На зміну тимчасовому «торгівельному безвізу» Україна та Євросоюз підписали нову довгострокову угоду. Розбираємося з її особливостями, перевагами для сторін та можливими перешкодами.
Традиційний дефіцит політичної волі
Будьмо чесні: членство України в Європейському Союзі залежить виключно від політичної волі Брюсселя й країн — представників співтовариства. Якщо в ЄС захочуть, нас дуже швидко приймуть і забудуть про різні «перешкоди» на кшталт корупції, невідповідності стандартам тощо.
Для України вступ до ЄС не повинен бути самоціллю. Адже ця організація динамічно змінюється через дію внутрішніх (зміна влади в ключових країнах-членах) і зовнішніх (вплив США, Китаю, Росії) чинників. Як бачимо, навіть закріплення нами бажання доєднатися до ЄС і НАТО на рівні Конституції не допомогло попередній владі перемогти на виборах — що й казати про реальний вступ до цих організацій.
Утім, в умовах широкомасштабної війни проти Росії ми поступово наближаємося до статусу «неофіційного» члена ЄС. І річ не тільки в тому, що Євросоюз надає нам фінансову допомогу: станом на 31 серпня 2025 року ми отримали від ЄС 177 млрд євро, а ще 96,2 млрд євро маємо отримати в майбутньому. Найважливішим індикатором зближення є поступове входження України в систему спільного ринкового простору, рух до якого почався з омитої кров’ю Небесної сотні Угоди про асоціацію 2014 року.
29 жовтня 2025 року відбувся ще один крок у цьому процесі: набула чинності Угода про поглиблену та всеохопну зону вільної торгівлі (DCFTA). Нині ми поговоримо про значення цього договору, перспективи цілісного ринку й можливі перешкоди з боку наших західних сусідів.
Захист для Орбана
Від червня 2022 до червня 2025 року між Україною та ЄС діяла система автономних торгівельних заходів, більш відома як «торгівельний безвіз». Ці заходи були покликані підтримати українську економіку на тлі блокади агресором морських шляхів, окупації великих промислових центрів (Маріуполь) та загальної втрати економічного потенціалу (Україна у 2022 році втратила 29 % ВВП). Від червня до жовтня 2025 року діяли перехідні заходи щодо українського експорту в ЄС для підтримки режиму вільної торгівлі на період до підписання довгострокової угоди.
За підсумками 2024 року ЄС — найбільший торгівельний партнер України, частка якого в нашому експорті товарів становить понад 50 % (у 2021 році було 39 %). При цьому Україна є лише 16-м найбільшим партнером для ЄС з часткою 1,3 %. Загальний обсяг торгівлі між сторонами минулого року досягнув 67,2 млрд євро.
Найбільше зростання завдяки «торгівельному безвізу» відбулося у сфері сільського господарства: 117 %. Попри опір Польщі, Угорщини та інших Україна стала третім найбільшим постачальником агропродукції для ЄС після Бразилії та Великої Британії.
Оновлена Угода побудована навколо трьох основних принципів.
- Рівні умови гри. Доступ України до ринку зумовлений поступовим наближенням до стандартів ЄС щодо використання пестицидів, ветеринарних препаратів тощо. Очікується, що Україна щороку звітуватиме про свій поступ у цьому процесі.
- Захисний механізм. Обидві сторони матимуть можливість вживати заходів у ситуаціях, коли імпорт може спричинити несприятливі наслідки. У випадку ЄС оцінка можливих порушень може здійснюватися на рівні однієї або кількох держав-членів. Очевидно, завдяки цьому пункту вдалося переконати незадоволених проголосувати за Угоду.
- Розширення торгівельних потоків. Оновлення передбачають баланс між підтримкою торгівлі та інтересами сторін передусім у сфері сільського господарства. Узгоджений доступ до ринку різниться: для найбільш чутливих товарів, таких як цукор, м’ясо птиці, яйця, пшениця, кукурудза та мед, передбачене лише помірне збільшення обсягу торгівлі порівняно з попередніми умовами. Для нечутливих товарів було погоджено повну лібералізацію.
Простими словами, нова Угода накладає на Україну певні обмеження, якщо порівнювати з «торгівельним безвізом». Однак вона є значним кроком уперед порівняно з ринковим режимом, що діяв до великої війни, адже надає українцям ширший доступ до європейського ринку — й навпаки.
Українська пшениця як електоральний чинник
Без сумніву, на шляху до повноцінної реалізації Угоди доведеться подолати низку перешкод. Передусім ідеться про Польщу, Словаччину й Угорщину, що на національному рівні у вересні 2023 року запровадили ембарго на українську агропродукцію. Позаяк Україна здатна продавати свій товар значно дешевше, а завдяки «торгівельному безвізу» ще й були усунуті ринкові бар’єри, виробники у цих країнах почали програвати конкуренцію імпортній продукції. І то до такої міри, що це стало суттєвим електоральним чинником, а «протести фермерів» на пунктах пропуску через кордони тривають і донині.
Позаяк в Угоді передбачені вищезгадані захисні механізми, Брюссель вимагає скасування національних ембарго на тій підставі, що вони порушують режим внутрішнього ринку ЄС. Як повідомляє Politico, у Єврокомісії нині розмірковують над варіантом із судовим позовом проти незгодних попри закиди у фаворитизмі щодо України проти країн — членів ЄС.
Іншим каменем спотикання є площа українських сільськогосподарських угідь (42 млн га; на другому місці — Франція з 28,8 млн га). Згідно з умовами Спільної сільськогосподарської політики ЄС, фінансування розподіляється відповідно до розміру обробних земель, а Україна з відривом посяде в цьому рейтингу перше місце. Водночас українські виробники не страждають від надмірної стандартизації, яка суттєво збільшує виробничі витрати для європейських фермерів.
Хай там як, за словами Єврокомісара з питань торгівлі Мароша Шефчовича, Угода «є найкращим можливим результатом у складних геополітичних умовах». Поява нового гравця на ринку завжди означає посилення конкуренції та збитки для частини його учасників. Однак загальний ефект від довгострокового приєднання України буде позитивним для ЄС.
Скористатися на повну
Євросоюз опиняється у виграші, а як щодо України? Для нас можливість вільної торгівлі з Європою є однією з тих рятівних соломинок, що не дозволяють нашій економіці скотитися у прірву. Наведені вище дані про обсяги торгівлі свідчать, наскільки важливим для нас став ринок ЄС після остаточного розриву з росіянами.
Однією з головних переваг нової Угоди є її довгостроковий характер. Тепер ми не повинні, як раніше, тримати в голові думку, що «торгівельний безвіз» невдовзі закінчиться. Нині українські підприємці можуть бути впевнені, що їм не доведеться згортати діяльність через чергову зміну правил гри. А саме туди, де є впевненість, прямують інвестиції.
Нехай у Брюсселі, Берліні чи Будапешті ніхто не хоче повноцінно приймати нас до ЄС. Нехай нам і далі дорікають війною, корупцією чи будь-якими іншими вадами. Як частина поглибленої та всеохопної зони вільної торгівлі з ЄС ми вже стали його «неофіційним» представником. Тепер потрібно використовувати переваги цього особливого статусу з максимальними вигодами для себе.