Але тішити себе ілюзіями не варто. Події навколо цього заходу свідчать про те, що недовіра Європи до України залишається стійкою, якщо не зростає. Захід закидає Україні гальмування процесу євроінтеграції. А Київ виконує роль ентузіаста і закликає ЄС якомога швидше підписати угоду про асоціацію.
Церемонія була більш ніж скромною і відбулася без участі ЗМІ. В європейських кулуарах напряму кажуть, що такий аскетизм зумовлений тим, що Європа не бажає, щоби Віктор Янукович і його команда піарилися на цьому незадовго до парламентських виборів.
Напередодні підписання один із керівників європейських дипломатичних кіл в Україні запросив до себе журналістів на неофіційну зустріч, щоб роз’яснити ставлення до події ЄС. Перше, про що зайшла мова: це лише технічний захід, який полягає в узгодженні тексту. Жодних політичних наслідків він за собою не тягне. Позиція ЄС щодо Києва не змінилася. Вибірковість правосуддя, що проявляється в переслідуванні опозиції, нереформованість правової системи не дають змоги говорити про підписання Угоди про асоціацію. За словами дипломата, ЄС також неготовий запроваджувати санкції проти Києва, який цілеспрямовано порушує права людини і згортає демократичні свободи: «Ми не дозріли наразі до того, щоб, наприклад, позбавляти Київ права на голосування у Раді Європи».
Навесні того року планувалося підписати Угоду на саміті Україна – ЄС в Києві 19 грудня. Але несподіваний арешт суперниці Януковича на президентських перегонах Юлії Тимошенко, а відтак її ув’язнення на сім років зірвало ці плани. Західні політики відверто заявляли Януковичу про неприпустимість переслідування опозиції. Вони ставили підписання угоди в залежність від результату справи Тимошенко й інших опозиціонерів. Віктор Янукович то давав зрозуміти, що звільнить екс-прем’єрку, то заявляв, що суди в країні незалежні і він не може втручатися в їхню діяльність. Тому і маємо результат – за чотири місяці після планованої дати підписання відбулося лише узгодження трохи більше ніж десятої частини документа.
За кілька днів до парафування до Києва прибули співдоповідачі Моніторингового комітету ПАРЄ Маріетті де Пурбе-Лундін та Маіліс Репс, які вивчають виконання Україною резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи від 26 січня 2012 року «Функціонування демократичних інститутів в Україні» – в документі висловлювалася стурбованість кримінальними переслідуваннями низки опозиційних політиків і критикувалася українська судова система. На прес-конференції за підсумками поїздки вони відзначили певний прогрес, але не без роздратування говорили, що загалом мало що змінилося, розповідали про свій шок від того, що міністр закордонних справ заявив їм, що Україна нібито може не виконувати взяті на себе перед ЄС зобов’язання. Щоправда, Костянтин Грищенко заявив потім, що йому приписали те, чого він не казав.
Крім того, вони наголосили, що Україна залишається єдиною державою (слід припустити, що йдеться про європейські країни. – Авт.), де не дозволяють зустрічатися з політичними в’язнями. Їхні спроби пробитися до Тимошенко не завершилися вдало. Правда, генпрокурор Віктор Пшонка нібито пообіцяв сприяти такій зустрічі. Утім, з Юрієм Луценком європейські чиновниці таки зустрілися.
А Україна за тиждень до парафування вдавала євроінтеграційний запал. На тому тижні провладна більшість в українському парламенті проголосувала в першому читанні за план реалізації положень, прописаних у висновках ПАРЄ «Заявка України на вступ до Ради Європи» і резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи «Функціонування демократичних інститутів в Україні». Верховна Рада також закликала ЄС якнайшвидше підписати Угоду про асоціацію.
«У цих двох документах немає ключового моменту резолюції ПАРЄ, – сказала автору цих рядків член комітету з євроінтеграції ВР Ірина Геращенко, – про вибіркове правосуддя і про необхідність поважати права опозиції, про політичні справи Тимошенко і Луценко. Опозиція пропонувала проекти, в яких ці моменти були враховані. Але більшість в уряді відкинула ці пропозиції». На думку Ірини Геращенко, Угода про асоціацію Україна – ЄС не буде підписана до парламентських виборів у жовтні цього року. «А чи станеться це пізніше – залежить виключно від Києва,– говорить депутат, – адже після підписання її потрібно ратифікувати в усіх парламентах ЄС і політикам важко буде пояснити своїм виборцям, чому вони мають справу з країною, де порушуються права людей».
«Якщо говорити про реальні прогнози, то є два моменти: технічний і політичний, – сказав мені заступник директора Центру імені Разумкова, колишній заступник міністра закордонних справ Валерій Чалий. – Для технічного потрібно перекласти з англійської на 24 мови країн ЄС і українську, прибрати неточності. Але більш важлива політична складова: без чесних прозорих, справедливих виборів наприкінці жовтня навряд чи можна вести мову про підписання. А чесність і прозорість припускають невикористання правоохоронних органів і судів проти політичних опонентів».
Член парламентської більшості, заступник голови парламентського комітету з міжнародних справ Леонід Кожара заявив журналістам: «Так, як сьогодні лунають заяви і з боку Європейського Союзу та окремих європейських столиць, то здається, що підписання відбудеться після парламентських виборів 2012 року».
Я би до його слів додав: блажен, хто вірує.