А саме: збільшення штрафів за порушення ПДР, а також вартості проїзду, передусім у метро. Що стосується першої, то тут одностайні всі учасники руху: порядок на дорогах має бути, а порушників слід бити гривнею. А от новими цінами за проїзд у «підземці» тішаться хіба що працівники метрополітену (вони наївно сподіваються на пристойну зарплатню) й у столичній мерії, де, вочевидь, коштом пасажирів лататимуть дірявий бюджет. Активні кияни навіть влаштували акцію протесту проти подорожчання, яку через непорозуміння з міліцією розігнав спецзагін.
За що постраждали ці люди? За 50 коп. – саме стільки коштувала донедавна поїздка найшвидшим міським транспортом (зараз, хто не знає, – 2 грн). Особисто я маю сумнів, що 0,5 грн «з носа» вистачало хоча б на електроенергію, що «жере» цей «колайдер». Противники ж подорожчання радять чиновникам менше красти – тоді коштів вистачить і на електрику, і на будівництво станцій, і, головне, «шаровий» 50-копійковий проїзд для простих смертних. За такою логікою виходить, що раніше по 1,5 грн за кожного пасажира доплачувалося коштом казнокрадів, а тепер ці витрати переклали на плечі звичайних людей. Але ж це неправда – дешевий проїзд субсидувався за рахунок платників податків – із бюджету. Тобто за «шару» в 50 коп. з нас усіх опосередковано брали більші гроші. А ви думали, яким дивом Омельченко, а потім Черновецький тримали вартість проїзду в київському метрополітені в рази меншу, ніж у столицях колишніх сусідів по радянському гуртожитку?
Я не буду заперечувати, що збільшення надходжень від громадського транспорту дасть можливість чиновникам красти більше. Бо так воно і є. Але людина, що катається містом «на шару», теж, фактично, є крадієм.