З погляду поціновувача кіножанр, обраний для цього заходу, є доволі незвичним, бо відразу орієнтує на «драматургічну легкість», певну розвагу. Утім, саме така добірка відображає нинішню концепцію кінематографа Угорщини. Адже тамтешнє кіно протягом тривалого часу мало визначення «важке», «інтелектуальне», «серйозне», що врешті у 1980–1990-х роках призвело до певної стагнації; угорський глядач перестав цікавитися фільмами своєї країни. Тому перехід на легкі жанри став виходом із катастрофічної ситуації. Поза сумнівом, це не означає, що кіномистецтво в Угорщині зникло, що красномовно підтверджують торішній «Срібний ведмідь» Берлінського кінофестивалю за стрічку «Просто вітер» Бенедека Фліґауфа, а особливо Гран-прі того-таки Берлінале, тільки вже 2011 року за «Туринського коня» Бела Тарра. Проте епічне кіно, яким славилася ця країна, відійшло в минуле (черговим доказом чого є красивий, але безхребетний фільм словацького режисера Юрая Якубіско «Кривава графиня – Баторі»).
Більшість українців старшого покоління мають пам’ятати угорське кіно 1960–1980-х років здебільшого за роботами режисерів Іштвана Сабо та Міклоша Янчо. Наприкінці 1980-х, у передчутті розпаду Союзу, перед глядачем відеосалонів постала голлівудська фігура з угорським корінням – Ендрю Вайна, кмітливий продюсер авантюрного складу, за участю якого виникли й блокбастери, подібні до «Рембо» та «Термінатора», й інтелектуальні вершини на зразок «Ніксона» Олівера Стоуна й «Серця ангела» Алана Паркера. Саме він 2011-го на спеціальне запрошення уряду Угорщини очолив урядову комісію з питань кіно. Фактично на нього поклали відповідальність за розвиток нового кінематографа в країні. І перше, що він створив, – систему виділення державою грантів на препродакшн та виробництво, підсиливши це підтримкою дистрибуції фільмів за кордоном (схожа схема діє у Франції й Польщі). Зміна орієнтації фінансування вивела угорське кіно з кризи, до якої, зокрема, призвело розкрадання грошей тамтешнього кінофонду. Але вже 2012 року виник новий скандал, спричинений заявою згаданого вище метра Бела Тарра, який звинуватив Вайну в будівництві кіносистеми під себе. Утім, самотужки, без підтримки уряду й парламенту, голлівудський продюсер угорського походження не зміг би втілити в життя глобальні пертурбації: у 2012-му було ухвалено новий закон про кінематографію, згідно з яким 80% доходу від національної лотереї спрямовувалося на фінансування кіногалузі. Зараз в Угорщині випускається до трьох десятків повнометражних стрічок на рік (плюс короткий метр і цифрова анімація) з максимальним бюджетом €535 тис. Щоправда, фільми IV фестивалю «Сучасне кіно Угорщини» переважно створені коштом приватних інвесторів до змін, запущених Ендрю Вайною.