Що буде з грошима, чи почнуть лопатися банки? Розмови на цю тему можна почути в транспорті, магазинах, на базарах – скрізь. Родичі і знайомі телефонують один одному з однаковим запитанням: чого чекати? Ми в редакції, обговоривши ці теми, перейшли до більш далекосяжних: чи почнуть банкрутувати виробничі компанії вслід за банками? Чим закінчиться криза і яким буде світ після неї? Чи глобальні корпорації після поглинання стануть ще сильнішими і сконцентрують ще більше влади у своїх рухах, чи, навпаки, виживуть невеликі компанії, які працюють на локальному рівні? І, врешті-решт, чим все це обернеться для України? Ось науковий редактор російського «Експерту» напівжартома і напівсерйозно пропонує своєму уряду через Стабілізаційний фонд РФ скуповувати за заниженими цінами українські підприємства і кинути мільярди доларів на розвал України.
Ні в кого немає певності, як переживе всесвітнє цунамі наша країна. Адже не відомо, як в умовах економічного спаду наші банки повертатимуть роздані споживчі кредити, а перепозичити гроші за кордоном, за рахунок яких вони жили раніше, практично неможливо (про перспективи банківської системи читайте тут). Якщо виявиться, що кредити населення повертати не може, які будуть наслідки? А в його платоспроможності є значні сумніви – великі меткомбінати вже заявили про скорочення робочого тижня для своїх працівників (про ситуацію в металургії читайте тут), почалися перші звільнення в будівельній галузі.
Питань – маса, і вони потребують ґрунтовного обговорення. Але приходжу ввечері додому, вмикаю канал новин, а там першим у випуску йде довжелезний сюжет про блокування суду. Якісь маловідомі особи з депутатськими значками щось пафосно віщають. Потім в іншому сюжеті похапцем згадуються світова криза, яка начебто нас не стосується. Перемикаю на інший канал – те саме. Винити колег – марна справа: їхній продукт – лише дзеркало нашої реальності.
Коли серйозно трусонуло Америку, уряд США реагував на події буквально в режимі он-лайн, те саме можна сказати і про інші країни. В Україні ж катастрофи, яка на нас насувається, влада не помічає. Вважалося, що Віктор Андрійович як вроджений банкір має здатність прораховувати ситуацію на багато ходів вперед. Чомусь ця здатність не проявилася під час фінансового цунамі. Лише коли народ побіг забирати гроші в Промінвестбанк, президент скликав РНБО. Що вирішили високочолі мужі, про що йшлося на цьому засіданні, лишається таємницею. До речі, щодо Промінвестбанку наша влада діє абсолютно дивним чином. Якщо інші держави викуповували системні банки, які опинилися на грані краху, то у нас НБУ зайнявся посередництвом у продажі Промінвесту від одних приватних акціонерів до інших. Неважко здогадатися, що банк «піде» по дешевці.
Юлію Володимирівну колись цінували за нестандартні і рішучі дії. Проте жодних дій уряду не помітно, навіть його наміри щодо подолання кризи незрозумілі. Я згоден з прем’єром, що в умовах кризи парламент теоретично має прийняти низку важливих рішень. Але яких саме, нам не кажуть, лише говорять про 49 законопроектів. У мене серйозна підозра, що насправді цих законопроектів не існує, і їх кількість взята зі стелі.
Згоден і з думкою президента про те, що Рада, яка за рік існування прийняла близько десяти законів у межах коаліції і близько десяти поза коаліцією, навряд чи може чимось зарадити країні. Проте гіпотетично можна було б на деякий час відсунути питання виборів і сконцентруватися на економіці. Та наші керманичі вирішили, що важливіше говорити одне, а робити інше. А саме – воювати в судах.
Між тим відносно благополучне життя, яким живе сучасна Україна, може легко змінитися хаосом. Приклад – криза в Аргентині 2001 року. Один з мешканців Буенос-Айреса описує ті події так: «Відразу після кризи половина країни опинилася без електрики. Це тривало три дні. Буенос-Айрес був одною великою темною могилою… Я весь час боявся, що супермаркети закриють, і моя сім`я залишиться без їжі… Жахливо бачити голодуючих дітей. Але коли ви бачите таких дітей, тільки вони розмовляють вашою мовою, у вашій країні, це б’є по нервах».
Обкладинка цього номера – постмодерний рімейк на один зі старих Newsweek, де йшлося про людей, котрі тікають від цивілізації у села і на моря. Але якщо наші керманичі не втримають країну у вселенській економічній бурі, цілком може виявитися: ті, хто втекли від супермаркетів до натурального господарства, були праві. Власне, про те, як готуватися до глобальної кризи, читайте в наступному номері Тижня.
А поки що будемо сподіватися на краще.