перешкоджають повному поєднанню й тандему з Росією. Тож члени BRICS «лишають двері відчиненими» й обережно уникають войовничої російської риторики. Нині на тлі абсолютного визнання всіма цими державами президентських виборів в Україні ситуація нормалізувалася. Правляча в Індії «Бхаратія джаната парті» відкрила представництва в Латвії, Польщі та Литві й розширює зв’язки з індійською діаспорою в Києві, що свідчить про можливі зміни в зовнішній політиці Індії. Тим часом президент Бразилії Ділма Руссефф готується до виборів 2015 року.
Читайте також: Трансатлантичне перезавантаження
Водночас Україна має що запропонувати країнам BRICS, як і отримати від них. Протягом десятиріч в її політиці щодо цих держав бракувало динамізму; вона була зосереджена на співпраці в обороні та космонавтиці на пострадянський манер, тобто спільно з Росією або в тісній взаємодії з нею. Лише істотні зміни й більш незалежна політика, а також суттєве розширення народної дипломатії дадуть змогу перегорнути сторінку.
Україна вважає Бразилію ключовим торговельним партнером у Латинській Америці та підтримує її заявку на постійне членство в Раді Безпеки ООН. Там мешкає третя найбільша українська діаспора з-поміж країн за межами колишнього Радянського Союзу. Близько 500 тис. осіб українського походження живуть переважно у штатах Парана, Санта-Катарина, Ріу-Гранді-ду-Сул і Сан-Паулу, причому більшість у таких містах, як Прудентополіс, Іраті та Куритиба. 75% населення Прудентополіса становлять українці. Не варто забувати, що ключові компоненти озброєнь, якими Росія постачає оборонний сектор Індії, виробляються в Україні. Обсяг індійсько-української торгівлі, що нині сягає $3 млрд, може зрости в кілька разів. Величезний потенціал обіцяє співпраця з Південною Африкою яка 80% зернових імпортує з України.
Слід пам’ятати, що ці три країни представляють групу ІБПА, засновану 2003 року, задовго до появи BRICS, як альянс трьох різнопланових суспільств і моделей постколоніальних, багатоетнічних та багатокультурних демократичних держав у південній півкулі. Разом вони займають утричі більшу територію, ніж ЄС. Йдеться про близько 1,5 млрд осіб населення та величезний ринок. Їхні оборонні сили активні в трьох різних регіонах планети. Ці країни досі мають проблеми з бідністю і нерівністю, однак водночас є промисловими, добре розвиненими в таких галузях, як наука, технології та освіта. Крім того, їх геостратегічне розташування (усі вони представляють різні континенти) дає їм змогу бути світовими гравцями. Однак окупація Криму Росією, роль росіян у кризі в Україні, амбіції КНР та нещодавно налагоджені тісніші російсько-китайські зв’язки є факторами, які можуть кинути виклик або загальмувати устремління ІБПА. Підхід Заходу і США до будівництва нових, якісних відносин із цими трьома державами матиме важливе значення для глобальної та регіональної безпеки, а також стримування РФ у коротко- та середньостроковій перспективі.
Що ж, 15–17 липня, на шостому саміті BRICS у бразильському місті Форталеза ми матимемо нагоду побачити, чи будуть реалізовані плани щодо приєднання нових членів на кшталт Аргентини або створення банку розвитку BRICS, у якому має бути закладено $100 млрд на інфраструктурні проекти. Одне очевидно: завершилася епоха, яка настала після холодної війни. Багато що відбувається, однак наразі нового порядку на зміну старому немає. Будь-який новий порядок необов’язково має протиставлятися Заходу. У цьому плані Україні треба буде добре попрацювати над післякризовою зовнішньою політикою.