У якомусь із фантастичних романів сучасної російської письменниці й публіцистки Юлії Латиніної один із героїв дуже дохідливо пояснює переваги монархічного устрою перед усіма іншими: «В тому ж і річ, щоб була людина, котрій належить усе й котра, таким чином, позбавлена жадоби та заздрощів». Скажімо, в Стародавньому Єгипті всі, від останнього землероба до «слуг дому фараонового», як вони там називали членів кабміну, були рівні перед правителем, а отже, й між собою. Всі вважалися рабами, безпосередньою власністю володаря, котрий був не хто інший, як земний бог. І хіба не ту саму практику взяли через тисячі років на озброєння такі видатні реформатори, модернізатори й провідники стабільності, як Сталін чи Гітлер? І чудово ж працювало.
Віктор Янукович, звісно, не Сталін, не Гітлер і навіть не Рамзес ІІ. Але логіка розбудови системи влади «за Януковичем» щось дуже нагадує. Звісно, з поправкою на епоху. Тобто молитися на правителя не обов’язково (хоча це, безумовно, й вітається). Найважливіше – щоб ніхто не смів критикувати.
І погляньте лишень, які це дає чудові наслідки! Визнаймо: хіба уразив би вредного Юрія Луценка, розтратника 40 тис. грн, караючий меч правосуддя, якби він, Луценко, не мав необережності нешанобливо висловлюватись про Віктора Федоровича? Лячно й думати про таке, але будьмо мужні: цілком могло б і минутися. А так – порядок, негідний екс-міністр у в’язниці і во человіцех благоденствіє.
Читайте також: Наш Журден
А ці кляті футбольні фанати з їхніми кричалками, бійками, банерами, фаєрами? Не встигли обізвати президента, як відчули всю вагу руки государевої.
Звичайно, є певні недопрацювання. Луценка за 40 тис. грн посадили, а не будемо казати, кого за $400 млн на незрозумілу бурову установку навіть не допитують. А буває і таке, що нечисті на руку чиновники відверто прикриваються государевим ім’ям, самі тим часом відбираючи бізнеси, влаштовуючи підприємцям міліцейські маски-шоу, вдаючись до рейдерства. Справді щирі слуги президента, звісно, з таким борються. Не так давно сам прем’єр-міністр Азаров публічно сказав: хто з чиновників буде зловлений на рейдерстві – негайно буде з роботи вигнаний. Так і сказав! Бійтесь, негідники!
Але, звичайно, наведення ладу потребує і співпраці від простих посполитих. Не всі ще тямлять, як це робиться. Ось, скажімо, директор видавництва «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» Іван Малкович теж цього тижня зіткнувся з рейдерством: нахаби просто в офіс дірку в підлозі прорізали, і не тільки до нього, а й до приміщення капели імені Ревуцького. А міліція приїхала, подивилась та й поїхала. Не зрозумів пан Малкович поточної політичної ситуації. Треба було дзвонити на телефон довіри вірного слуги президентова Валерія Хорошковського. І казати, що нападники, проламуючи підлогу, ту саму фанатську кричалку мугикали. Запевняю вас: негайно і міліція з’явилась би, й «Беркут», і «Альфа», і тільки й загуло б за зловмисниками.
Ні, є, є переваги в одноосібному владному устрої. Просто треба вміти користуватися…
Читайте також: Чому плаче Янукович?