Вода забруднена рештками червоного шламу, що потрапили до Дунаю внаслідок екологічної катастрофи в Угорщині, дістанеться української території за кілька днів.
Вже наступного тижня вода, забруднена рештками червоного шламу, дістанеться української частини Дунаю.
Про це повідомив співробітник Державного комітету водного господарства Юрій Яковенко.
За його словами, українські води Дунаю на сьогодні містять до 230 міліграмів важких металів на один літр, тоді як допустимою нормою вважаються 300 міліграмів на літр. «Саме важкі метали є основними складовими червоного шламу», – пояснила доцент кафедри географії МГУ Вікторія Бітюкова.
«Сам собою він не надто токсичний, він називається, власне, червоним, оскільки його основний вміст -це оксид заліза, який і дає цей червоний колір. Що небезпечного у червоному шламі? По-перше -це рештки лугу, через що, власне, люди отримали опіки. І друге, що є небезпечним -це багаточисленні домішки: ртуть, миш’як, кадмій, свинець, та інші важкі метали», -розповіла науковець.
Бітюкова запевнила, що загроза для української частини Дунаю є мінімальною, оскільки рештки лугу остаточно розчиняться у повноводній річці, а більша частина важких металі випаде в осад.
«Хоч забруднена вода і не загрожує українцям отруєннями чи опіками, екологічна катастрофа в Угорщині може зачепити екосистему України», – вважає заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко.
«Дунай і без того має дуже велике забруднення. Крім того, ми дуже стурбовані долею Чорного моря, адже Чорне море -це закрите море. Це буде впливати на екосистему Чорного моря. Забруднення менше чи більше змінює екосистему, впливає і на природу, і на здоров’я людини», -наголосила еколог.
Нагадаємо, внаслідок аварії на угорському підприємстві 4 жовтня вилилося близько 700 тисяч кубічних метрів червоного шламу. Було затоплено 3 населених пункти, дев’ятеро людей загинули, понад півтори сотні отримали отруєння та опіки.
Українависловила свою готовністьнадати допомогу Угорщині в боротьбі з наслідками витоку шламу, що стався через аварію на сховищі глиноземного заводу в місті Айка
