За останні 10 років галузь IT перетворилася в країні, мабуть, на найкращий кар’єрний ліфт для інтелектуально розвинених людей. Виявилося, зовсім не обов’язково бути сином прокурора чи депутата або їхати до столиці для того, щоб заробляти, може, й не більше, але при цьому займатися реально цікавою справою. Мрія як для країни, що балансує між другим і третім світом. Власне, такою ця галузь є й тепер, хоча в останній рік тут, як і в усіх сферах, виникли великі труднощі, особливо в компаній, що працюють на внутрішньому ринку. Попри те що навіть зараз, у кризові часи, середня заробітна плата в цій царині перевищує $1 тис. IT-галузь останнім часом трохи загальмувала, але все одно має шанси стати в майбутньому чималою складовою ВВП.
ФРИЛАНС ЯК ШАНС
«Фрилансери можуть робити тільки прості, не дуже масштабні проекти, – розповідає Андрій із невеликого містечка на Львівщині. – Великі, з інноваційними розробками під силу тільки серйозним компаніям із чималим штатом та бюджетами. І вони в Україні зазвичай займаються аутсорсингом».
Читайте також: Тенета на ботанів
Його історія досить типова для українських фрилансерів. Андрій закінчив технікум у рідному містечку й вирішив взятися за програмування. При цьому переїжджати до великого міста не бажав. У хлопця все складається досить добре: працює сам на себе й оцінює власний щомісячний дохід у $700–800, а це дуже пристойні гроші для провінції. Так, зарплата менша, ніж була б у великій компанії, але ж він сам формує свій розпорядок, а ще йому не треба винаймати житло у великому місті, куди довелося б їхати, адже тільки там зосереджені серйозні контори.
«У мене невеликі й не дуже об’ємні проекти, – розповідає Андрій. – Це замовлення на розробку сайтів, їх підтримка й подібне. Тобто те, що можна отримати на відповідних інтернет-порталах, де клієнти шукають виконавців. Чималі замовлення, коли потрібно розробляти окреме програмне забезпечення чи платформи, один фрилансер сам не потягне, тут потрібна команда. Та й компаніям необхідне відповідне портфоліо».
Кілька опитаних Тижнем фрилансерів підтверджують: це непоганий інструмент для виживання та заробляння коштів. Замовлень з усього світу так багато, що достатньо якісно вивчити кілька мов програмування та розуміти англійську – і безперервний їх потік у тебе в кишені. Плюс ти фактично не залежиш від стану української економіки, адже 90% фрилансу в мережі робиться на закордон. Саме цей вид діяльності дає змогу виживати багатьом людям у провінції, котрі, як Андрій, не хочуть їхати до великого міста. Щоправда, треба розуміти: той, хто підсів на таку діяльність, навряд чи колись стане Біллом Ґейтсом чи Стівом Джобсом.
Тим більше що останнім часом у цю професію в гонитві за ілюзією легких грошей пішло чимало людей без профільної математичної освіти, і це розмиває професійний рівень українських айтішників. Однак зазначений вид діяльності – хороший варіант для розвитку маленьких містечок і хоч якоїсь економічної диверсифікації, щоб усі скопом не їхали шукати долі до Києва чи інших великих міст, залишаючи свої рідні поселення без будь-якої інтелектуальної складової.
ВИТІК МІЗКІВ
«До Помаранчевої революції українські айтішники перебували поза межами ринку, – пригадує програміст Сергій Пінькевич, який наразі переїхав жити на Кіпр, де має власну компанію. – Це було безпосередньо пов’язано з тим, що про Україну ніхто не знав. Проривними стали середина – кінець 2000-х, коли ринок майже вибухнув, а доходи його учасників зростали в геометричній прогресії. До того ж то був період, коли можна було добре заробляти не тільки на аутсорсі, а й на внутрішніх клієнтах. Тоді, та навіть і тепер, ми багато в чому вигравали конкуренцію в тих самих росіян, які теж традиційно активні на ринку IT-фрилансу. Насамперед тим, що демпінгуємо в плані цін, та й працелюбніші, правду кажучи».
Читайте також: Українське ІТ: не програвити майбутнього
Але протягом останніх двох-трьох років компанії різко зменшують витрати на IT, тому 2013-го Сергій переїхав з України, бо стало невигідно працювати. «Замовлення в мене й так усі закордонні, тож не було жодного резону платити шалені податки тут», – пояснює свій вибір. За його словами, чимало друзів, із якими він розпочинав і які працювали у великих IT-компаніях, або вже виїхали, або збираються. І це при тому, що зарплати в них високі навіть за європейськими мірками. Але чимало компаній, особливо з іноземними головними офісами, вважають за потрібне перечекати війну та лихоліття в Україні за кордоном. Більшість працівників, яким пропонують переїзд, погоджуються. Тому, на жаль, в Україні зараз відбувається черговий відплив кадрів. Хоча багато хто й лишається, адже отримувати зарплату у валюті за нинішнього курсу дуже вигідно.
«IT у форматі фрилансу може існувати й далі, – пояснює Сергій Пінькевич. – Але коли економіка стагнує, важко всім. IT, що працює на внутрішній ринок, зараз страждає, бо грошей у це в нас ніхто особливо не вкладає. Тому виживають старими запасами та контрактами. Заробітки в галузі поки що не впали, у деяких сегментах навіть спостерігається зростання, однак 2015-й буде дуже важким для всіх». Тож IT-рай останнім часом трохи потьмянів, однак за розумної державної політики й покращення соціально-політичного становища ця галузь цілком може стати однією з провідних в економіці.
ЧИ ВАРТО СТАВАТИ АЙТІШНИКОМ
З огляду на все описане вище, природно, виникає питання: а чи варто ставати ІТ-спеціалістом і що це може дати на нинішньому етапі? Якщо ви вирішили розпочати кар’єру в згаданій царині, варто розуміти, що для зовнішнього ринку, тобто йдеться про аутсорсинг, характерна менша потреба в управлінцях, продавцях, консультантах, тож імовірність стати «великим начальником» невисока. Проте є можливість вирости як спеціалісту з перспективою поїхати працювати за кордон.
«Слід розуміти, що для роботи в цій сфері дуже важлива психологічна стійкість, – розповідає консультант компанії Luxsoft Василь Задворний. – Звичайно, йдеться не про вдачу спецпризначенця, але треба усвідомлювати, що робота, у якій персонального «живого» спілкування дуже мало, а більшість комунікацій відбувається через електронні засоби, – непросте випробування для психіки. Однією з основних умов успішної діяльності тут є володіння англійською мовою й постійна самоосвіта».
Зі здобуттям базових знань і навичок проблем виникнути не повинно – безплатних онлайн-курсів зараз безліч, зокрема й від найвідоміших навчальних закладів, таких як Mассачусетський технологічний інститут. Так само багато й не дуже дорогих більш традиційних курсів у великих містах. Не варто затягувати з початком практичного застосування знань. Вивчити все неможливо, а на досвід роботи працедавець звертатиме увагу. Тому, якщо ви хочете стати айтішником, починати треба було ще вчора.